Загальне лікування обпечених

Відразу після опіку проводиться профілактика і лікування опікового шоку:

• зігрівання, спокій, боротьба з біллю, новокаїнові блокади,

• переливання кровозамінників, плазми, крові.

• серцеві та знеболюючі вводять у вену (різко порушено всмокту-вання рідини із тканин в судинне русло).

В послідовні дні проводиться боротьба з гіпопротеїнемією, згущенням крові і інтоксикацією:

• Введення великих доз плазми (1-1,5 л на день), фізрозчину (до 2 л), розчину глюкози, кровозамінників (гемодез, полідез, реополіглюкін серотрансферин), білкових гідролізатів тощо.

• Проводяться повторні переливання крові по 250-300 мл.

• Профілактика інфекції і боротьба з нею починається з перших днів. Це застосування антибіотиків.

• Призначають гормони в середньо терапевтичних дозах:

• кортикостероїдні (преднізолон, гідрокортизон).

• анаболічні (метадростенолон, феноболіл, ретаболіл, калію оротат).

• Для детоксикації застосовують форсований діурез, гемосорбцію.

• Призначають дієту з високою енергетичною цінністю, вітаміни.

• Тяжким хворим проводять чреззондове харчування.

Опікова хвороба

Це складний комплекс взаємозалежних патогенетичних реакцій і їхніх клінічних проявів, в основі якого лежить стресова реакція у відповідь на термічну поразку.

Опікова хвороба розвивається при поверхневих опіках більш ніж 15-25% поверхні тіла і глибоких опіках більш ніж 10% поверхні тіла.

1 період - Опіковий шок – 2-3 дня. Виникає в результаті потоку больових подразнень, що надходять у ЦНС.

Еректильна і торпідна фази.

Пригнічення всіх життєвих функцій. АТ знижується, тахікардія, олігурія, дихання часте, поверхневе, адинамія. Характерна плазмовтрата, згущення крові, різке зниження білків крові.

В результаті порушення видільної функції нирок: олігурія, збільшення остаточного азоту крові, ацидоз.

9