5. Запозичення з тюркських мов

Слова з тюркських мов до української проникали ще в найдавніші часи. Більшість із тих народів, з якими наші предки в давнину вели боротьбу, торгували й просто контактували, ― авари, хозари, булгари, печеніги, половці, татари, ― тюркомовні.

Запозичення з тюркських мов відбувалися переважно усним шляхом. Тому ці слова здебільшого не сприймаються тепер як чужі. Це переважно:

1) назви, пов’язані з військовою справою: отаман, осавул, гайдамака, гайдук, яничар, орда, аркан, кинджал, бунчук, кайдани, каторга;

2) назви побутових речей: диван, тапчан, казан, чавун, таз, кочерга, батіг, чубук, халат, шапка, башлик, бурка, каптан, ковпак, капшук, парча, килим, балик, шашлик, ковбаса, могорич, сарай, шатро, балаган, базар;

3) назви тварин, птахів, риб, комах і пов’язаних з ними понять: баран, кабан, бугай, борсук, ішак, байбак, беркут, чайка, баклан, сазан, судак, сарана, тарган, отара, табун, каракуль;

4) назви рослин і плодів: гарбуз, кавун, кизил, айва, алича;

5) назви масті коней: гнідий, буланий, карий.

Однією з основних ознак тюркізмів є поєднання в слові голосних однакового ряду: барабан, балаган, кабала, папаха, сургуч, бунчук, тютюн, Саксагань, Самара. Про тюркське походження слів свідчать також кінцівки -лик, -ук, -ак, -ан, -ун: башлик, ярлик, борсук, судак, тапчан, табун, Кагарлик, Ташлик, Токмак, Кундук, Курган.

6. Запозичення із західноєвропейських мов

Запозичення з німецької мови почалося ще з тих часів, коли готи (давні германські племена) займали південь сучасної України понад Чорним морем (ІІІ ― ІV ст.). Проте переважна більшість запозичень з німецької мови припадає на ХVІ ― ХVІІІ ст., чому сприяло переселення євреїв з Німеччини в Україну. Помітну роль у цьому відіграло також запровадження в українських містах Магдебурзького права. Потім посередником у запозиченні німецьких слів стала російська мова.

Серед запозичених з німецької мови слів є чимало складних без сполучного голосного: бутерброд, ландшафт, бухгалтер, камертон, циферблат. У них бувають звукосполучення шт на початку слова та ей, ай після приголосного: штамп, штанга, штаб, штраф, клейстер, шлейф, портвейн, шайба, майстер.

Французькі слова проникають в українську мову, починаючи з ХVІІ ст. ― не тільки через польську, пізніше через російську мову, а й завдяки українським студентам, які вчилися чи мандрували в ті часи поза кордонами. А в другій половині ХVІІІ ― ХІХ ст. цьому сприяло поширення політичних ідей, мистецтва, культури, батьківщиною яких була Франція.

Для запозичених з французької мови слів властиві звукосполучення уа (буржуазія, амплуа, кулуари, експлуатація, тротуар, вуаль), пом’якшення губних та к перед у (бюро, гравюра, капюшон, фюзеляж, кюрі, кювет), звукосполучення ам, ан перед приголосними (асамблея, тампон, пансіон, авантюра, жанр), суфікси -аж, -ант, -анс, -ер, -йон (екіпаж, фураж, інтендант, реверанс, режисер, шофер, батальйон, компаньйон), незмінювані іменники з кінцевими наголошеними голосними -е, -і, -о (пенсне, турне, резюме, журі, жалюзі, метро, шапіто).

Запозичення з англійської мови відбуваються головним чином у ХІХ ― ХХ ст. Особливо побільшало їх останнім часом, коли англійська мова стала не тільки мовою міжнародного спілкування, а й основним засобом здобуття наукової та іншої інформації.

Для запозичень з англійської мови властиві звук дж, звукосполучення ай, ей, суфікс -инг (-інг): бюджет, джентльмен, комбайн, тролейбус, мітинг, тюбінг, демпінг.

Запозичення з італійської мови беруть початок у ХVІІ ― ХVІІІ ст. Запозичені слова в основному стосуються музики: адажіо, акорд, алегро, альт, бас, сопрано, тенор, апасіоната, арія, баркарола, дует, унісон, імпровізація, інтермецо, кантата, соната, квартет, квінтет, композитор, консерваторія, концерт, віолончель, мандоліна, піаніно.

Урок 10. Лексика нашої мови за її складом

1. Слово і його лексичне значення. 2. Однозначні і багатозначні слова. 3. Пряме і переносне значення слова. 4. Омоніми. 5. Пароніми. 6. Синоніми. 7. Антоніми.