1.21. Транспорт і навколишнє середовище

У містах транспорт є основним джерелом забруднення. Транспортні спорудження займають до 7% території, а в містах - до 20-30% (у центральних частинах деяких міст – 40-50%), тому першою екологічною проблемою є забруднення землі. Одним з ефективних шляхів вирішення проблеми зайнятості території міста є використання підземного простору, наприклад для тимчасових і постійних стоянок транспорту, швидкісного трамвая, автобусних маршрутів і т.д. При прокладці 1 км наземної шестисмугової магістралі потрібно 4,5-7 га території, а при підземній - 0,1 га.

За кордоном (зокрема, в Англії, Індонезії і Японії) усе частіше практикують підвісні дороги або дороги на насипних смугах морської території, або на плавучих штучних островах для різних видів транспорту. Однак винесення транспортних систем у тунелі, на естакади збільшує їхню вартість в 4 рази й більше.

Великою екологічною проблемою можна вважати порушення гідросистеми ґрунту (природної циркуляції води) при будівництві транспортних споруджень, що завдає шкоди ґрунту й самим спорудженням через велику руйнівну силу води. Необхідне будівництво дорогих водовідвідних пристроїв.

Гострою проблемою вважається забруднення ґрунту бензином, маслами, вихлопом твердих і рідких компонентів, солями, що використовуються для боротьби зі зледенінням доріг (на 1 км дороги в рік розкидається до 3-4 т солі, а в несприятливі зими до 100 т).

Другою екологічною проблемою є забруднення води. Вода, що використовується для технологічних потреб на транспорті, на 95% стає непридатною для пиття (бензин в 7 раз швидше проникає у ґрунт, ніж вода). Водні види транспорту забруднюють водні басейни баластовими й промивними водами ( до 75—80% забруднень), випарами сирої нафти ( до 3%) і бензину (2%) при їхньому перевезенні й проміжному зберіганні. Одна тонна нафти забруднює до 10—12 км² поверхні води, а нафтові масла поширюються на відстань більш 300 км від джерела забруднення. Міжнародна конвенція про цивільну відповідальність за збиток від забруднення нафтою строго визначає речовини, залишки яких можуть бути скинуті тільки в прийомні спорудження. За даними дослідників США, на водних суднах утворюється до 1,5 кг сухого сміття й до 2 кг харчових відходів на людину проти 0,04 і 0,27 кг для берегових умов.

Третьою екологічною проблемою є забруднення атмосфери (91,3% забруднень припадає на частку автомобільного транспорту; 3,7% - залізничного; 2,7% - морського; 0,9% - річкового й 1,4% - повітряного транспорту).

На 900 км пробігу один автомобіль витрачає стільки ж кисню, скільки людина за рік. За даними американських дослідників, від отруєння смогом передчасно вмирає 50 тис. чол. у рік. У Швейцарії встановлено, що люди, які живуть поблизу автомагістралі з інтенсивним рухом, хворіють раком у 9 раз частіше, ніж люди, що живуть в 400 м від неї. Збільшення інтенсивності руху з 450 до 1000 автомобілів/рік у 4 рази збільшує кількість вихлопів, що вимагає зміни організації дорожнього руху, висновку транзитного транспорту за межі міста, зниження інтенсивності руху в центральних частинах міст.

Основними заходами щодо зменшення забруднення повітря можна вважати застосування нейтралізаторів, які на 70% зменшують кількість шкідливих викидів, удосконалювання конструкції двигунів і системи запалювання, заміну бензинових6. спорт и окружающая среда двигунів й традиційних видів палива. Використання електричного транспорту в містах значно оздоровлює їхню атмосферу.