- •1. Екологічний моніторинг. Активний і пасивний моніторинг.
- •2. Поняття про біоіндикацію, переваги біоіндикації перед фіз.-хім.Методами аналізу.
- •3. Напрямки робіт по біоіндикації.
- •4. Основні принципи застосування біоіндикації, абсолютні і відносні стандарти порівняння. Метод еталонів.
- •5. Рівні біоіндикації і принципи відбору біологічних показників для біоіндикації.
- •6. Поняття про біоіндикатори, вимоги до біоіндикаторів.
- •7. Форми біоіндикації. Типи біоіндикаторів.
- •8. Специфічність і чутливість біоіндикаторів. Типи чутливості організмів.
- •9. Первинна, вторинна і рання біоіндикація, пряма і опосередкована біоіндикація.
- •10. Достовірність біоіндикаторів. Шкала достовірності. Вимоги до біоіндикаторів.
- •11. Стрес, види стресу. Пластичні і пружні навантаження. Абіотичні і біотичні стресори. Пристосування біологічних систем до стресу.
- •12. Фізіологічний діапазон толерантності. Стено- і еврипотентні види. Правило оптимуму.
- •13. Толерантність. Закон мінімуму Лібіха і толерантності Шелфолда.
- •14. Біоіндикація на клітинному і субклітинному рівнях.
- •15. Біоіндикація на організмовому рівні.
- •16. Біоіндикація на популяційному,
- •17. Біоіндикація на біоценотичному
- •18. Біоіндикація на екосистемному рівнях.
- •19. Вплив стресорів на ферменти та динаміку фотосинтезу і флуоресценції. Метод гель-електрофорезу.
- •21. 21. Енергетичний баланс клітин за дії стресорів.
- •22. Зміна окраски листків представляє собою в більшості випадків неспецифічну реакцію на різні стресори.
- •23. Анатомо-морфологічні відхилення у прояву рослин під дією стресорів (мікроскопічні зміни).
- •24. Характеристика стандартних тест-рослин для біоіндикації на морфологічному рівні.
- •25. Чутливість рослин до стресорів за різного внутрішнього стану організму.???
- •26. Характеристика і типи некрозів у рослин.
- •27. Морфологічні та фізіологічні зміни у тварин за дії стресорів.
- •28. Поведінка тварин за дії стресорів. Метричний облік поведінки тварин.
- •29. Форми впливу середовища на поведінку тварин. Способи реагування тварин на дію стресорів.
- •30. Поняття про біоритми, екзогенний та ендогенний біоритми. Хронограма.
- •31. Циркаритми, їх типи. Зовнішня десинхронізація. Вплив припливних і місячних ритмів на тварин.
- •32. Вплив стресорів на біоритми рослин.
- •33. Приклади неспецифічної індикації, основаної на оцінці змін ритмічних параметрів рослин і тварин.
- •34. Вплив стресорів на характер поширення рослинних популяцій.
- •35. Показові ознаки екосистемного рівня.
- •36. Метод комплексної біоіндикації, етапи і переваги.
- •37. Екологічні індекси, які використовуються у біоіндикації (видового різноманіття, подібності, сапробності).
- •38. Методи біотестування, переваги. Біотести, їх основні показники. Гострі і хронічні біотести. Мікроекосистеми як метод біоіндикації.
- •39. Тест-система, тест-функція, порогова, критична, стерпна концентрації, доза, токсичний ефект.
- •40. Тест-об’єкти рослин і тварин. Стандартні і найбільш часто використовувані в Україні, Європі, сша.
- •41. Основні джерела забруднення атмосфери та їх біоіндикація.
- •43. Форми газостійкості. Рослини-індикатори і рослини-монітори.
- •45. Оцінка реакції рослин на забруднення атмосфери. Бріо- і ліхеноіндикація. Індекс полеотолерантності.
- •46. Форми застосування біоіндикації на рівні популяцій хребетних тварин.
- •47. Дія антропогенних стресорів на характер поширення і динаміку популяцій безхребетних тварин.
- •48. Рослини - індикатори кислотності і багатства грунтів, ґрунтової плодючості.
- •49. Біоіндикація засоленості грунтів. Постійні, змінні і негативні індикатори.
- •50. Біоіндикація типів грунтів.
- •52.Основні етапи відгуків водної екосистеми на пошкоджуючий вплив.
- •53.Біологічні індикатори антропогенних змін водного середовища.
- •54.Можливі стани водної екосистеми за умов антропогенного пресу.
- •55.Сапробність водойм. Оцінка стану водних екосистем за допомогою індексів сапробності.
