Тема 2. Емоційно-вольова сфера людини План семінарського заняття №2.

1. Емоції і почуття : поняття про емоції і почуття. Форми переживання емоцій і почуттів. Вищі почуття.

2. Вол я : поняття про волю. Основні якості волі. Безвілля, його причини і переборення. Тематика рефератів та повідомлень до теми №2.

1. Психологічні теорії емоцій.

2. Основні функції емоцій.

3. Проблема класифікації емоцій у вітчизняній та зарубіжній психології.

4. Поняття, ознаки і проявлення волі у людини.

5. Становлення вольової регуляції поведінки у дітей.

6. Основні напрямки і шляхи розвитку волі.

Рекомендована література до практичних завдань:

1. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Учеб.пособие. – М.,1986.

2. Максименко С.Д. Загальна психологія. – К., 2000.

3. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч.посіб. – К., 2000.

4. Основи психології : Підручник /За ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця.- К.:Либідь,1999.

5. М'ясоїд П.А. Задачі з курсу загальної психології. Навч. посіб. — К.: Вища школа., 2000. — С.54

6. Савчин М.В. Загальна психологія. Ч.1,2 – К., 1998, 2009

7. Скрипченко О., Долинська Л., Огороднійчук З. та ін. Загальна психологія : Курс лекцій.

Тема 3. Особистість у діяльності і спілкуванні. План семінарського заняття №3

0. 1. Психологічна характеристика діяльності та активності людини: поняття про діяльність; психологічна структура діяльності; освоєння діяльності; формування вмінь і навичок; основні різновиди діяльності та їх характеристика.

1. 2. Особистість: соціально - історична сутність особистості людини; структура особистості людини; розвиток особистості; періодизація психічного розвитку; основні підходи до типології особистості людини.

2. 3. Спілкування: поняття про спілкування; засоби спілкування; вербальна комунікація; невербальна комунікація; сторони спілкування (перцептивна, комунікативна, інтерактивна); види спілкування.

3. 4. Психологія міжособистісного спілкування: групи та їх класифікація; міжособистісні стосунки в групі та методи їх вивчення; психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних стосунках.

Самостійна робота з практичних завдань до теми

1. Мета дослідження полягала у визначенні ступеня сприятливості міжособистісних стосунків у трьох бригадах, що працювали з різною ефективністю. Одна з них, як було попередньо встановлено, досягла високого рівня групового розвитку, друга – середнього, третя – низького. З’ясувалося, що в першій бригаді зв'язок між ефективністю спільної діяльності і міжособистісними стосунками був позитивний, у другій – негативний, у третій його взагалі не було.

Запитання:

• Як пояснити отримані результати? Яку закономірність вони засвідчують?

2. Дві групи досліджуваних виконували завдання, метою якого була узгоджена регуляція напруги кількох електричних лампочок. Першу групу становили студенти, які мали достатній досвід спілкування і спільної діяльності, другу – студенти, що раніше не знали один одного. Після завершення роботи досліджуваним пропонувалось оцінити внесок кожного, включаючи й себе, у спільний результат. Виявилося, що при успішному виконанні завдання оцінки в обох групах збігалися і загалом об’єктивно відображали внесок кожного. Проте при невдачі ступінь збігу і об’єктивності оцінок був вищий у першій групі і значно нижчий у другій.

Запитання:

• Чому так сталося? Яке явище у сфері міжособистісних стосунків виявляє себе таким чином?

3. У процесі застосування соціометрії учнів запитували : «До кого з товаришів ти звернешся по допомогу, коли зіткнешся з труднощами при виконанні домашнього завдання?» Потім фіксувалося, до кого ж насправді звертались учні. Було отримано два ряди даних: якщо у першому випадку були такі, кого ніхто не обирав, то у другому не було. Крім того, реальні вибори здебільшого ґрунтувалися на позитивних, а соціометричні – на негативних емоційних зв’язках.

Запитання:

• Яке явище у сфері міжособистісних стосунків ілюструють ці результати? Як вони характеризують соціометрію?

4. На першому етапі дослідження з’ясовувались уявлення вчителів однієї школи про властивості особистості, які повинні бути в «ідеально вихованого» учня. Після цього визначався ступінь збігу таких уявлень. Другий етап давав відповідь на питання, якими моральними критеріями керуються вчителі у виховній роботі з конкретними учнями та наскільки єдині ці критерії. Було встановлено, що такі критерії більш узгоджені між собою, ніж уявлення про те, яким «має бути» учень. Інакше кажучи, вимоги педагогів до учнів, що реально втілювались у їхній педагогічній діяльності, виявились одно ріднішими, ніж їхні уявлення про те, якими ці учні повинні бути.

