18.4. Миротворчі операції Збройних Сил України

Нині Українське військо бере активну участь у миротворчих операціях. Участь України у миротворчих операціях розпочалась із затвердженням Верховною Радою України Постанови від 3 липня 1992 року № 2538-ХII „Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії”. Починаючи з 1992 р. до 2004 р. близько 30 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України взяли участь у міжнародних миротворчих операціях. У той же період 44 військовослужбовці Збройних Сил України загинули та 1 військовослужбовець зник безвісті.

Перші бойові дії підрозділів ЗС України відбулися в липні 1992 року з прибуттям 240 окремого спеціального батальйону (УКРБАТ-1) до м.Сараєво. Підрозділи батальйону були неодноразово атаковані ворогуючими сторонами. Бойова діяльність українським миротворчих підрозділів здійснювалася з застосуванням штатної зброї у відповідь на напади місцевих збройних формувань для деблокування позицій батальйону, знищення снайперів, та забезпечення евакуації загиблих та поранених.

З квітня 1994 року починається окрема сторінка бойової діяльності ЗС України на Балканах, 19 квітня до Сараєво прибув 60 окремий спеціальний батальйон ЗС України (УКРБАТ-2), який 24 квітня 1994 року разом з опергрупою у 240 осіб, підрозділами ЗС Великобританії, Франції, Норвегії, Росії та Єгипту увійшов до зони активних бойових дій між сербськими та мусульманськими підрозділами в анклаві Горажде. Нападу з обох сторін зазнала перша спеціальна рота (60 осіб). На початку червня 1994 року підрозділи було перекинуто з Горажде до м. Гліна, Хорватія, де батальйон мав безпосереднє ведення бойових дій з метою захисту позицій батальйону та зони безпеки ООН у анклаві Біхач. У вересні 1994 року збройних нападів зазнали одинадцятий та дванадцятий спостережні пункти зі складу 1-ї спеціальної роти батальйону. Особовий склад зазнав збройних нападів збоку підрозділів „Баня Лукського” корпусу армії боснійських сербів, загону спеціального призначення „Маузер” Р. Младіча та 505 бригади 5 Армійського корпусу Армії Боснії Герцеговини. Особовий склад одинадцятого спостережного пункту був захоплений у заручники боснійськими сербами. Особовий склад дванадцятого спостережного пункту протягом тижня перебував в зоні активних бойових дій підрозділів Армії Боснії і Герцеговини та бригад зі складу боснійсько-сербської армії та армії Сербської Країни. Зазнав важкі поранення один український військовослужбовець, позицію підрозділу було знищено ворогуючими сторонами.

В липні 1995 року штаб української роти у населеному пункті Вітковічі в анклаві Горажде було атаковано батальйонами мусульманської бригади „Горажде”, з метою примушення українського підрозділу віддати важку зброю та бронетехніку. Позиції роти обстрілювалися з мінометів, гранатометів, важкої та стрілецької зброї. Протягом декількох годин українська рота вела бій проти переважаючих за чисельністю мусульманських підрозділів, в ході бою важкі поранення отримали декілька українських миротворців.

В липні 1995 року в анклаві Жепа (Боснія і Герцеговина) відбулася найуспішніша бойова операція в історії ЗС України. Підрозділ з 79 українських миротворців було атаковано боснійсько-сербським корпусом „Дріна” та мусульманськими підрозділами „Жепа”. Результатом української операції, став порятунок, без втрат серед українців, більш ніж дев’яти тисяч осіб цивільного населення Жепи та біженців, що втекли зі Сребрениці (де нідерландський батальйон у складі 650 осіб не зміг виконати задачу, та було вбито сербськими підрозділами більш ніж дев’ять тисяч мирних жителів). Згідно доповіді Генерального Секретаря ООН „Трагедія Сребрениці”, дії українського підрозділу є найуспішнішою бойовою операцією ООН у Боснії.

Перший бій в Іраку регулярного підрозділу Збройних Сил України трапився 6 квітня 2004 р. в місті Аль-Кут (Ірак), коли українське миротворче з’єднання було атаковане бойовиками „Армії Магді”. Українці прийняли бій і протягом кількох годин утримували доручені під їх охорону об’єкти.