- •56.Характеристика якості води та гідробіонтів у різних зонах сапробності. Характеристика якості води за гідробіологічними показниками.
- •57.Директиви єс щодо охорони водного довкілля. Українські класифікації якості води за гідрохімічними та гідробіологічними показниками.
- •58.Організми, які є найкращими індикаторами забруднення довкілля важкими металами, радіонуклідами, хлорорганічними сполуками.
- •59. Джерела і види забруднення океану.
- •60. Вплив забруднювальних речовин на морську біоту.
- •61. Процеси самоочищення морського середовища від забруднювальних речовин.
- •62. Організація спостережень за станом вод морів і океанів (пункти і програма спостережень, пасивні і активні методи).
- •63. Особливості екологічного стану Чорного та Азовського морів.
- •65. Основні завдання і організація системи моніторингу поверхневих вод та його суб’єкти.
- •66. Організація спостережень за станом поверхневих вод (пункти і програма спостережень, встановлення контрольних створів).
25. Чутливість рослин до стресорів за різного внутрішнього стану організму.???
Перша група – це види найбільш стійкі, які успішно зростають у всіх еколого-фітоценотичних поясах. Листя рослин залишається здорове і передчасно не відмирає. Передчасне пожовтіння і опадання поодиноких листків не знижують декоративних якостей рослин. Цвітіння і плодоношення протікають без відхилень у фазі. Очевидно, що існує деяка різниця у розвитку рослин, але вона не впливає суттєво на їх вигляд. До цієї групи рослин належать такі дерева і чагарники: тополя бальзамічна, в’яз гладенький, верба біла, глід, береза звичайна, маслинка вузьколиста, калина суцільнолиста, шипшина, самшит звичайний, дівочий виноград та багато інших. Зазначені види, маючи широку амплітуду зростання, задовільно переносять умови ксерофілізації. Найбільш стійкі види мають свої межі стійкості, за якими припиняється розвиток і настає смерть рослини. До цієї групи рослин не належить жодний вид хвойних.
Друга група – включає види середньої стійкості, які повний розвиток отримують в сприятливих умовах, а в найбільш несприятливих умовах виявляють помітні зміни в розвитку. Ці умови впливають на величину органів і зменшують життєздатність рослин. У найбільш несприятливих умовах часто вже в липні спостерігаємо некроз країв листків, які нерівномірно відмирають і опадають протягом літа і ранньої осені. Це пов’язано зі скорочення вегетаційного періоду і веде до зниження біологічних та естетичних функцій рослини. Такі види не підходять для вирощування у несприятливих умовах міського середовища. Водночас їх можна використовувати біля вулиць, у скверах, на ділянках з натуральною плодючою і забезпеченою вологою землею. До них належать: ялина звичайна, ялина колюча, ялівці-козацький, віргінський, звичайний і сибірський, сосна чорна, кримська і гірська, туї – західна і гігантська, всі види барбарису, береза повисла, виноград, вишня звичайна, дуб звичайний, всі види горіха, горобина, різні види тополі, плющ, липи та інші.
Третя група – представлена видами, найбільш уразливими до несприятливих міських умов. Нормально вони розвиваються тільки в умовах, близьких до натуральних. Лише тоді їх розвиток погоджується з ритмікою місцевого клімату, а рослини досягають нормальних розмірів і проходять цикл непорушеного генеративного розвитку. На відміну від попередньої групи рослин тут відсутнє натуральне забарвлення листків. Відмирання листків починається з країв і поступово переходить до середини. Передчасно відмерлі листки не опадають зразу, а тривалий час залишаються на деревах. Їм характерне ослаблення натурального розвитку всіх фаз. Затримка ритміки розвитку має помітний негативний вплив на подальший ріст і життя рослин: рослини входять з недорозвинутою фазою розвитку в зиму, що веде до пошкодження сильними морозами. Відбивається це на рослинах у наступному році, оскільки розвиток починається з ослаблених, а не з добре розвинутих влітку і восени минулорічних пагонів. Якщо це явище повторюється багато разів підряд, веде до сильного ослаблення рослин, поступового всихання пагонів і зниження генеративного розвитку. На кінцевому етапі свого життя рослини виробляють тільки недорозвинуті вегетативні органи. Це призводить до відмирання молодих рослин, часто до досягнення ними віку біологічної зрілості. Ці види не переносять несприятливих умов. До цих рослин належать: ялини - звичайна, енгельмана, сибірська і східна, всі види ялиць, сосни - звичайна, Веймутова і Банкса, ялівець віргінський, береза пухнаста, бук європейський, граб звичайний, дуб північний, гіркокаштан та інші
