Місцеве лікування опікових ран

Починають з первинного туалету ран.

Цю маніпуляцію виконують здебільшого під загальним знеболюванням. Навколо рани обробляють спиртом, бензином, 0,5% нашатирним спиртом. Уражену ділянку звільняють від бруду, великих клаптів епідермісу та сторонніх тіл за допомогою серветки, просоченої новокаїном, обмивають чи протирають розчинами антисептиків і антибіотиків (розчином фурациліну 1:5000, розчином калію перманганату 0,1%, етакридину лактату 1:1000), осушають серветками, накладають пов’язки з маззю Вишневського, з синтоміциновою емульсією або з розчином фурациліну 1:5000. Пухирі ззовні обробляють спиртом, підрізають біля основи і, не знімаючи відшарового епідермісу, евакуюють ексудат.

При шоку – спочатку виводять із шоку, потім через 1-2 дня роблять туалет ран.

Обов’язково проводять профілактику правця.

У великих містах лікують обпечених в опікових центрах –комбустіологічних відділеннях.

Лікування проводять відкритим або закритим методом.

Відкритим методом лікують опіки лиця, шиї, статевих органів, промежини,значні опіки тулуба.

Суть методу полягає в підсушуванні відкритої поверхні в стерильних умовах, а отже, сприянні утворенні сухої кірки, яка зменшує ранову плазмовтрату, формує природний антиінфекційний бар’єр та приско-рює процес загоєння рани.

6

Розрізняють

1. Первинну реакцію – від декількох хвилин до декількох годин. Гіперемія шкіряних покривів, біль, слабкість, головний біль, нудота, блювота, тахікардія, падіння АТ.

2. Прихований період – безсимптомний – від декількох годин до 1 місяця (в залежності від дози опромінення).

3. Період гіперемії шкіри і набряку.

4. Період ексудації.

5. Період виразок, ерозій, некрозів.

6. Період відновлення.

Перша допомога при променевих опіках

• Швидке видалення радіоактивних речовин, які попали на шкіру за допомогою води або спеціальних розчинів.

• Накладання асептичної пов’язки.

Лікування променевих опіків

• При наявності ран – первинну хірургічну обробку.

• Новокаїнові блокади (при гіперемії, набряку).

• При ерозіях, виразках – пов’язки з нейтральними мазями або маззю Вишневського.

• Пересадка шкіри.

Загальне лікування: переливання крові, плазми, вітамінів, серцевих засобів, антибіотики, антикоагулянти, спазмолітики, інфузійна терапія.

Х і м і ч н і о п і к и

Виникають унаслідок безпосереднього контакту тканин організму з різними хімічними речовинами.

Основними агентами є: кислоти (нітратна, сульфатна та ін.); луги (негашене вапно, їдкий натр, нашатирний спирт тощо); продукти перероблення нафти (бензин, гас); солі важких металів (срібла нітрат, цинку хлорид); леткі олії (корицева, бергамотова та ін.); термохімічні речовини (напалм, пірогель); бойові отрутні речовини (люїзит, іприт та ін.).

Кислоти і солі важких металів та леткі олії характеризуються здатністю до зсідання білків. Виникає коагуляційний некроз.

Він має вигляд сухого, різного кольору струпа з чіткими краями, який певною мірою обмежує проникнення хімічного агента в глибину тканин.

11

2 період – Опікова токсемія – 8-10 днів. У кров всмоктуються токсичні речовини із обпечених тканин, які виділяються при руйнуванні тканин і всмоктуванні. Переважають мозкові симптоми: збудження (марення, безсоння), або загальмованість (сонливість, сопо-розний стан). Т тіла підвищується, пульс частий, слабкий. В крові лейкоцитоз, анемія, ШОЕ збільшується. Уражуються паренхіматозні органи (печінка, нирки). Хвороба ускладнюється пневмонією.

3 період – Опікова септикотоксемія. Обумовлена нагноєнням опіко-вих ран. Продукти розпаду тканин, токсини мікробів визивають інток-сикацію. Стан хворих тяжкий. Т тіла септичного характеру. Анемія, лейкоцитоз, токсичне ураження паренхіматозних органів (гепатит, пієлонефрит). При генералізації інфекції – опіковий сепсис.

4 період – Реконвалесценція (виздоровлення). Наступає після загоєння опікових ран. Характеризується поступовим відновленням функції внутрішніх органів і обмінних процесів.