- •1. Функції мови
- •2. Наша мова в доісторичні часи
- •3. Українська мова в часи Київської Русі
- •4. Утвердження єдиної української літературної мови.
- •5. Структура мови як системи
- •Фонетика і правопис
- •1. Український алфавіт
- •2. Звукове значення деяких букв
- •3. Принципи українського правопису
- •4. Система звуків української мови. Творення приголосних.
- •5. Творення голосних.
- •1. Правопис сонорних, дзвінких і глухих приголосних
- •2. Тверді, м’які і пом’якшені приголосні
- •3. Вживання м’якого знака
- •4. Вживання апострофа
- •1. Подовження приголосних і подвоєння букв
- •2. Спрощення в групах приголосних
- •3. Чергування приголосних
- •4. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ський, -ство
- •5.Уподібнення приголосних
- •1. Вимова голосних. Наголос
- •2. Складоподіл і перенос частин слова
- •3. Чергування голосних
- •1. Розрізнення е та и
- •2. Розрізнення и та і в незапозичених словах
- •3. Розрізнення а та о
- •4. Розрізнення о та у
- •5. Зміни голосних як дія закону милозвучності української мови
- •1. Вживання и та і в іншомовних словах
- •2. Вживання и та і в російських власних назвах
- •3. Вживання е та є в російських власних назвах
- •1. Велика буква в оформленні тексту
- •2. Велика буква у власних назвах
- •Лексика і фразеологія
- •1. Загальне поняття про лексику
- •2. Основні ознаки запозичених слів
- •3. Запозичення зі слов’янських мов
- •4. Запозичення з грецької і латинської мов
- •5. Запозичення з тюркських мов
- •6. Запозичення із західноєвропейських мов
- •1. Слово і його лексичне значення
- •2. Однозначні і багатозначні слова
- •3. Пряме і переносне значення слова
- •4. Омоніми
- •5. Пароніми
- •6. Синоніми
- •7. Антоніми
- •1. Застарілі слова й неологізми
- •2. Професіоналізми
- •3. Діалектизми
- •4. Найважливіші словники української мови
- •1. Фразеологізми
- •2. Мовні кліше, штампи, складені найменування
- •3. Прислів’я й приказки
- •4. Крилаті вислови
- •Морфологія і правопис
- •4. Аналіз слів за будовою
- •1. Морфологічні способи творення слів
- •2. Абревіація
- •3. Інші способи творення слів
- •1. Написання незапозичених складних слів
- •2. Написання складних слів, утворених повторенням
- •3. Написання запозичених складних слів
- •4. Написання складноскорочених і скорочених слів
- •1. Поділ слів на частини мови
- •2. Загальна характеристика частин мови
- •1. Граматичні ознаки іменників
- •2. Рід іменників
- •3. Число іменників. Збірні іменники
- •4. Відмінки іменників
- •1. Поділ іменників на відміни
- •2. Поділ на групи іменників і та II відмін
- •3. Поділ на групи іменників II відміни з кінцевими -ар, -ир, -яр
- •4. Вживання голосних у закінченнях іменників різних груп
- •1. Відмінювання іменників і відміни
- •2. Відмінювання іменників III відміни
- •3. Відмінювання іменників IV відміни
- •1. Відмінювання іменників іі відміни чоловічого роду в однині
- •2. Відмінювання іменників іі відміни чоловічого роду в множині
- •3. Відмінювання іменників іі відміни середнього роду
- •1. Відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині
- •2. Творення чоловічих імен по батькові
- •3. Творення жіночих імен по батькові
- •4. Відмінювання імен по батькові та прізвищ
- •5. Написання не з іменниками
- •1. Граматичні ознаки прикметників
- •2. Розряди прикметників за значенням
- •3. Ступені порівняння якісних прикметників
- •4. Творення ступенів порівняння якісних прикметників.
- •1. Поділ прикметників на групи відмінювання
- •2. Відмінювання прикметників
- •3. Написання не з прикметниками
- •1. Граматичні ознаки числівника
- •2. Прості, складні і складені числівники та правопис їх
- •3. Зв’язок числівників з іменниками
- •4. Вживання збірних числівників
- •1. Відмінювання числівника один
- •2. Відмінювання числівників два—чотири, кілька, багато та збірних
- •3. Відмінювання числівників п’ять—вісімдесят
- •4. Відмінювання числівників сорок, дев’яносто, сто
- •5. Відмінювання назв сотень
- •6. Відмінювання інших числівників
- •1. Значення і розряди займенників
- •2. Особливості відмінювання займенників
- •3. Відмінювання особових займенників
- •4. Відмінювання інших займенників
- •1. Загальне поняття про дієслово та дієслівні форми
- •2. Види дієслова
- •3. Перехідні і неперехідні дієслова
- •4. Неозначена форма дієслова
- •5. Способи дієслова
- •1. Часи дієслова
- •2. Особи дієслова. Безособові дієслова
- •3. Теперішній час і проста форма майбутнього часу. Дієвідміни
- •4. Визначення дієвідміни дієслова за неозначеною формою
- •5. Чергування приголосних у дієсловах
- •1. Складна і складена форми майбутнього часу
- •2. Минулий час
- •3. Умовний спосіб
- •4. Наказовий спосіб
- •1. Дієприкметник як форма дієслова
- •2. Активні дієприкметники. Творення і вживання їх
- •3. Пасивні дієприкметники. Творення їх
- •4. Правопис і відмінювання дієприкметників
- •5. Безособова форма дієслова на -но, -то
- •1. Значення дієприслівника
- •2. Творення і вживання дієприслівників
- •3. Особливості написання не з різними формами дієслова
- •1. Значення прислівника
- •2. Правопис прислівників, утворених від прикметників за допомогою суфіксів –о, -е
- •3. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з різними частинами мови
- •4. Правопис складних і складених прислівників
- •5. Правопис прислівників, утворених за допомогою часток
- •1. Значення і склад прийменників
- •2. Деякі особливості вживання прийменників
- •3. Правопис прийменників
- •1. Значення і склад сполучників
- •2. Розряди сполучників за значенням і способом вживання
- •3. Правопис сполучників
- •4. Розрізнення складних сполучників та інших частин мови
- •1. Значення і склад часток
- •2. Написання часток
- •3. Значення вигуків і групи їх
- •4. Написання вигуків та особливості вживання їх
3. Ступені порівняння якісних прикметників
Якісні прикметники при зіставленні предметів можуть указувати на неоднакову міру тої самої ознаки: світлий, світліший, найсвітліший; розвинений, більш розвинений, найбільш розвинений. Через те вони, крім звичайної форми, мають, ще два ступені порівняння: вищий і найвищий.
