- •1. Функції мови
- •2. Наша мова в доісторичні часи
- •3. Українська мова в часи Київської Русі
- •4. Утвердження єдиної української літературної мови.
- •5. Структура мови як системи
- •Фонетика і правопис
- •1. Український алфавіт
- •2. Звукове значення деяких букв
- •3. Принципи українського правопису
- •4. Система звуків української мови. Творення приголосних.
- •5. Творення голосних.
- •1. Правопис сонорних, дзвінких і глухих приголосних
- •2. Тверді, м’які і пом’якшені приголосні
- •3. Вживання м’якого знака
- •4. Вживання апострофа
- •1. Подовження приголосних і подвоєння букв
- •2. Спрощення в групах приголосних
- •3. Чергування приголосних
- •4. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ський, -ство
- •5.Уподібнення приголосних
- •1. Вимова голосних. Наголос
- •2. Складоподіл і перенос частин слова
- •3. Чергування голосних
- •1. Розрізнення е та и
- •2. Розрізнення и та і в незапозичених словах
- •3. Розрізнення а та о
- •4. Розрізнення о та у
- •5. Зміни голосних як дія закону милозвучності української мови
- •1. Вживання и та і в іншомовних словах
- •2. Вживання и та і в російських власних назвах
- •3. Вживання е та є в російських власних назвах
- •1. Велика буква в оформленні тексту
- •2. Велика буква у власних назвах
- •Лексика і фразеологія
- •1. Загальне поняття про лексику
- •2. Основні ознаки запозичених слів
- •3. Запозичення зі слов’янських мов
- •4. Запозичення з грецької і латинської мов
- •5. Запозичення з тюркських мов
- •6. Запозичення із західноєвропейських мов
- •1. Слово і його лексичне значення
- •2. Однозначні і багатозначні слова
- •3. Пряме і переносне значення слова
- •4. Омоніми
- •5. Пароніми
- •6. Синоніми
- •7. Антоніми
- •1. Застарілі слова й неологізми
- •2. Професіоналізми
- •3. Діалектизми
- •4. Найважливіші словники української мови
- •1. Фразеологізми
- •2. Мовні кліше, штампи, складені найменування
- •3. Прислів’я й приказки
- •4. Крилаті вислови
- •Морфологія і правопис
- •4. Аналіз слів за будовою
- •1. Морфологічні способи творення слів
- •2. Абревіація
- •3. Інші способи творення слів
- •1. Написання незапозичених складних слів
- •2. Написання складних слів, утворених повторенням
- •3. Написання запозичених складних слів
- •4. Написання складноскорочених і скорочених слів
- •1. Поділ слів на частини мови
- •2. Загальна характеристика частин мови
- •1. Граматичні ознаки іменників
- •2. Рід іменників
- •3. Число іменників. Збірні іменники
- •4. Відмінки іменників
- •1. Поділ іменників на відміни
- •2. Поділ на групи іменників і та II відмін
- •3. Поділ на групи іменників II відміни з кінцевими -ар, -ир, -яр
- •4. Вживання голосних у закінченнях іменників різних груп
- •1. Відмінювання іменників і відміни
- •2. Відмінювання іменників III відміни
- •3. Відмінювання іменників IV відміни
- •1. Відмінювання іменників іі відміни чоловічого роду в однині
- •2. Відмінювання іменників іі відміни чоловічого роду в множині
- •3. Відмінювання іменників іі відміни середнього роду
- •1. Відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині
- •2. Творення чоловічих імен по батькові
- •3. Творення жіночих імен по батькові
- •4. Відмінювання імен по батькові та прізвищ
- •5. Написання не з іменниками
- •1. Граматичні ознаки прикметників
- •2. Розряди прикметників за значенням
- •3. Ступені порівняння якісних прикметників
- •4. Творення ступенів порівняння якісних прикметників.
- •1. Поділ прикметників на групи відмінювання
- •2. Відмінювання прикметників
- •3. Написання не з прикметниками
- •1. Граматичні ознаки числівника
- •2. Прості, складні і складені числівники та правопис їх
- •3. Зв’язок числівників з іменниками
- •4. Вживання збірних числівників
- •1. Відмінювання числівника один
- •2. Відмінювання числівників два—чотири, кілька, багато та збірних
- •3. Відмінювання числівників п’ять—вісімдесят
- •4. Відмінювання числівників сорок, дев’яносто, сто
- •5. Відмінювання назв сотень
- •6. Відмінювання інших числівників
- •1. Значення і розряди займенників
- •2. Особливості відмінювання займенників
- •3. Відмінювання особових займенників
- •4. Відмінювання інших займенників
- •1. Загальне поняття про дієслово та дієслівні форми
- •2. Види дієслова
- •3. Перехідні і неперехідні дієслова
- •4. Неозначена форма дієслова
- •5. Способи дієслова
- •1. Часи дієслова
- •2. Особи дієслова. Безособові дієслова
- •3. Теперішній час і проста форма майбутнього часу. Дієвідміни
- •4. Визначення дієвідміни дієслова за неозначеною формою
- •5. Чергування приголосних у дієсловах
- •1. Складна і складена форми майбутнього часу
- •2. Минулий час
- •3. Умовний спосіб
- •4. Наказовий спосіб
- •1. Дієприкметник як форма дієслова
- •2. Активні дієприкметники. Творення і вживання їх
- •3. Пасивні дієприкметники. Творення їх
- •4. Правопис і відмінювання дієприкметників
- •5. Безособова форма дієслова на -но, -то
- •1. Значення дієприслівника
- •2. Творення і вживання дієприслівників
