- •1. Екологічний моніторинг. Активний і пасивний моніторинг.
- •2. Поняття про біоіндикацію, переваги біоіндикації перед фіз.-хім.Методами аналізу.
- •3. Напрямки робіт по біоіндикації.
- •4. Основні принципи застосування біоіндикації, абсолютні і відносні стандарти порівняння. Метод еталонів.
- •5. Рівні біоіндикації і принципи відбору біологічних показників для біоіндикації.
- •6. Поняття про біоіндикатори, вимоги до біоіндикаторів.
- •7. Форми біоіндикації. Типи біоіндикаторів.
- •8. Специфічність і чутливість біоіндикаторів. Типи чутливості організмів.
- •9. Первинна, вторинна і рання біоіндикація, пряма і опосередкована біоіндикація.
- •10. Достовірність біоіндикаторів. Шкала достовірності. Вимоги до біоіндикаторів.
- •11. Стрес, види стресу. Пластичні і пружні навантаження. Абіотичні і біотичні стресори. Пристосування біологічних систем до стресу.
- •12. Фізіологічний діапазон толерантності. Стено- і еврипотентні види. Правило оптимуму.
- •13. Толерантність. Закон мінімуму Лібіха і толерантності Шелфолда.
- •14. Біоіндикація на клітинному і субклітинному рівнях.
- •15. Біоіндикація на організмовому рівні.
- •16. Біоіндикація на популяційному,
- •17. Біоіндикація на біоценотичному
- •18. Біоіндикація на екосистемному рівнях.
- •19. Вплив стресорів на ферменти та динаміку фотосинтезу і флуоресценції. Метод гель-електрофорезу.
- •21. 21. Енергетичний баланс клітин за дії стресорів.
- •22. Зміна окраски листків представляє собою в більшості випадків неспецифічну реакцію на різні стресори.
- •23. Анатомо-морфологічні відхилення у прояву рослин під дією стресорів (мікроскопічні зміни).
- •24. Характеристика стандартних тест-рослин для біоіндикації на морфологічному рівні.
- •25. Чутливість рослин до стресорів за різного внутрішнього стану організму.???
- •26. Характеристика і типи некрозів у рослин.
- •27. Морфологічні та фізіологічні зміни у тварин за дії стресорів.
- •28. Поведінка тварин за дії стресорів. Метричний облік поведінки тварин.
- •29. Форми впливу середовища на поведінку тварин. Способи реагування тварин на дію стресорів.
- •30. Поняття про біоритми, екзогенний та ендогенний біоритми. Хронограма.
- •31. Циркаритми, їх типи. Зовнішня десинхронізація. Вплив припливних і місячних ритмів на тварин.
- •32. Вплив стресорів на біоритми рослин.
- •33. Приклади неспецифічної індикації, основаної на оцінці змін ритмічних параметрів рослин і тварин.
- •34. Вплив стресорів на характер поширення рослинних популяцій.
- •35. Показові ознаки екосистемного рівня.
- •36. Метод комплексної біоіндикації, етапи і переваги.
- •37. Екологічні індекси, які використовуються у біоіндикації (видового різноманіття, подібності, сапробності).
- •38. Методи біотестування, переваги. Біотести, їх основні показники. Гострі і хронічні біотести. Мікроекосистеми як метод біоіндикації.
- •39. Тест-система, тест-функція, порогова, критична, стерпна концентрації, доза, токсичний ефект.
- •40. Тест-об’єкти рослин і тварин. Стандартні і найбільш часто використовувані в Україні, Європі, сша.
- •41. Основні джерела забруднення атмосфери та їх біоіндикація.
- •43. Форми газостійкості. Рослини-індикатори і рослини-монітори.
- •45. Оцінка реакції рослин на забруднення атмосфери. Бріо- і ліхеноіндикація. Індекс полеотолерантності.
- •46. Форми застосування біоіндикації на рівні популяцій хребетних тварин.
- •47. Дія антропогенних стресорів на характер поширення і динаміку популяцій безхребетних тварин.
- •48. Рослини - індикатори кислотності і багатства грунтів, ґрунтової плодючості.
- •49. Біоіндикація засоленості грунтів. Постійні, змінні і негативні індикатори.
- •50. Біоіндикація типів грунтів.
- •52.Основні етапи відгуків водної екосистеми на пошкоджуючий вплив.
- •53.Біологічні індикатори антропогенних змін водного середовища.