Вищий ступінь прикметника означає, що в одному предметі є більше певної якості, ніж в іншому: 1. Дніпро довший від Бугу. 2. Свинець важчий за олово. 3. Чавун легший, ніж сталь.
Прикметники вищого ступеня в українській мові вживаються зі словами за, від, ніж, як, проти: 1. Хрін від редьки не солодший (а не “Хрін редьки не солодший"). 2. Солом’яна згода краща за золоту зраду (Нар. творчість). З. Немає мудріших, ніж народ, учителів (М. Рильський).
Найвищий ступінь прикметника означає, що в одному предметі є найбільше певної якості: 1. Гора Джомолунгма найвища з-поміж усіх гір земної кулі. 2. Найглибшою в світі є Маріанська западина. 3. Найбільше добро в кожного народу — це його мова (Панас Мирний).
Окремі якісні прикметники не мають ступенів порівняння, оскільки вони самі вказують уже на якусь міру якості: препоганий (дуже поганий), страшнючий (надзвичайно страшний), здоровенний (дуже великий), теплуватий (трохи теплий), тонесенький (дуже тонкий).
Не утворюються ступені порівняння і від таких якісних прикметників, як босий, сліпий, гнідий, чалий, фіолетовий, світло-зелений, кисло-солодкий тощо, оскільки вони вказують на якість, яка не може проявлятися більшою або меншою мірою.
4. Творення ступенів порівняння якісних прикметників.
Є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста й складена.
Проста форма вищого ступеня порівняння прикметників твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-.
При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -іш- основа прикметника залишається без зміни: стрункий — стрункіший, слизький — слизькіший, тугий — тугіший.
При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- основа прикметника може зазнавати певних змін, а саме:
1) суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: солодкий — солодший, глибокий —глибший, широкий — ширший, далекий — дальший;
2) кінцеві приголосні основи г, з, ж разом із суфіксом -ш- змінюються на -жч- (г, з, ж + ш = жч) — таких прикметників є сім: тяжкий — тяжчий, важкий — важчий, близький — ближчий, низький — нижчий. вузький — вужчий, дужий — дужчий, дорогий — дорожчий; винятки: легкий — легший, довгий — довший;
3) кінцевий приголосний основи с разом із суфіксом -ш- змінюється на -щ- (с + ш = шч) — таких прикметників є три: високий — вищий, товстий — товщий (і товстіший), красивий — кращий.
В інших випадках основа прикметника (принаймні на письмі) залишається без зміни: багатий — багатший, молодий — молодший.
Вищий ступінь кількох прикметників утворюється від інших основ, а саме: добрий, хороший — ліпший, кращий; гарний — кращий; поганий — гірший; великий — більший; малий — менший.
Проста форма найвищого ступеня порівняння прикметників утворюється від простої форми вищого ступеня додаванням префіксів най-, щонай-, якнай-: стрункіший — найстрункіший, швидший — найшвидший, нижчий — найнижчий, кращий — щонайкращий, гірший — якнайгірший.
Складена форма вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників в українській мові вживається рідко — переважно в науковому й офіційному стилях. Вона утворюється за допомогою слів більш, менш, найбільш, найменш, які ставляться перед звичайною формою прикметника: розвинений — більш розвинений (але не “більш розвиненіший"), найбільш розвинений; світлочутливий — менш світлочутливий, найменш світлочутливий.
Як найвищий ступінь порівняння вважають також поєднання форми вищого ступеня порівняння прикметника із займенником весь у формі родового відмінка з прийменником від усіх, за всіх, наприклад: більший від усіх, молодший від усіх, біліший за всіх.
Перевірте себе. Випишіть прикметники в дві колонки: 1) у формі вищого ступеня порівняння; 2) у звичайній формі.
Швидший, всесильний, квітучий, ближчий, важчий, товстющий, збагне́нний, ясніший, добрячий, значніший, дужчий, здоровенний, худющий.
Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову англійського філософа Ф.Бекона: “Людина, пануючи над іншими, втрачає …”
Урок 23. Правопис прикметників
1. Поділ прикметників на групи відмінювання. 2. Відмінювання прикметників. 3. Написання не з прикметниками.
