З А Г А Л Ь Н А П С И Х О Л О Г І Я

Навчально-методичні матеріали

для студентів заочної форми навчання

Педагогічного інституту

спеціальності «Соціальна педагогіка», «Географія»

Тематичний план дисципліни «Загальна психологія»

Назва теми	Кількість годин, відведених на
	лекції	практичні (семінарські), лабораторні заняття
Змістовий модуль1. Психологія як наука. Розвиток психіки
Тема 1. Предмет, завдання психології як науки Тема 2. Етапи історичного поступу психологічної науки. Тема 3. Принципи психологічної науки. Методи науково-психологічних досліджень. Тема 4. Біологічне підґрунтя психіки. Тема 5. Виникнення становлення і розвиток психіки.	2 - 2 2 2	- - - - -
Змістовий модуль 2. Психічні процеси
Тема 6. Пізнавальна сфера людини Тема 7. Емоційно-вольова сфера людини	4 2	4 2
Змістовий модуль 3. Особистість у діяльності і спілкуванні. Індивідуально-психологічні властивості особистості
Тема 8. Особистість у діяльності і спілкуванні. Тема 9. Індивідуально-психологічні властивості особистості	2 4	- 4
Всього годин :	20	10

Лекційний зміст навчальної дисципліни «Загальна психологія». Модуль і. Психологія як наука. Виникнення і розвиток психіки.

Тема 1. Предмет, завдання психології.

Психологія як наука: визначення психологічної науки; предмет вивчення психології; основні типи явищ, які вивчає сучасна психологія (психічні процеси, психічні стани, психічні властивості, психічні утворення); завдання психології; особистісне значення психологічних знань; джерела наукових знань. Місце психології в системі наук. Диференціація на окремі наукові галузі.

Психологія – наука і система знань про закономірності, механізми, психічні факти і явища в житті людини. Слово психологія походить від грецьких слів «psyche» - душа та «logos» – вчення, тому перше визначення ця наука одержала як вчення про душу. Поняття «душа» мало релігійний та ідеалістичний характер і не завжди відображало сутність тих чи інших явищ. Сьогодні наукова психологія у понятті «душа» об’єднує всі психічні прояви людини, або психіку.

Отже, предметом вивчення психології є найскладніша сфера життєдіяльності людини – психіка. Психіка – це властивість високоорганізованої матерії відображати об’єктивну дійсність і на основі психічного образу, який при цьому формується, регулювати діяльність і поведінку індивіда (людини). Основними функціями психіки є: психічне відображення впливів навколишньої дійсності; регуляція поведінки й діяльності; усвідомлення людиною свого місця в навколишньому світі.

Психіка різноманітна в своїх формах і проявах.

Основними формами психічного відображення є: психічні процеси; психічні стани; психічні властивості.

Психічні процеси іноді називають психічними функціями. Вони є первинними регуляторами поведінки людини. У них чітко можна виявити початок, проходження і завершення. Тобто психічні процеси мають динамічні характеристики – тривалість і стійкість. Психічні процеси поділяють на дві групи: пізнавальні, або когнітивні, та емоційно - вольові. До пізнавальних процесів належать: відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява. До емоційно-вольових – емоції, почуття, воля.

Психічні стани - це відносно статичні та стійкі психічні утворення. Вони, як правило, не усвідомлюються людиною. Прикладом психічних станів можуть бути настрій, бадьорість, втома, апатія, депресія, ейфорія, страх, зосередженість, тривога, паніка. Усі вони характеризуються тривалістю, спрямованістю, стійкістю, інтенсивністю.

Психічні властивості – суб’єктивні особливості, що визначають успішність діяльності людини. Вони харак­теризуються постійністю і формуються у процесі наполегливої діяльності. Тому можна виділити такі психічні властивості: сприйнятливість, чуттєвість, емоційність, холод­ність, розсудливість, наполегливість, вдумливість, ініціатив­ність, старанність, відповідальність, безвідповідальність і та ін.

Психологічна наука розв’язує три групи завдань:

- науково-дослідні завдання, які передбачають вивчення об’єкта науки на різних рівнях;

- діагностичні завдання, які мають на меті розпізнати і оцінити рівень психіки особистості, ступінь зрілості індивідуальних і соціальних характеристик людини на різних етапах; оцінити відхилення у психічному розвитку порівняно з віком і досвідом; визначити потенційні можливості психічного розвитку; здобути наукові дані для вдосконалення та прогнозування розвитку окремого індивіда;

- корекційні (психокорекційні) завдання, які спрямовані на виправляння дефектів у психічному розвитку, усунення причин, що призводять до дефектів, на спеціальну організацію навчального експерименту та психологічного тренінгу, розробку рекомендацій щодо способу життя з урахуванням віку та індивідуальності людини.

Кожний, хто вивчає психологію і хоче глибше оволодіти цією цікавою наукою, має усвідомити, для чого йому потрібні ці знання. Саме усвідомлення особистісного значення психологічних знань сприятиме засвоєнню складних понять і категорій та їх ефективному використанню в житті, навчанні та професійній діяльності.

По-перше, психологічні знання необхідні для глибшого розуміння себе та інших.

