32. Вплив стресорів на біоритми рослин.

Стресовий стан викликають у рослин як біогенні, так і абіогенні фактори. В умовах підвищеного антропогенного пресингу вияснення характеру відповідних реакцій на абіогенні фактори зовнішнього середовища, в тому числі техногенного походження, набувають особливої ваги. Оскільки вплив біогенних факторів вивчається фітопатологами ми не будемо розглядати цей аспект проблеми. До найбільш поширених факторів абіогенної природи, що діють на живі організми, можна віднести:

1. Температурний режим (відхилення від оптимального — підвищення або зниження температури).

2. Водний режим (дефіцит, засуха, надмірна зволоженість, затоплення).

3. Засоленість.

4. Важкі метали.

5. Техногенні фактори (кислотні дощі, смоги, інші токсини).

6. Радіація (ультрафіолетова, гамма-випромінювання, космічна радіація, рентгенівське опромінення, радіонуклідне забруднення).

7. Напруженість магнітного поля.

8. Мікрогравітація.

9. Аноксія.

Стійкість рослини є генетично детермінованою властивістю, котра успадковується. Ця властивість може змінюватись протягом онтогенезу, а також під впливом умов зовнішнього середовища. В даному випадку починають працювати механізми, що обумовлюють адаптацію, захисно-пристосувальні реакції рослини, стійкість. Стійкість рослини це потенціальна властивість і повністю може реалізуватись в екстремальних ситуаціях при значних перевантаженнях, рівень пошкодження котрих не досягає незворотних змін, коли наступає смерть. Рослини в силу того, що при дії несприятливих факторів зовнішнього середовища не можуть змінювати місце свого положення (прикріплення корінням до грунту), повинні мати могутні механізми стійкості та адаптації, що відрізняє їх від тваринних організмів, які здатні рухатись в напрямку протилежному від дії пошкоджуючих факторів.

33. Приклади неспецифічної індикації, основаної на оцінці змін ритмічних параметрів рослин і тварин.

Біоіндикація – це індикація абіотичних і біотичних факторів за допомогою біологічних систем.

Залежно від реакції організму на фактори середовища можна виділити різні форми біоіндикації: неспецифічну та специфічну.

Для неспецифічної біоіндикації характерна реакція організму на комплекс факторів, тоді як у специфічної біоіндикації мова йде тільки про реакцію на один фактор середовища. У природі часто буває невідомим, на який із факторів середовища реагують популяції та угруповання тварин. Разом із тим, цінним є виявлення комплексної біологічної відповіді на вплив навколишнього середовища, який неможливо отримати за допомогою інструментальних методів дослідження.

Неспецифічна індикація передбачає лише виявлення певного біооб'єкту без його ідентифікації. Неспецифічна: постійне спостереження та індикація збудника у відкритих водоймах.

34. Вплив стресорів на характер поширення рослинних популяцій.

Антропогенні стресори можуть впливати на всі ознаки рослинних популяцій. Найбільш чутливо реагує продуктивність. Вона може сильно зростати в результаті послаблення конкуруючих видів. Змінюються також народжуваність і смертність, а в результаті щільність популяції (число особин / площа). Популяції з малою чисельністю особин знаходяться під особливо великою загрозою. У відповідь на антропогенне порушення відбувається розширення або скорочення ареалу популяції. В крайньому випадку це може призвести до зникнення популяції та до вимирання виду.

Стреси так впливають на поширення рослинних популяцій:

- Зміна ареалів рослин. Ріст навантаження на ландшафт (землеробство, випас, індустріалізація) викликав у багатьох країнах різке скорочення лісових площ, ареалів деревних порід і видів нижнього лісового ярусу. Безлісі і слабозаліснені ландшафти сприяють вселенню (імміграції) численних однорічних і багаторічних рослин.

- Зміна місцезростань дала можливість багатьом видам просунутися зі своїх вихідних областей поширення на відкриті, що характеризуються теплим літом. Тому окультурені ландшафти характеризуються повільним наростанням числа адвентивних видів. Адвентивні або додаткові види – це види, що ростуть в нетипових місцях.

- Збіднення флори. Прискорюється в результаті руйнування деяких особливих місцезростань – польових меж і стежок, укосів, природних кам'яних стінок, перезволоженених ділянок, перелісків, суходільних лугів.