Тематика рефератів та повідомлень до теми №4 :

1. Проблема спадковості темпераменту.

2. Темперамент, нервова система, ефективність діяльності.

3. Темперамент та індивідуальний стиль навчальної діяльності.

4. Особливості виховання і навчання дітей різного віку залежно від типу темпераменту.

5. Психолого-педагогічний підхід до обдарованих дітей.

6. Основні типи акцентуацій рис характеру. Аналіз їхнього впливу на поведінку і діяльність людини.

7. Характер і зовнішність.

8. Властивості характеру. Проблема типу характеру.

9. Проблема «нормального» характеру.

10. Проблема формування та розвитку здібностей у дітей різного віку.

11. Механізми, прийоми, способи прискореного розвитку людських здібностей.

12. Проблема обдарованості.

13. Розвиток і формування здібностей.

14. Вік і здібності.

15. Здібності і професія.

Самостійна робота з практичних завдань до теми

1. Олена К., шестикласниця, тиха, зовнішньо невиразна дівчинка. В оточенні однокласників прагне бути непомітною, під час перерви тримається біля стінки, уникає галасливих ігор. Вільний час проводить здебільшого одна. На уроках не піднімає руки, на запитання вчителя відповідає дуже тихо. Коли дорослі намагаються посилити її активність, то ображається, може заплакати.

Запитання:

• Що можна сказати про темперамент цієї дівчинки? Як він міг сформуватися?

2. У характеристиці випускника школи Віктора М. написано: « Надає перевагу завданням високої складності. Зосереджений, витривалий у роботі, яка потребує терпіння. Легко переходить від одних дій до інших, виконує їх рівномірно, від початку до кінця. Йому притаманна висока розумова активність, він допитливий і любить показувати свої знання перед товаришами і вчителями».

Запитання:

• Охарактеризуйте темперамент цього юнака. Яка його властивість виступає на перший план?

3. Студент Микола С. – неврівноважений, імпульсивний, рвучкий у рухах, дратівливий юнак. Він відгукується на будь-які події у студентському житті, приймає їх близько до серця. До кінця дня, як правило, втомлюється і потребує тривалого відпочинку, але у потрібний момент активізується і стає впевненою в собі людиною. Долаючи невпевненість, часто виступає на факультетських зборах, підтримуючи, як правило, думку декана. У Миколи немає великих здібностей, але завдяки наполегливості він вчиться добре.

Запитання:

• Які властивості притаманні темпераменту цього студента? В чому полягають особливості прояву їх?

4. Оксана М., учениця четвертого класу, вдома і у школі поводиться по-різному. В сім’ї вона збудлива, неслухняна, з деспотичними нахилами дитина. Ще у віці немовляти дівчинка відзначалася високим рівнем збудливості, багато плакала, погано спала. Від батьків вона завжди домагається задоволення своїх бажань, вдаючись до афективних реакцій, часто не підкоряється їхнім вимогам, сперечається, конфліктує. В школі ж вона стримана, тиха дівчинка, рідко виявляє активність. З учителями ввічлива, зауваження вислуховує мовчки, дружить з кількома дівчатками, поведінка завжди зразкова.

Запитання:

• Який темперамент у цієї дівчинки? У чому його особливості?

5. Восьмикласник Андрій О. зосереджений на своїх переживаннях, відлюдькуватий, погано почуває себе серед незнайомих. Йому людей, часто уникає спілкування. Надає перевагу завданням, принцип розв’язування яких засвоїв попередньо. Під час виконання нових завдань відчуває труднощі. Хлопець не любить чекати, перебувати в ситуації невизначеності. При цьому він схильний переоцінювати час очікування, нерідко прогнозуючи несприятливий для себе результат. Його важко вивести з рівноваги, він, як правило, байдужий до проблем однокласників.

Запитання:

• Які властивості темпераменту поєднуються у цього учня? До якого типу темпераменту його можна віднести?

6. Характер можна вивчати, відшукуючи загальні закономірності його формування і функціонування, що дасть змогу, наприклад, створити класифікацію характерів. Інший шлях ґрунтується на дослідженнях індивідуальних характерів, що дає можливість описати і зрозуміти кожен конкретний випадок. Та все ж феноменологія характеру відома не з наукових досліджень, а з життєвих понять.

Запитання:

• Про що свідчить це явище? Чи існує ідеальний характер у реальному житті?

7. Віталій О. виховувався у неповній сім’ї. Мати працювала позмінно і тому часто залишала його в дитсадку на добу, не завжди приділяла йому увагу. Вже навчаючись у першому класі, хлопець був потайний, недоброзичливий, жорстокий щодо фізично слабших дітей. У шостому класі Віталій зажив сумної слави одного з найнедисциплінованіших учнів школи. Невдовзі він зв’язався з групою підлітків, разом з якими скоїв злочин, після чого був направлений до спец училища.

Запитання:

• Що можна сказати про формування характеру цього учня? Чи можна було скоригувати цей процес у бажаному напрямку?

8. Описуючи характер тієї чи іншої людини, завжди вказують відмінні, лише їй притаманні властивості. Очевидно, при цьому мають на увазі ступінь їх відхилення від складових якогось «ідеального» характеру. Так, судження «чуйний, але не наполегливий» вказує на близькість першої властивості до ідеальної і віддаленість від неї другої.

Запитання:

• Про що свідчить це явище? Чи існує ідеальний характер у реальному житті?

