4. Запозичення з грецької і латинської мов

Частина грецьких слів в українську мову ввійшла ще до прийняття християнства внаслідок безпосередніх контактів між носіями обох мов. Греки, як відомо, довгий час мали свої поселення в Північному Причорномор’ї, в Криму, торгували з русичами. Тоді було запозичено такі слова, як корабель, парус, левада, лиман, палата, вапно, корал, канат, миска, кедр, вишня, огірок, лавр, мак, м’ята, мигдаль, кит, крокодил.

Набагато більше грецьких слів прийшло до нас через старослов’янську мову після прийняття християнства: ангел, архангел, апостол, Біблія, Євангелія, вівтар, ікона, ладан, монах, монастир, паламар, псалом, ідол. Тоді ж було запозичено й багато грецьких імен, наприклад: Андрій (мужній), Анатолій (східний), Арсен (сміливий), Василь (царський), Геннадій (благородний), Катерина (чиста), Ірина (спокій), Олена (сонячна), Оксана (гостинна), Олександр (захисник людей), Галина (тиша).

Третя хвиля грецизмів спостерігається у зв’язку з вивченням в українських школах в ХVІ ― ХVІІ ст. грецької мови. У цей час в українську мову входять в основному шкільні терміни: граматика, логіка, історія, математика, філософія, лексика, морфологія, синтаксис, бібліотека, драма, театр, хор.

Пізніші запозичення з грецької мови пов’язані з розвитком різних галузей науки, з політичним життям: біологія, бактерія, мікроб, гормони, азот, барій, бром, гелій, йод, галактика, клімат, паралель, полюс, гіпотенуза, катет, призма, теорема, дифтонг, фонема, морфема, схема, фантазія, автономія, економія, анархізм. Крім того, з грецької мови запозичено чимало словотвірних елементів: авто-, анти-, мікро-, макро-, аеро-, хроно-, фото-, топо-, сферо-, агро-, архі-, ізо-, пан-, -філ, -фоб.

Для грецизмів характерні початкові голосні а, е, і, приголосний ф, звукосполучення кс, суфікси -ік(а), ад(а), -ид(а), -ід(а) тощо: архів, автор, економія, етика, ідея, фантазія, лексика, психіка, панахида, піраміда, олімпіада.

Латинські слова стали проникати в українську мову в Х ― ХІ ст.: кесар, коляда, фортуна.

Основна маса латинізмів приходить в українську мову, починаючи з ХV ― ХVІ ст., коли в школах України стали вивчати латину. Уже в той час в українських писемних пам’ятках зафіксовано латинізми аматор, арешт, артикул, гонор, гумор, герб, календар, конституція, матеріал, окуляри, оренда, термін, фальш та ін.

Тепер терміни, утворені на основі латинської мови, вживаються в усіх ділянках науки, техніки, політики, культури й мистецтва: абітурієнт, студент, інститут, університет, факультет, декан, аудиторія, лекція (освітня лексика); суфікс, префікс, інфінітив (мовознавчі терміни); синус, косинус, квадрат, куб, конус, біном, радіус, плюс, мінус (математичні терміни); вірус, імунітет, інстинкт, ін’єкція, рецепт (медичні терміни); апаратура, генератор, індуктор, конденсатор, інструмент (технічні терміни); адвокат, нотаріус, прокурор, юрист (юридичні терміни); документ, резолюція, інструкція, циркуляр, директор, секретар (адміністративно-ділова лексика); нація, цивілізація, адміністрація, демонстрація, делегат, депутат, республіка, імперія, диктатура, конгрес, еміграція, конкуренція, ультиматум, прогрес (суспільно-політична лексика); література, фабула, класика, декламація, аплікація, капела, варіація, фуга (лексика з різних галузей мистецтва).

З латинської мови в українську ввійшло ряд імен, наприклад: Валерій (здоровий), Віктор (переможець), Віталій (життєвий), Максим (найбільший), Павло (малий), Роман (римлянин), Вікторія (перемога), Маргарита (перлина), Марина (морська), Наталія (рідна).

Для латинізмів характерні префікси де-, екс-, ім-, ін-, ре-, суфікси -альн(ий), -ат, -аці(я), -ент, -тор, -тур(а), -ум, -ус: депресія, експозиція, імпонувати, інкубатор, інтервал, реконструкція; універсальний, концентрат, інформація, інцидент, диктор, диктатура, мінімум, казус, радіус.