По-друге, психологічні знання необхідні для самовдосконалення, пристосування до змін у навколишньому середовищі, бо без саморозвитку людина не відповідає вимогам сучасності, не може само реалізуватися в суспільстві. Знання психології створює базу для самовиховання та впливу на інших людей.

По-третє, вивчення психології потрібне для підвищення ефективності власної професійної діяльності, найповнішого використання особистісного потенціалу людини, налагодженню стосунків між членами трудового колективу та між людиною і технікою.

Існує кілька джерел психологічних знань – це народна психологія, життєва, або побутова психологія, релігійна психологія, парапсихологія та наукова психологія. Психологія сформувала систему наукових уявлень, які розкривають природу психіки, слугують поліпшенню життя людей, їхньої поведінки та діяльності.

Спробою розв’язати питання про місце психології серед інших наук стало віднесення її до центру міждисциплінарних зв’язків філософії, суспільствознавства, природознавства, педагогіки, медицини, техніки. Всі ці науки тією чи іншою мірою вивчають людину, але лише перед психологією людина постає у всій повноті своїх виявів. Це ставить психологію в особливі стосунки з іншими науками. Вони змушені звертатись до психології у пошуках необхідних їм даних. Отже, психологія мусить не стільки користуватися здобутками суміжних дисциплін, скільки збагачувати їх своїми досягненнями.

Із суспільними науками (історією, економікою, соціологією та ін.) психологію поєднує те, що вони потребують даних про природу соціально-психологічних явищ, особливості індивідуальної і групової поведінки людей, закономірності формування навичок, ціннісних орієнтацій, міжособистісних стосунків тощо. В свою чергу, психологія досліджує функції, які виконує психіка у суспільних стосунках людини. Без філософії психологія не могла б опрацьовувати власну методологію, робити необхідні теоретичні узагальнення. У той самий час філософія використовує результати психологічних досліджень при побудові наукової картини світу. Логіка, як і психологія, вивчає людське мислення, тільки перша – процесуальний, а друга – результативний його аспект.

Природознавство (біологія, фізіологія, фізика, хімія та ін.) поглиблює уявлення про психіку як результат і чинник еволюції, доводить вивчення її механізмів до фізіологічного, нейрофізіологічного, біохімічного рівнів. Проте ці механізми не можуть вивчатися без аналізу їх власне психологічного змісту.

Не менш виразний зв'язок психології з педагогічними, медичними, технічними науками, математикою. Досліджуючи процеси засвоєння суспільно-історичного досвіду, педагогіка не може ігнорувати закономірності сприймання, пам’яті, мислення, уяви, уваги, динаміку засвоєння знань, формування вмінь, навичок, природу інтересів і здібностей, розвиток особистості школяра. Медичним наукам, зокрема психіатрії, психологія може допомогти в діагностиці захворювань, розумінні «внутрішньої картини» хвороби, в застосуванні методів психологічного впливу на хворого. Розвиток технічних наук має враховувати параметри реакцій людини на зовнішні подразники, характеристики сприймання, збереження і переробки нею різних форм інформації. Математика має справу з просторовими формами й кількісними відношеннями і безпосередньо не звертається до психології. Однак психологію цікавить, наприклад, як у дитини виникає поняття числа, за допомогою якої системи координат людина орієнтується у просторі, як співвідносяться між собою кількісні і якісні способи побудови психічного образу. Відповіді на ці питання стосуються й математики. Адже ця наука має вихідні положення (те саме поняття числа), зміст яких пов'язаний із закономірностями функціонування людської психіки.

Широкі міждисциплінарні зв’язки психології є свідченням не лише теоретичного, а й практичного її значення. Сучасна наукова психологія являє собою досить розмаїту систему дисциплін та галузей. За спрямованістю діяльності психологів на пізнання, дослідження психіки виділяють три великі групи галузей:

1. Теоретична психологія, до якої належать загальна психологія, історія психології, експериментальна психологія, генетична, соціальна, порівняльна, диференціальна, психофізіологія, психологія особистості, моделювання психіки.

2. Науково-прикладна психологія, до неї належать ряд галузей, для яких характерні дослідження і практичне використання знань з метою оптимізації поведінки та діяльності людей. В результаті напрями науково-прикладної психології доцільно розрізняти за певними ознаками:

• за видом діяльності та поведінки людини (психологія праці, інженерна психологія, психологія творчості, авіаційна, космічна,, військова психологія, психологія управління, психологія торгівлі, екологічна психологія, психологія спорту);

• за психологічними питаннями розвитку людини (вікова, педагогічна психологія, психологія аномального розвитку);

• за відношенням до нормальної або хворої психіки (психологія здоров’я, медична психологія).

3. Практична психологія, яка функціонує і розвивається як система спеціальних психологічних служб, спрямованих на надання безпосередньої допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних проблем. У її структурі виділяють такі напрями: психологічна служба сім’ї та соціального захисту населення; психологічна служба системи освіти; психологічна служба системи охорони здоров’я; практична психологія політичної діяльності, управління і масових комунікацій; практична юридична психологія і педагогіка; практична психологія і соціологія економіки та бізнесу; практична психологія праці й профорієнтації; соціально-психологічна служба армії; практична психологія і педагогіка спорту.

Між галузями психологічної науки існують тісні зв’язки, що саме й створює умови для глибшого пізнання психіки й надання більш ефективної допомоги у розвитку особистості та в її творчій діяльності.