Взагалі українські воїни брали участь ще у наступних міжнародних миротворчих операціях:

1.Тимчасові сили ООН у Лівані (липень 2000 р. - квітень 2006 р.)

Підстави: Указ Президента України від 20.06.2000 № 806/2000; Указ Президента України від 08.02.2002 № 118/2002 (миротворчий персонал); Закон України від 22.06.2000 № 1832-111; Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2000 № 1596.

З 22 липня 2000 року 3 окремий інженерний батальйон Збройних Сил України виконував завдання у складі Тимчасових сил ООН у Лівані.

Місце дислокації було – м. Ель-Іззія.

Основними завданнями батальйону було:

розмінування мінних полів та автомобільних шляхів;

налагодження доріг та колонних шляхів;

налагодження фортифікаційних систем підрозділів Місії;

будівництво нових опорних пунктів підрозділів Місії.

2. Місія ООН у Сьєрра-Леоне (березень 2001р. - березень 2005 р.)

Підстави: Указ Президента України від 08.12.2000 № 1319/2000; Закон України від 14.12.2000 № 2148-14; Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1924/2000.

* 20 окремий вертолітний загін – 110 осіб. Місце дислокації – н.п. Хастінгс.

Основні завдання вертолітного загону були:

перевезення персоналу Місії та високоповажних осіб;

перевезення вантажів;

медичне транспортування;

евакуація поранених;

польоти спостереження;

повітряне супроводження переміщення військ.

* 4 окремий ремонтно-відновлювальний батальйон – 528 осіб. Місце дислокації – район аеропорту Лунгі.

Основні завдання батальйону були:

обслуговування та ремонт матеріально-технічних ресурсів, наданих Збройними Силами України до складу Місії ООН у Сьєрра-Леоне;

підготовка екіпажів бронетранспортерів та водіїв вантажних автомобілів;

супроводження гуманітарних вантажів.

3. Місія ОБСЄ у Грузії (1999 р. – грудень 2005 р.)

Підстави: Указ Президента України від 17.08.2000 № 992/2000; Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1732.

Спостерігачі – близько 5 осіб.

4. Багатонаціональні сили у Іраку (серпень 2003 р. – квітень 2005 р.)

Підстави: Указ Президента України від 02.06.2003 № 459; Закон України від 05.06.2003 № 897-IV; Постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 № 869.

Український миротворчий контингент – 1621 особа; група офіцерів Багатонаціональних Сил у Іраку/Багатонаціонального Корпусу у Іраку – 6 осіб; група офіцерів штабу Багатонаціональної дивізії “Центр-Південь” – 27 осіб; група військової служби правопорядку – 3 особи.

Місця дислокації: штаб та підрозділи контингенту - м. Ель-Кут; група офіцерів штабу БнД “ЦП” - м. Ед Діванія; група офіцерів штабу БнС-І (БНК-І) - м. Багдад.

Основними завданнями українського миротворчого контингенту були:

підтримання безпеки у зоні відповідальності, супроводження конвоїв, гуманітарних вантажів, несення служби на блокпостах, патрулювання тощо;

охорона органів місцевого самоврядування, релігійних та історичних пам’яток, мостів, джерел питної води та інших важливих об’єктів;

контроль за здачею зброї цивільним населенням та учасниками колишніх озброєних формувань;

здійснення інженерних та інших робіт, необхідних для ліквідації наслідків конфлікту, надання допомоги у забезпеченні цивільного населення питною водою;

забезпечення безпеки діяльності міжнародних гуманітарних організацій, надання допомоги у перевезенні гуманітарних вантажів;

евакуація цивільного населення у разі виникнення небезпеки його життю;

надання медичних послуг, насамперед, першої медичної допомоги цивільному населенню;

виконання інших функцій із забезпечення безпеки і дотримання прав людини.

5. Збройні Сили України брали участь у миротворчих операціях Сил ООН по охороні (СООНО-UNPROFOR) 1992–1995 рр.

Підстави: Постанова ВР України № 2538-ХII від 03.07.92 „Про участь батальйону Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії” (240 ОСБ), від 19.11.93 № 3226-ХІІ (60 ОСБ)

Чисельність 240 окремого спеціального батальйону – 550 осіб; чисельність 60 окремого спеціального батальйону – 550 осіб; чисельність 40 оперативної груп штабних офіцерів – 63 особи; чисельність підрозділу військової поліції – 20 осіб; чисельність групи військових спостерігачів (з 01.06.1995) – 10 осіб; чисельність 15 окремого вертолітного загону – 110 осіб.

