4. Видатні педагоги про мету виховання

Наголошуючи на важливості визначення мети і завдань виховання, К.Ушинський писав: «Що сказали б ви про архітектора, який, закладаю­чи нову будівлю, не зумів би відповісти вам на запитання, що він хоче будувати? Те саме повинні ви сказати й про вихователя, який не зуміє чітко й точно визначити вам мету своєї виховної діяльності...».

«Я під цілями виховання, — зазначав А. Макаренко, — розумію програму людської особи, проблему людського характеру, причому в поняття характеру я вкладаю весь зміст особистості, тобто і характер зовнішніх проявів, і внутрішньої переконаності, і політичне виховання, і знання, і геть усю картину людської особи; я вважаю, що ми, педагоги, повинні мати таку програму людської особи, до якої ми повинні прагнути».

Визначення мети і завдань виховання має теоретичне і практичне значення:

1) Дає педагогу чітке уявлення про те, яку людину він повинен формувати. Надає роботі свідомість і цілеспрямованості.

2) Відповідно меті визначаємо зміст і методику виховної роботи. Мета виховання надає діяльності перспективного, творчого характеру → ефективність виховання.

3) Визначає характер навчально-виховних закладів.

Визначаємо мету виховання суспільства, школи, вчителя, учня. Відповідно виділяємо загальну, індивідуальну, оперативну, конкретну.

Платон і Арістотель: естетичне і моральне виховання є виявом гармонії світу. А реальні вияви насамперед видно у граматиці, математиці, астрономії, спорті.

Своєрідне бачення всебічного розвитку особистості у Й.-Ф. Гербарта. Метою виховання він проголошував розвиток різнобічних інтересів, спрямованих на гармонійний розвиток усіх здібностей людини. За Гербартом, створювана у процесі виховання гармонія здібностей особистості підпорядкована вищому ідеалу — підготовці «доброчесної» людини. Ідеал доброчесності як мета виховання був ідеалом «доброчесного» німецького бюргера, який уміє пристосуватися до існуючого суспільно-політичного ладу і підкорятися йому.

«Педагогічна система кожної історичної епохи, — писав академік М. Стельмахович, — висуває свій оригінальний чи актуальний уже знаний образ людини. Кардинальні зміни в житті суспільства вносять відповідні корективи у виховний ідеал. То ж цілком закономірно виникає питання про сучасний педагогічний ідеал національного родинно-громадсько-шкільного виховання в Українській державі».

У процесі виховання, першою чергою, формується характер людини. А характер і є саме той ґрунт, вважав К.Д. Ушинський, в якому корениться народність А.В.Духнович, котрий разом з К.Д.Ушинським вперше ввів поняття «народна педагогіка», на перший план виховання у дітей ставив формування почуття патріотизму.

Вся система педагогічних ідей Г.С.Сковороди була пройнята ідеєю народності. У притчі « Благодатний Еродій» він писав: «… Главизна воспитания єсть: благородить; сохранить птенцеви моладое здравие; научить благодарности».

5. Головна мета та завдання національної системи виховання в сучасній Україні. Фактори, що їх визначають. Виховний ідеал в педагогіці.

Мета виховання в сучасному суспільстві відображена в Конституції України, Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національній стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, «Основних орієнтирах виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів» та ін. документах.

Діяльність педагога має бути спрямована на формуванні творчої особистості громадянина Української держави – з багатим духовним світом, активною настановою, який вміє орієнтуватися в складних умовах сьогодні та оптимально спроможний самоактуалізувати в суспільному й особистому житті.

Мають творчо поєднувати загальнолюдське і національне виховання. Цілі виховання конкретизуються через систему виховних завдань, які об’єднуються в пріоритетні напрями: національне (громадське), розумове, трудове (професійне), правове, моральне, фізичне, економічне виховання тощо. Ці напрями взаємопов’язані, доповнюють один одного, мають самостійне методологічне значення і в сукупності утворюють систему виховання в нашому суспільстві.

Основною метою виховання в українському суспільстві є формування у вихованців наукового світогляду, прищеплення їм комплексу загальнолюдських, національних і професійних норм, правил, цінностей та ідеалів поведінки, професійної діяльності.

З Закону України «Про освіту»

З Преамбули:

Освіта – основа духовного, соціального, економічного, культурного розвитку суспільства і держави.

Мета – всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення суспільства кваліфікованими працівниками, спеціалістами.

З розділу ІІ:

Завдання школи: забезпечити всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину і суспільство, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.

З Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад

Головні завдання:

- иховання морально і фізично здорового покоління;

- створення умов для здобуття загальної середньої освіти на рівні державних стандартів;

- розвиток природних позитивних нахилів, здібностей і обдарованості, творчого мислення, потреби і вміння самовдосконалюватися;

- формування громадянської позиції, власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свої дії.