9. Німецький психолог Е.Кречмер помітив, що «чорт у простого народу значною мірою худий з тонкою цапиною борідкою на вузькому підборідді. Інтригант – з горбом і покашлює. Стара відьма – з висушеним пташиним лицем. Коли веселяться і говорять сальності, з’являється товстий лицар Фальстаф з червоним носом і блискучою лисиною. Жінка з народу з тверезим розумом – низькоросла, кругла, наче куля, і впирається руками в стегна». І далі: «Можливо, що ці образи, які викристалізувалися в народній фантазії завдяки багатовіковій традиції, є об’єктивними документами психології народів, осадами масових спостережень, яким, можливо, і вчений повинен приділити деяку увагу».

Запитання:

• Чи отримало це спостереження наукове підтвердження? Чи виявляється характер у зовнішності людини?

10. Група студентів мала охарактеризувати свого товариша, використовуючи лише прислівники. В результаті було отримано такий ряд слів: стриманий, серйозний, емоційно стійкий, сумлінний, ініціативний, чуйний, творчий, активний, чутливий.

Запитання:

• Які з цих слів описують характер, а які темперамент? Як це можна визначити?

11. Від здібностей, як відомо, залежить успішність оволодіння людиною знаннями, вміннями, навичками в школі і вузі, рівень професійної майстерності. Слід було б очікувати, що і життєві успіхи будуть прямо залежати від здібностей. Проте досвідчені педагоги знають: далеко не всі здібні учні можуть похвалитися життєвими досягненнями, і навпаки, учні, які не відзначились великими здібностями, досягли неабияких життєвих висот.

Запитання:

• Чому так буває? Чому життєві успіхи людини не залежать безпосередньо від її здібностей?

12. Методом спостереження було виділено дві групи п’ятирічних дітей: у першій групі діти віддавали перевагу спілкуванню, а у другій, навпаки, предметним діям, охочіше гралися іграшками. Через 20 років більшість представників першої групи обрали професії типу «людини-людина» (вчителі, лікарі, продавці та інші), представники другої групи працювали переважно з неживими предметами (інженери, оператори, водії).

Запитання:

• Поясніть результати цього дослідження. Як вони характеризують здібності?

13. Однокласники Дмитро К. і Валерій Д. потайки змагаються один з одним. Проте Дмитро майже не готується до уроків, задовольняючись тим, що зрозумів з пояснень учителя. У вільний час він багато читає, надаючи перевагу науково-популярній літературі. Валерій ретельно готується до занять, нерідко звертається по допомогу до батьків. Дмитро випереджає Валерія при розв’язуванні задач, які потребують творчого, нешаблонного підходу. Валерію краще даються ті, де потрібно виявити глибокі, ґрунтовні знання.

Запитання:

• Хто з хлопців краще закінчить школу? Що можна сказати про здібності цих учнів?

14. Андрій К. закінчив школу із золотою медаллю. Він однаково добре встигав і з суспільних, і з природничих дисциплін, і з математики. Вчителі вважали його обдарованим учнем і передбачали йому блискуче майбутнє. Проте після закінчення школи Андрій вступив до музичного училища, адже він успішно закінчив музичну школу по класу скрипки. Музикальний «від природи», він віддавав скрипці весь свій вільний час, отримуючи велике задоволення.

Запитання:

• Що можна сказати про структуру здібностей цього учня? Які спеціальні здібності він має?

15. Старосту дев’ятого класу Миколу В. учителі характеризують як юнака з організаторськими здібностями. Він ініціативний, чуйний, уважний, знається на характерах і можливостях однокласників. Вимогливий до себе і до інших, у разі необхідності може відстояти свою точку зору перед вчителями і дирекцією школи. Організаторські здібності, безперечно, має й восьмикласник Віктор О. – ініціатор численних порушень шкільного розпорядку. Проте він жорстокий, використовує слабкі сторони кожного члена своєї компанії, йому притаманні владолюбство, заповзятливість, відчайдушність у поєднанні з прагненням до постійної бравади, наполегливістю в досягненні своїх цілей.

Запитання:

• Чому організаторські здібності цих учнів так істотно різняться? Як це можна пояснити?

Рекомендована література до практичних завдань:

Баронин А.С. Этнопсихология. –К.: МАУП, 2000. –116 с.

Грановская Р.М. Элементы практической психологии. – СПб.: Свет, 1997. – 607 с.

Дружинин В.М. Психология общих способностей. – СПб.: Питер, 2000. – 368 с.

Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. – К., 1995. – 304 с.

М’ясоїд П.А. Загальна психологія. - К.: Вища школа, 2000. – 480 с.

Основи загальної психології /за ред. С.Д.Максименка. – К.: Перспектива, 1998. – 256 с.

Романовська Л.І. Диференційна психологія /Л.І. Романовська, Л.О. Подкоритова. – Львів: «Новий світ – 2000», 2008. – 236 с.

Столяренко Л.Д. Основы психологии. – Ростов н/Д.: Феникс, 2003. – 672 с.

Теплов Б.М. Избранные труды: в 2 т. – М.: Педагогика, 1985. – Т.1. – 328с.; Т.2. – 330с.

Загальна психологія /за ред. С.Д. Максименка. – Вінниця. – Нова книга, 2004.

Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст. – М.: Педагогика, 1971. – 280 с.

Ламброзо Ч. Гениальность и помешательство.-К.: Україна, 1995. – 276 с.

Моляко В.А. Творческая конструктология (пролегомены). – К.: Освита Украины, 2007.

– 388 с.

Роменець В.А. Психологія творчості. – К.: Либідь, 2001. – 288 с.