8. Специфічність і чутливість біоіндикаторів. Типи чутливості організмів.

Біоіндикатори прийнято описувати за допомогою двох характеристик: специфічність і чутливість. При низькій специфічності биоиндикатора реагує на різні фактори, при високій - тільки на один (див. Приклади по специфічної і неспецифічної біоіндикації). При низькій чутливості біоіндикаторів відповідає тільки на сильні відхилення фактора від норми, при високій - на незначні.

У залежності від часу розвитку біоіндікаціонних реакцій можна виділити шість різних типів чутливості.:

I тип: биоиндикаторов дає через деякий час, протягом якого він ніяк не відповідав на дію (відсутність ефективного рівня), одноразову сильну реакцію і втрачає чутливість (вище верхнього ефективного рівня).

ІІ тип: як і в першому випадку, реакція миттєва і сильна, але триває деякий час після чого різко зникає

ІІІ тип: биоиндикаторов реагує з моменту виявлення порушеної дії з однаковою інтенсивністю протягом тривалого проміжку часу.

IV тип: після миттєвої сильної реакції спостерігається її припинення, спочатку швидкий, потім більш повільне.

V тип: при появі порушеної дії починається реакція, яка стає все більш інтенсивною, поки не досягне максимуму, а потім поступово припиняється.

VI тип: реакція V-го типу багаторазово повторюється, виникає осциляція біоіндикаторні параметрів.

9. Первинна, вторинна і рання біоіндикація, пряма і опосередкована біоіндикація.

Виділяють різні форми біоіндикації за характером дії антропогенних факторів та реакцією на неї організмів-біоіндикаторів: специфічну, неспецифічну, пряму, опосередковану, первинну, вторинну, чутливу та акумулюючу. Крім того, біоіндикація може проводитись на різних рівнях організації живої матерії: молекулярному, клітинному, організменному, популяційно-ценотичному. При цьому на нижчих рівнях організації біологічних систем переважають прямі і специфічні види біоіндикації, пов’язані з дією якогось певного стресора, тоді як для вищих - характерна, в основному, опосередкована біоіндикація

Пряма біоіндикація- коли антропогенний чинник безпосередньо впливає на біологічні елементи.

Непряма — спостерігається тоді, коли вже відбулися зміни в системі під впливом інших безпосередньо задіяних елементів.

Навіть всередині організму спостерігається певне супідрядність реакцій, що виникають у відповідь на який-небудь антропогенних фактор. Перша реакція створює основу для первинної біоіндикації, наступна - для вторинної.

Часто бажано завчасно виявити біологічну дію антропогенного чинника, для того щоб за певних умов мати можливість провести спрямоване втручання. Наявність дуже чутливих біоіндикаторів призводить до ранньої індикації, коли реакція помітна вже при мінімальних дозах через дуже короткий час і відбувається в місці впливу фактора на елементарні молекулярні або біохімічні процеси.

10. Достовірність біоіндикаторів. Шкала достовірності. Вимоги до біоіндикаторів.

Для практичних цілей запропоновано 2 показники для характеристики індикації: *достовірність — це ступінь спряження індикатора з об’ємом індикації.; *значеність.

Абсолютно достовірним вважають індикатор у якому об’єкт індикації = 100%. Якщо спряженість перевищує 90% а показник достов більший 9, то індикація вважається надійним.

Спряженість 75-90%, пок достовірності 3-9-індикація задовільна.

60-75%, достовірність 1,5-3- індикатор сумнівний.

Менше 60%, достовірність менше 1,5 — індикація неможлива.

Вимоги до біоіндикаторів: *бути типовими для даних умов. *мати високу чисельність *мешкати у даному місці протягом ряду років, що дасть змогу простежити динаміку забруднення *знаходитись в умовах зручних для відбору проб *характеризується позитивною кореляцією між концентрацією забруднюючої речовини *використовуватись у природних умовах його існування

*мати короткий період онтогенезу , щоб була можливість відстежити вплив чинника на майбутні покоління.