Радіозахисний засіб № 1 (цистамін) – використовується у разі загрози радіо-активного опромінювання в кількості 6 таблеток одночасно і запивається водою; при новій загрозі через 4-5 годин необхідно прийняти іще 6 таблеток; максимальна дія препарату починає діяти через 30-45 хвилин після прийому.

Радіозахисний засіб № 1 (йодистий калій) – призначено для осіб, які знаходя-ться в зоні випадання радіоактивних опадів, при умові вживання ними в їжу свіжого (неконсервованого) молока; вживається по одній таблетці щоденно на протязі 10 днів.

Засіб при отруєнні ФОР (тарен) – використовується по одній таблетці при вка-зівках командира формування або іншого начальника; при наростанні ознак отруєння прийняти ще одну таблетку.

Засіб проти блювоти (етаперазин) – використовується по одній таблетці одразу після опромінювання, а також при виявленні нудоти після ударів голови.

Засіб проти болю (шприц-тюбик) – використовується при переломах, великих ранах та опіках. В мирний час зберігається відповідно до вказівок органів цивільної оборони.

У якості засобів екстреної профілактики інфекційних захворювань і інфекційних ускладнень променевої хвороби використовуються протибактеріальні препарати:

Хлортетрациклін – антибіотик широкого спектру дії; приймається при загрозі бактеріального ураження, а також для профілактики розвитку інфекції в ранах і на опікових поверхнях. Хлортетрациклін приймається внутрішньо в кількості 5 таб-леток одночасно і запивається водою, через 6 годин приймається іще 5 таблеток.

Сульфадиметоксин – сульфамідний препарат, який необхідно приймати після опромінення при виникненні шлунково-кишкового розладу по 7 таблеток одно-часно в першу добу і по 4 таблетки в наступні двоє діб.

Дітям до 8 років на прийом дають ¼, а дітям від 8 до 15 років – ½ дози для дорослих (окрім радіозахисного засобу № 2).

Індивідуальний протихімічний пакет ІПП (ІПП-8) має в своєму складі рідинну рецептуру для дегазації, яка готова для використання і набір марлевих салфеток для оброблення часток поверхні шкіри і прилягаючого до них одягу. При оброб-ленні шкіри обличчя за допомогою індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8) необхідно виключати попадання дегазатора в очі.

2. Колективні засоби захисту від ахнр

Для захисту від сильнодіючих отруйних речовин можуть використовуватися об’єкти колективного захисту, до яких відносяться сховища.

Сховища – це захисні споруди герметичного типу, що забезпечують захист персоналу підприємств, установ, організацій та сил ЦО і населення від факторів ураження надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Сховища класифікуються в залежності від захисних властивостей, за місткістю, за місцем розташування, за системами фільтровентиляції.

За місцем розташування сховища можуть бути вбудовані і окремо розташовані. До вбудованих відносяться сховища, які розташовані в підвальних приміщеннях будинків, а до окремо розташованих – сховища, які розташовані за межами будинків і споруд.

Сховища повинні відповідати основним вимогам: забезпечувати захист людей, що укриваються в них від АХНР, факторів ураження вибухів, радіоактивних речовин, біологічних аерозолів і теплової дії при пожежах; будуватися на ділян-ках місцевості, що не затоплюються; мати достатню герметичність (не пропус-кати АХНР, РР і БР); мати спеціальний обладнаний вхід, який не пропускає в сховище заражене зовнішнє повітря; має входи і виходи з такою ступеню захисту як і основні несучі конструкції, а також аварійні виходи; мати вільні підходи і основні приміщення висотою не менше 2,2 м і рівень полу, що лежить вище рівня грунтових вод на 20 см і більше.

В містах, населених пунктах і на об’єктах господарської діяльності сховища будуються, як правило, подвійного призначення: в мирний час вони використо-вуються для в інтересах народного господарства, а в особливий період – для ук-риття людей. В районах близько від радіаційних і хімічних небезпечних об’єктів сховища для використання в інтересах народного господарства не використо-вуються. Під сховища можуть використовуватися також деякі підвальні та інші заглиблені приміщення, які придатні для цих цілей.

Сховища, що призначенні для захисту людей, повинні відповідати наступним санітарним гігієнічним умовам:

концентрація вуглекислого газу 1 %, не більше (гранично допустима кон-центрація 3 %);

відносна вологість 70 %, не більше (гранично допустима 80%);

температура повітря 23 °C, не вище (гранично допустима 31 °C) .

Об’ємно-планувальне рішення. Приміщення сховища розділяються на основні (приміщення для укривання людей, тамбури-шлюзи, тамбури) і допоміжні (примі-щення для розміщення обладнання систем фільтровентиляції, електрозабезпечення, водозабезпечення і каналізації). В сховищах передбачаються захисні входи і вихо-ди. Приклади об’ємнопланувального рішення вбудованого і окремо розташова-ного сховища наведені на рисунках 1-2.