Основними завданнями 240 та 60 ОСБ було забезпечення проведення конвоїв з вантажем гуманітарної допомоги місцевому населенню, сприяння припиненню бойових дій та нормалізація ситуації, патрулювання в зонах відповідальності.

Особливої уваги заслуговує діяльність особового складу щодо:

встановлення демілітаризованої зони в р-ні н.п. Жепа;

евакуації 5 тис. громадян під час наступу сербів;

відновлення електромереж;

відновлення трамвайного руху

забезпечення безпеки роботи аеропорту;

У вересні-грудні 1995 року з колишньої Югославії відбулася репатріація українських миротворчих підрозділів, скорочення посад штабних офіцерів, військових поліцейських, спостерігачів. До України виведено 15 ОВЗ, 60 ОСБ і 40 офіцерів оперативної групи. За час існування Місії близько 6400 військовослужбовців Збройних Сил України прийняли участь у UNPROFOR.

6. Сили Виконання Угоди IFOR Сили Стабілізації (SFOR у Боснії і Герцеговині) (грудень 1995 р. – грудень 1999 р.)

Підстави: Резолюція Ради Безпеки OOН від 15.12.95 № 1031, Дейтонські угоди, Постанова КМ України від 29.12.95 № 1073, Угода між Україною та Францією щодо участі 240 ОСБ у Силах Виконання Угоди (СВУ) ІFOR.

Було відправлено 240 окремий спеціальний батальйон (механізований) – 400 осіб. У грудні 1995 р. 240 ОСБ передано до СВУ. У березні 1997 р. 240 ОСБ передислоковано з м. Сараєво до населеного пункту Врапчичи (поблизу від м. Мостар).

Під час перебування 240 ОСБ у м. Сараєво та Боснії і Герцеговині особовий склад, окрім виконання миротворчих завдань, брав участь у відбудові, реконструкції та відновленні лікарні і школи, ремонті доріг, ліній електромереж, трамвайної колії та трамвайного потягу, роздачі їжі сиротам та малечам, наданні медичної допомоги місцевому населенню тощо. Перший трамвай, який пройшов відновленою колією, був пофарбований у жовто-блакитний колір. Це було зроблено на честь українських миротворців. Згідно з рішенням Міністра оборони України та у зв'язку з реструктуризацією сил СФОР у грудні 1999 р. 240 ОСБ виведено зі складу сил СФОР. Близько 2800 військовослужбовців Збройних Сил України прийняли участь у зазначеній Місії.

7.Місія ООН у Східній Славонії (ПАООНСС) (квітень 1996 р. – січень 1998 р.)

Підстави: Постанова ВР України від 2 5.03.96 № 102/96-ВР.

Склад: чисельність 17 окремої вертолітної ескадрильї – 150 осіб; чисельність 70 окремої танкової роти – 160 осіб; чисельність 64 окремої спеціальної механізованої роти – 105 осіб; чисельність 8 окремої вертолітної ескадрильї – 96 осіб.

Основними завданнями підрозділів було спостереження за виконанням домовленостей про передачу влади під контроль перехідної адміністрації ООН, патрулювання в зонах відповідальності, перевезення персоналу ООН та супровід гуманітарних вантажів. Більше 1000 військовослужбовців Збройних Сил України взяли участь у Місії ООН у Східній Славонії.

8.Місія ООН превентивного розгортання в Македонії (МООНПРМ\ UNPREDER ) (червень 1995 р. – березень 1999 р.)

Були відправлені військові спостерігачі, по 1 на кожен встановлений період.

Основними завданнями військових спостерігачів в Македонії було контролювати прикордонні райони країни та інформувати про будь-які події, які можуть підірвати довіру і стабільність у Республіці Македонія і є небезпечними для її території.

Поряд із виконанням своїх основних завдань щодо спостереження за ситуацією вздовж кордонів із Союзною Республікою Югославією і Албанією та надання відповідної інформації військовим компонентам місії, військові спостерігачі ц з цивільними установами, надавали спеціальні послуги на рівні общин.

За час існування Місії 4 офіцери Збройних Сил України були у складі UNPREDER.