Робота з першоджерелом:

Визначити мету і завдання виховання за Основними орієнтирами виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

«І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

… мета сучасного освітнього процесу - не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ.

Виховання учнів у сучасній школі здійснюється в контексті громадянської і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства і держави.

ІІ.ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Основою сучасного виховного процесу є людина як найвища цінність. Провідною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе. Набирає сили тенденція гармонійного поєднання інтересів учасників виховного процесу: вихованця, котрий прагне до вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства, зусилля якого спрямовуються на всебічний розвиток особистості; держави, зацікавленої у тому, щоб діти зростали громадянами-патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі.

ІІІ. МЕТА, ЧИННИКИ,ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД, СТРУКТУРА МОДЕЛІ,ПРИНЦИПИ, ТА ЗМІСТ ВИХОВАННЯ

Мета виховання

Метою виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання та є критерієм ефективності виховного процесу.

У процесі привласнення особистістю вироблених людством морально-духовних цінностей коригується її потребнісна, когнітивна та діяльнісна сфери. Сучасна психолого-педагогічна наука вважає джерелом мотивації вчинків людини, її поведінки систему та ієрархію внутрішніх цінностей. У психічно здорової людини ця система має три рівні: на нижчому рівні — особисті та матеріальні цінності (власні потреби, задоволення); на середньому — культурні цінності (мистецтво, наука, загальнонародні надбання, правопорядок); на вищому — духовні цінності (ідеали, ціннісні настанови, обов'язок перед суспільством). Загальній меті виховання підпорядковується спеціально спроектована система супідрядних, поетапно конкретизованих цілей за напрямами виховання, сконцентрованих на вихованні цінностей природи, культури, соціальних цінностей та особистісних цінностей.»

Висновок: Мета виховання в сучасному суспільстві відображена в державних документах. Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання та є критерієм ефективності виховного процесу.

Всебічний розвиток передбачає органічну єдність інтелектуальних, фізичних, моральних, естетичних, трудових сторін чи якостей особистості, цілісність буття, свідомості і самосвідомості, запитів і поведінки людини.

Отже, тут мають творчо поєднувати загальнолюдське і національне виховання. Необхідно відродити національну систему виховання, спираючись на виховні традиції українського народу і враховуючи його національні риси, ментальність, цінності, життєві орієнтири, самобутність та основні якості.

Відповідно можна визначити основні цілі виховання в українському суспільстві. Вони розподіляються на дві групи:

Перша – формування комплексу якостей особистості вихованця, необхідних для самоусвідомлення, самореалізації, самоствердження і самоактуалізації.

Друга – формування сукупності соціально-психічних і професійних якостей особистості вихованця, необхідних йому для професійної діяльності.

Отже, виникає система цілей виховання в умовах освітньо-виховної системи, які становлять таксономію цілей виховання. Вона передбачає виокремлення конкретних категорій та ієрархізацію виховних дій. У сучасній педагогіці є багато цілей виховання. Їхній діапазон надзвичайно широкий: від незначних змін деяких якостей людини до кардинальних змін особистості.

Цілі виховання конкретизуються через систему виховних завдань, які об’єднуються в пріоритетні напрями: національне (громадське), розумове, трудове (професійне), правове, моральне, фізичне, економічне виховання тощо. Ці напрями взаємопов’язані, доповнюють один одного, мають самостійне методологічне значення і в сукупності утворюють систему виховання в нашому суспільстві. «Реально метою виховання в умовах екологічної, економічної і духовної кризи нашого суспільства… має стати виховання життєво активного, гуманістично спрямованого громадянина демократичного суспільства, який би у своїй життєдіяльності керувався культурно-національними і вселюдськими принципами». Настанова на виховання активного в діях та вчинках громадянина сприятиме розвиткові духовного, соціального, психічного і фізичного потенціалів вихованця, а самоактуалізація в основних видах людської діяльності – всебічному формуванню його особистості.

Таким чином, основна мета виховання має максимально віддзеркалювати запити нашого суспільства й відповідати перспективам його розвитку.

Висновок:

Отже, виникає система цілей виховання в умовах освітньо-виховної системи, які становлять таксономію цілей виховання. Вона передбачає виокремлення конкретних категорій та ієрархізацію виховних дій. У сучасній педагогіці є багато цілей виховання. Їхній діапазон надзвичайно широкий: від незначних змін деяких якостей людини до кардинальних змін особистості.

Цілі виховання конкретизуються через систему виховних завдань, які об’єднуються в пріоритетні напрями: національне (громадське), розумове, трудове (професійне), правове, моральне, фізичне, економічне виховання тощо. Ці напрями взаємопов’язані, доповнюють один одного, мають самостійне методологічне значення і в сукупності утворюють систему виховання в нашому суспільстві.