- •54.Можливі стани водної екосистеми за умов антропогенного пресу.
- •55.Сапробність водойм. Оцінка стану водних екосистем за допомогою індексів сапробності.
- •56.Характеристика якості води та гідробіонтів у різних зонах сапробності. Характеристика якості води за гідробіологічними показниками.
- •57.Директиви єс щодо охорони водного довкілля. Українські класифікації якості води за гідрохімічними та гідробіологічними показниками.
- •58.Організми, які є найкращими індикаторами забруднення довкілля важкими металами, радіонуклідами, хлорорганічними сполуками.
- •59. Джерела і види забруднення океану.
- •60. Вплив забруднювальних речовин на морську біоту.
- •61. Процеси самоочищення морського середовища від забруднювальних речовин.
- •62. Організація спостережень за станом вод морів і океанів (пункти і програма спостережень, пасивні і активні методи).
- •63. Особливості екологічного стану Чорного та Азовського морів.
- •65. Основні завдання і організація системи моніторингу поверхневих вод та його суб’єкти.
- •66. Організація спостережень за станом поверхневих вод (пункти і програма спостережень, встановлення контрольних створів).
30. Поняття про біоритми, екзогенний та ендогенний біоритми. Хронограма.
Біологі́чні ри́тми — циклічні коливання інтенсивності та характеру біологічних процесів, їх кількісні й якісні зміни, що відбуваються на всіх рівнях життя. За ступенем залежності від зовнішніх умов біологічні ритми поділяються на екзогенні та ендогенні.
Екзогенні ритми повністю залежить від зміни зовнішнього середовища. Це біохімічні процеси.
Ендогенні ритми протікають при постійних оптимальних умовах зовнішнього середовища і мають широкий діапазон частот: від двох тисяч циклів у секунду до одного циклу в рік. До ендогенних відносяться ритми серцебиття, пульсу, дихання, кров'яного тиску, розумової активності, зміни глибини сну та ін. Існують ритми проміжного характеру. До них можна віднести, наприклад, серію поступово затухлих м'язових скорочень, що виникають в результаті одиночного зовнішнього роздратування.
Відрізнити ендогенні ритми від екзогенних можна експериментальним шляхом. Для цього проводять досліди при постійних умовах зовнішнього середовища - температури, освітлення, вологості, атмосферному тиску і т.д. Важливо відзначити, що основна ознака ендогенних ритмів полягає в тому, що їх періодичність близька до добової, але кілька від неї відрізняється.
31. Циркаритми, їх типи. Зовнішня десинхронізація. Вплив припливних і місячних ритмів на тварин.
ЦИРКАРИТМИ — група біол. ритмів з періодом, близьким до геофіз. і астрономічних констант: сонячної доби (24 год), місячної доби (24,8 або 12,4 год), місяця (29,53 доби) та астрономічного року. З ними пов'язані припливні ритми, добові ритми, місяцеві ритми і річні ритми.
У звичайних умовах життя, в одній і тій же часовій зоні, людина ніби “втягнута” в цикли зміни дня та ночі. При переїзді в інший часовий пояс виникають певні диспропорції. В таких ситуаціях перш за все порушується узгодженість ритмів задавачів часу та ритмів організму (зовнішня десинхронізація), за якою настає неузгодженість циркадних ритмів організму (внутрішня десинхронізація).
Внутрішня десинхронізація виникає в силу того, що пристосування до нового розпорядку життя у різних ритмів, що входять до циркадної системи, відбувається за різний час. Одні ритми переналагоджуються відносно швидко (5–10 діб), інші значно повільніше (наприклад, ритм виведення калію із організму переналагоджується близько 30 днів, а деякі ритми ще довше). Порушення порядку циркадних ритмів – десинхронізація – це порушення благополуччя організму, що проявляється цілою низкою симптомів: порушення сну, апетиту, погіршення настрою, зниження працездатності, невротичні явища.
Зміна протягом місячної доби (24 години 50 хвилин) двох припливів та відпливів. Важливий цикл для мешканців літоралі. Під час відпливів мешканці літоралі зачиняють свої мушлі, ховаються у ґрунт, змінюють колір тіла, планктон здійснює вертикальні рухи в товщі води. Припливний ритм простежується в тісному зв'язку з сонячно-добовим. Разом із зоряно-добовим (23 години 54 хвилини), має великий вплив на навігацію тварин (птахів, комах).