- •3. Особливості написання не з різними формами дієслова
- •1. Значення прислівника
- •2. Правопис прислівників, утворених від прикметників за допомогою суфіксів –о, -е
- •3. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з різними частинами мови
- •4. Правопис складних і складених прислівників
- •5. Правопис прислівників, утворених за допомогою часток
- •1. Значення і склад прийменників
- •2. Деякі особливості вживання прийменників
- •3. Правопис прийменників
- •1. Значення і склад сполучників
- •2. Розряди сполучників за значенням і способом вживання
- •3. Правопис сполучників
- •4. Розрізнення складних сполучників та інших частин мови
- •1. Значення і склад часток
- •2. Написання часток
- •3. Значення вигуків і групи їх
- •4. Написання вигуків та особливості вживання їх
2. Абревіація
Абревіація полягає в складанні по-різному усічених основ (складноскорочені слова, або абревіатури):
а) з початкових звуків: Організація Об’єднаних Націй — ООН, Національна академія наук України — HАHУ, Українське національне інформаційне агентство “Новини” — УНІАН, гідроелектростанція — ГЕС, електронно-обчислювальна машина — ЕОМ, відкрите аукціонерне товариство — ВАТ;
б) з початкових букв: Європейський Союз — ЄС (читається: єес), Національний банк України — НБУ (читається: енбеу), Міністерство закордонних справ — МЗС, Служба безпеки України — СБУ, Національна спілка письменників України — НСПУ, Український народний рух — УНР, мале підприємство — МП;
в) з початкових частин слів: Донбас (Донецький басейн), Кабмін (Кабінет Міністрів), міськвиконком (міський виконавчий комітет), універмаг (універсальний магазин), завгосп (завідувач господарства), виконроб (виконавець робіт);
г) з початкової частини першого слова і повного другого: держадміністрація (державна адміністрація), райцентр (районний центр), зарплата (заробітна плата), медогляд (медичний огляд), госпрозрахунок (господарський розрахунок);
ґ) комбіновано: районний відділ народної освіти — райвно, Конгрес української інтелігенції — КУІн, Демократична партія України — ДемПУ, НаУКМА (Національний університет “Києво-Могилянська академія”).
3. Інші способи творення слів
Нові слова виникають також внаслідок переосмислення значення існуючого слова. Наприклад, раніше слово супутник означало “людина, що йде поруч”, тепер — ще й “штучне космічне тіло, що рухається навколо якоїсь планети”; колись слово перо означало тільки “рогове нашкірне утворення в птахів”, тепер — ще й “знаряддя для писання чорнилом, тушшю”. Таким чином виникли омоніми.
Слова можуть переходити з однієї частини мови в іншу й набувати іншого значення. Наприклад, прикметник лютий, ставши іменником, набув значення назви місяця. Подібне сталося і прикметниками майбутнє, черговий, братова (дружина брата), учительська, пальне.
Чимало прикметників стали власними назвами, зокрема прізвищами: Сагайдачний, Коцюбинський, Довгий, Гаврилишин, Ковалів; назвами населених пунктів: Київ, Львів, Пирятин, Рівне, Лозова, топонімами: хребет Полонинський, гірський масив Тупий, озеро Соляне, річка Кінська, острів Зміїний.
Нові слова з’являються і внаслідок переносного вживання слів, як, наприклад, : ключ (до дверей) і ключ (журавлиний), журавель (птах) і журавель (колодязний), вушко (мале вухо) і вушко (голки), коник (невеликий кінь) і коник (комаха), супутник (співтовариш у дорозі) і супутник (космічний об’єкт), хвилюватися (про море) і хвилюватися (про людину), мати й мачуха і мати-й-мачуха (рослина); зокрема й унаслідок переходу власних назв у загальні: меценат, робінзон, донжуан, дизель, йоркшир, сенбернар, бостон, мадера, свалява, геркулес, титан.
Нові слова можуть творитися внаслідок шляхом механічного поєднання готових слів: генерал-лейтенант, бібліотека-читальня, ракета-носій, заєць-русак, меч-риба; нерідко це може бути повторення тих самих, синонімічних або антонімічних слів: тишком-нишком, давним-давно, рано-вранці, видимо-невидимо, більш-менш, коли-не-коли, всього-на-всього, раз у раз, кінець кінцем, один-єдиний, великий-превеликий, ходив-ходив.
Іноді зливається часто повторюване сполучення слів в одне слово. Наприклад, слово мабуть утворилося із має бути, нашвидкуруч — із на швидку руку, п’ятсот — із п’ять сот.
Перевірте себе. Випишіть слова у чотири колонки: 1) утворені суфіксально; 2) утворені префіксально; 3) утворені від сурядних словосполучень; 4) утворені від підрядних словосполучень
Взаємодія, святковий, самостійний, придумав, яскраво-червоний, книгообмін, дійовий, одинак, вивчити, світло-жовтий, увібрати, добробут, кіловат-година, паросток, світлочутливий, сталево-сріблястий, з’єднати, волелюбний, скляний.
Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову В.Дрозда: “Кожна людина, навіть найпростіша, …”
Урок 15. Правопис складних, складноскорочених і скорочених слів
1. Написання незапозичених складних слів. 2. Написання складних слів, утворених повторенням. 3. Написання запозичених складних слів. 4. Написання складноскорочених і скорочених слів.