9.Місія ОБСЄ з верифікації у Косово (грудень 1998 р. – березень 1999 р.)

Склад: чисельність 901 окремої понтонно-мостової роти – 200 осіб.

грудень 1998р. – березень 2001р.

Підстави: постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.1999 № 313.

Відправлені спостерігачі – 23 особи.

Основними завданнями місії верифікації ОБСЄ в Косово були:

перевірка відповідності всіх сторін в Косово Резолюції 1199 Ради Безпеки ООН та доповідь щодо стану Резолюції Постійному представництву ОБСЄ та інших організацій Постійній Раді ОБСЄ;

відкрити представництва місії в регіонах Косово, для виконання своїх обов'язків;

встановлення зв'язку із владою Югославії, Сербії та у разі необхідності з іншими органами влади, політичними партіями;

налагодження контактів з організаціями в Косово, акредитованими міжнародними і неурядовими організаціями для сприяння виконанню своїх обов'язків;

здійснювати нагляд над проведенням виборів в Косово для забезпечення їх гласності та справедливості згідно з узгодженими правилами та процедурою проведення виборів;

доповісти та надати рекомендації до Постійної Ради ОБСЄ, Ради Безпеки ООН та інших організацій на місцях, що підпадають під юрисдикцію Резолюції 1199 Ради Безпеки ООН.

10. Місія ООН в Анголі (січень 1996 р. – лютий 1999 р.)

Підстави: Резолюція Ради безпеки ООН від 08.02.95 976; Постанова ВР України від 16.01.96 № 96-ВР.

Склад Місії: 901 окрема понтонно-мостова рота (ОПМР) – 200 осіб; штабні офіцери – 8 осіб; військові спостерігачі – 5 осіб; військові поліцейські – 3 особи.

Основним завданням підрозділу було відновлення інженерної інфраструктури в зонах відповідальності (відновлення шляхів, наведення мостів та понтонно-мостових переправ через річки). У 1999 році Рада Безпеки ООН одностайно проголосувала за виведення решти „блакитних шоломів” у кількості тисячі чоловік з Анголи. 40 років громадянської війни не втомили тутешніх непримиренних лідерів. Останніми покинули ангольську землю індійські миротворці, які й спустили прапор ООН у столиці Луанді.

226 українських військовослужбовців брали участь у Місії ООН в Анголі.

11.Місія ООН у Гватемалі (МІНУГУА) (січень-травень 1997 р.)

Склад Місії: військові спостерігачі – 8 осіб.

Основними завданнями військових спостерігачів у Гватемалі було здійснення контролю за виконанням положень Угоди про припинення вогню, підписане урядом цієї країни та рухом "Національна революційна єдність Гватемали" (НРЄТ) 4 грудня 1996 року, включаючи офіційне припинення військових дій, роз'єднання сил і демобілізацію комбатантів НРЄТ у пунктах збору, які були спеціально підготовлені для цих цілей.

12. Місія ООН у Таджикистані (грудень 1994 р. – березень 2000 р.)

Підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.1999 № 313.

Склад Місії: військові спостерігачі – близько 21 особи.

Основними завданнями військових спостерігачів було:

надання допомоги Об'єднаній комісії, до якої входять представники Уряду Таджикистану та таджикської опозиції, допомоги щодо спостереження за виконанням Угоди про тимчасове припинення вогню та інших ворожих дій на таджиксько-афганському кордоні та в країні, під час переговорів;

розслідування повідомлень про порушення угоди про припинення вогню та інформування про це ООН і Об'єднаної комісії;

підтримання контактів зі сторонами, які задіяні в конфлікті, а також зв'язків ОБСЄ, Колективними миротворчими силами СНД у Таджикистані та прикордонними військами;

підтримання зусиль Спеціального представника Генерального Секретаря, надання послуг щодо забезпечення політичної взаємодії та координації, що можуть сприяти оперативному наданню гуманітарної допомоги міжнародним співтовариством;

здійснення спостереження за бійцями Об'єднаної таджикської опозиції (ОТО), за їх роззброєнням та демобілізацією;

надання допомоги в реінтеграції комбатантів в державні силові структури, або їх демобілізації.

За час існування Місії 17 офіцерів Збройних Сил України були направлені для виконання завдань у Таджикистані.