Опіки кислотами

Відбувається коагуляція білків.

При ураженні:

- хлористоводневою кислотою виникає білий щільний струп,

- азотною кислотою – жовтий струп,

- сірчаною кислотою – темний струп,

- соляною кислотою – білий струп.

Опіки лугами

Відбувається розчинення білків – колікваційний некроз.

Виникає білий м’який струп. Більш глибокі опіки, ніж кислотами.

Перша допомога при хімічних опіках

1. Негайно змити хімічну речовину струминою води під тиском від 10-15 хвилин до 30-40 хвилин.

2. При опіках фтористоводневою кислотою (плавиковою) – проточною водою 2-3 год.

3. Для нейтралізації залишків кислоти 2% р. гідрокарбонату нат-рію, залишків лугу – 2% р. оцтової або лимонної кислоти.

4. Накладається асептична пов’язка. Вводять обезболюючі засоби.

5. Вводять ППС+АП (проти правця).

Лікування хімічних опіків також, як і термічних.

В І Д М О Р О Ж Е Н Н Я

Відмороження ((condelatio) – ураження тканин, спричинене дією низьких температур.

Фактори, які визивають відмороження

1. Несприятливі метеорологічні умови (низка Т⁰ повітря, підвищена вологість, холодний вітер).

2. Внутрішні фактори: хронічне недоїдання, авітаміноз, крововтрата, алкогольне сп’яніння, інфекційні захворювання та інш.

3. Фактори, які порушують місцевий кровообіг:

• тісне, вологе взуття і одяг,

• підвищена пітливість стоп.

12

• Однак метод не враховує глибину опікового ураження, що суттєво зменшує його значущість.

Індекс Франка

• І = S_S + 3 х S_Р

• де І – величина індексу Франка,

• S_S – сумарна площа поверхневого опіку,

• S_Р – сумарна площа глибокого опіку,

• 3 – коефіцієнт, який відображує той факт, що глибокі опіки втричі важчі від поверхневих.

• При І < 30 – прогноз сприятливий,

• При І – 30-60 – прогноз відносно сприятливий,

• При І – 61-90 – прогноз сумлінний,

• При І > 91 – прогноз несприятливий.

ПМД при опіках

1.Припинення дії вражаючого агента, щоб запобігти зростанню важкості ураження.

2.Евакуація із замкнутих приміщень, якщо отруєння сталося чадним газом.

3.Забезпечення надходження повітря, щоб уникнути розвитку гіпоксії.

4.Серцево-легенева реанімація.

5.У разі опіків обличчя і дихальних шляхів забезпечити прохідність останніх.

6.Зняття (зрізання) одягу з уражених ділянок, щоб уникнути інфікування.

7.Знеболювання, щоб запобігти шокові; при глибоких опіках – медикаментозне, при поверхневих опіках обличчя чи кінцівок, у тому числі і шляхом місцевого охолодження (холодна вода або зволожені серветки), доки не зменшиться біль та не нормалізується температура опікової поверхні (10-20 хв).

8.Накладання стерильної сухої пов’язки на уражену ділянку, щоб уникнути розвитку інфекції. Усі опіки, крім опіків І-ІІ ступеня, доцільніше обробляти аерозолями (пантенол, олазол, ореол тощо).

9.Обкутування, тепле питво з метою профілактики загальної гіпотермії

10.Транспортувати потерпілого до найближчого медичного закладу, щоб запобігти раннім та пізнім ускладненням.

5

11.Під час транспортування: інгаляція киснем, масковий інгаляційний наркоз закисом азоту і кисню 2 :1.

12.Дати пити лугово-сольовий розчин (1/2 ч. л. соди + 1 ч. л. натрію хлориду на 1 літр води), чай, кофе.

13.Серцеві засоби.

14.ППС + АП (проти правця).

Слід пам’ятати про те, що, надаючи першу медичну допомогу потерпілим від опіків, не можна зчищати з опікової поверхні фіксовані сторонні тіла; відривати шматки приклеєного до рани одягу; ушкоджувати були; обробляти рани мазями; накладати ватні пов’язки; застосовувати лід для місцевого охолодження.