При цьому легкопоранені можуть евакуйовуватися невеликими групами пішим порядком. Потерпілі, які знаходяться у важкому стані, вивозяться транспортом. Для перевезення потерпілих використовують санітарний транспорт і тільки в окремих випадках допускається використання транспортних засобів загального користування. Неправильне транспортування небезпечно ускладненнями для потерпілих. Ось чому автомобілі, що призначенні для перевезення потерпілих, повинні мати відповідне санітарне обладнання.

Для евакуації потерпілих встановлені окремі правила. В першу чергу на транс-порт завантажуються важко уражені, потім уражені середньої важкості, останніми – легко уражені. Інфекційні хворі і потерпілі з різко вираженими признаками психічного розладу перевозяться окремо.

За евакуацію потерпілих відповідають спеціально назначені особи із складу штабу керівництва ліквідацією наслідків хімічної небезпечної ситуації або членів постійних комісій з питань техногенної і екологічної безпеки району (міста обласного підпорядкування). Безпосередньо організаторами евакуації є відпові-дальні особи медичної служби ЦО. Вони особисто проводять первинне евако-транспортне сортування потерпілих, визначають черговість і способи їх відправ-ки, контролюють правильність завантаження транспортних засобів.

На другому етапі надання медичної допомоги виконується в лікувальних закладах.

Своєчасно надана медична допомога потерпілим при хімічних небезпечних надзвичайних ситуаціях позволяє значно понизити, а в окремих випадках повніс-тю виключити летальний кінець серед уражених.

5. Підготовка сил і засобів для ліквідації наслідків

хімічних небезпечних надзвичайних ситуацій

Задача з ліквідації наслідків хімічної небезпечної надзвичайної ситуації покла-дається на штатні професійні і нештатні підрозділи сил цивільної оборони (загони, команди, групи, ланки). Їх підготовка здійснюється у відповідності з програмою підготовки цивільної оборони району (міста обласного підпорядку-вання, суб’єкта господарювання), а також спеціальної підготовки за галузевою програмою. Штатні професійні підрозділи створюються, як правило, центрально-го (галузевого) підпорядкування та на великих хімічних підприємствах. Нештатні підрозділи (загони, команди, групи, ланки) формуються із особового складу спе-ціалізованих підрозділів (цехів, дільниць, ремонтних та інших служб головних спеціалістів) суб’єкта господарської діяльності.

Найбільш підготовленими для ліквідації наслідків хімічної надзвичайної ситуації є військові частини військ цивільної оборони МНС України, а також сили хімічних та інженерних військ Міноборони України, що здійснюють підготовку за спеціальною програмою.

Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються завчасно за терито-ріально-виробничим принципом. Створення їх заключається в укомплектуванні особовим складом, забезпеченні їх транспортом, спеціальною технікою, майном, в підготовці особового складу за відповідними програмами.

Організаційна структура і технічне забезпечення формувань визначається вихо-дячи з їх призначення і специфіки виробничої діяльності об’єктів, на базі яких вони створені. При цьому враховуються виробничі особливості об’єкту, наявність

на ньому відповідної техніки і механізмів, що необхідні для здійснення робіт з ліквідації наслідків хімічних небезпечних надзвичайних ситуацій. При створенні невоєнізованих формувань необхідно враховувати, які наслідки можуть виник-нути при хімічних небезпечних надзвичайних ситуаціях на даній території.

Начальник цивільної оборони суб’єкту господарювання (району або міста обласного підпорядкування) повинен оцінити можливий характер і об’єм ряту-вальних та інших невідкладних робіт і на цій основі визначити склад, чисельність і технічне забезпечення створюваних сил і засобів. Для ліквідації хімічних небез-печних ситуацій формування повинні мати засоби гасіння пожеж і доставляння великої кількості води, бульдозери, траншейні машини, засоби для розбирання завалів, ліквідації аварій на різних енергетичних мережах, спеціальні засоби захисту, запаси табельних речовин для дегазації, а також хімічні продукти і відходи промислового виробництва, які можна використовувати для дегазації (нейтралізації) того чи іншого АХНР.

Невоєнізовані формування ЦО комплектуються особовим складом і забезпе-чуються технікою з таким рахунком, щоб їх залучення до рятувальних і інших невідкладних робіт не порушувало виробничу діяльність об’єктів господарської діяльності.

Особу увагу при комплектуванні особовим складом сил ЦО, які призначенні для виконання задач з ліквідації наслідків хімічних небезпечних надзвичайних ситуацій, звертається на ретельний підбір командного і начальницького складу. Ці люди повинні мати не тільки високі організаторські здібності і вольові якості, але мати і високі спеціальні знання, а при можливості і досвід роботи з ліквідації хімічних надзвичайних ситуацій.

Невоєнізовані формування ЦО в залежності від підпорядкування приводяться в готовність за рішенням НЦО суб’єкта господарської діяльності (міста обласного підпорядкування, району, області, галузі). При цьому завчасно визначається : порядок їх оповіщення; місця і час збору особового складу формування; місця, терміни і порядок отримання транспорту і матеріальних засобів; райони зосеред-ження і маршрути висування і час прибуття в райони призначення; час і порядок перевірки готовності формувань ЦО.

Ступінь підготовки формувань визначається за підсумками виконання ними практичних завдань на навчаннях або за результатами їх дії при ліквідації наслідків хімічних надзвичайних ситуацій.

Відповідальність за підготовку формувань несуть начальники цивільної обо-рони об’єктів господарської діяльності. Основними задачами підготовки форму-вань ЦО є: підтримання їх в постійній готовності до виконання задач ЦО, освоєн-ня особовим складом техніки і приладів, що є на їх забезпеченні, прийомів і способів ліквідації наслідків хімічних небезпечних НС.

Успішне і своєчасне виконання задач, які стоять перед формуваннями ЦО, в значній мірі залежить від рівня підготовки їх командного і начальницького та особового складу.

Практичні, показні та інструкторські методичні навчання, групові вправи, семінари є основними методами навчання командного і начальницького складу. Закріплення і впровадження теоретичних знань і практичних навиків особовим складом формувань здійснюється на командних штабних навчаннях і тренуван-нях, тактичних спеціальних заняттях і навчаннях з формуваннями ЦО.