Запитання:

• Як пояснити цю закономірність? Яке соціально-психологічне явище вивчалося у такий спосіб?

5. А.С.Макаренко писав: «Первинний колектив, тобто колектив, який уже не повинен ділитися далі на дрібніші колективи, не може бути меншим 7 і більше 15 осіб. Я не знаю, чому це так, я цього не врахував. Я лише знаю, що якщо первинний колектив менше 7 осіб, він починає перетворюватися в дружній колектив, в замкнену групу друзів і приятелів. Первинний колектив понад 15 осіб завжди прагне до поділу на два колективи, завжди є лінія поділу».

Запитання:

• Чи це дійсно так? Чи є якийсь оптимальний розмір групи («первинного колективу»)?

6. Відомо, що у молодшому шкільному віці спілкування між дітьми часто визначають зовнішні чинники (місце проживання дітей, сусідство за партою тощо). Спілкування у підлітковому віці характеризується значною інтенсивністю і вибірковістю. Це спілкування у межах певної групи, на ґрунті певних інтересів підлітків. У юнацькому віці коло суб’єктів спілкування звужується, спілкування стає довірливим, інтимним.

Запитання:

• Що лежить в основі цієї закономірності? Чим зумовлена зміна змісту спілкування з віком?

7. Коли дитину залишали в кімнаті з глухонімими або з дітьми, які говорили незрозумілою їй мовою, то відсоток її егоцентричного мовлення знижувався до одиниці. В іншій ситуації, коли поведінка дитини навмисно ускладнювалась, цей відсоток зростав майже вдвічі порівняно з поведінкою за відсутності перешкод.

Запитання:

• Про що свідчать ці результати? Які функції виконує егоцентричне мовлення у процесі психічного розвитку?

8. Людей з масивним підборіддям прийнять вважати вольовими, з великим лобом – розумними, вузькими губами – хитрими, огрядних – добродушними, низькими – владними. Є також тенденція сприймати людей, що носять окуляри – розумними, які заслуговують довіру, старанними; у літніх і огрядних чоловіках вбачати надійних, упевнених у собі людей; у красивих – щирих, щасливих, урівноважених, енергійних, люб’язних, витончених, духовно багатих

Запитання:

• Чи відповідає це дійсності? Про яку закономірність спілкування воно свідчить?

9. Під час опитування респондентів, які мали різні житлові умови, з’ясувалося, що ті, хто мешкав в ізольованій квартирі або окремій кімнаті, мали нижчі показники задоволеності життям і сімейними стосунками, ніж ті, в кого не було власного житла. Вони навіть були менше задоволені житловими умовами і не лише частіше відзначали наявність сімейних конфліктів, а й вказували на неможливість запобігання їм.

Запитання:

• Як можна пояснити цей факт? Як він характеризує сутність спілкування?

10. Піддослідних мишей позначали, що давало змогу спостерігати за їхньою поведінкою та оцінювати міру їхньої «готовності» рушити до місця, де залишено їжу і де вони могли зустрітися з іншими членами зграї. Найвищу оцінку дістав ватажок зграї (миша «альфа»). Виокремилася також миша «омега», готовність якої була дуже низькою: вона очікувала, доки позасинають усі інші особини і лише тоді вирушала за їжею. Оцінки інших членів зграї засвідчили існування досить чіткої ієрархії у взаєминах між ними. Якщо ці оцінки позначити на графіку, то відмітки від миші «альфа», яка посідає місце у верхньому лівому куті, до миші «омега», що знаходиться у нижньому правому куті, відповідають спаду майже по прямій лінії. Встановлено, що оцінка миші «омега» не змінюється залежно від розміру групи – її місце на графіку зміщуватиметься праворуч. Однак оцінка миші «альфа» у цьому випадку знизиться. Якщо ж процес скупчування мишей на одній території триватиме, «альфа може досягти рівня «омеги». Зграя в цьому випадку приречена на вимирання: немає ні взаємодії, ні розмноження. Коли «омегам» поліпшили умови життя (ізолювали від зграї і покращили харчування), їхня активність ще більше зменшилась і вони померли від голоду при наявності достатньої кількості їжі.

Запитання:

• Про що свідчать ці дані? Що вони дають для розуміння природи і закономірностей людського спілкування?