25. Чутливість рослин до стресорів за різного внутрішнього стану організму.???

Перша група – це види найбільш стійкі, які успішно зростають у всіх еколого-фітоценотичних поясах. Листя рослин залишається здорове і передчасно не відмирає. Передчасне пожовтіння і опадання поодиноких листків не знижують декоративних якостей рослин. Цвітіння і плодоношення протікають без відхилень у фазі. Очевидно, що існує деяка різниця у розвитку рослин, але вона не впливає суттєво на їх вигляд. До цієї групи рослин належать такі дерева і чагарники: тополя бальзамічна, в’яз гладенький, верба біла, глід, береза звичайна, маслинка вузьколиста, калина суцільнолиста, шипшина, самшит звичайний, дівочий виноград та багато інших. Зазначені види, маючи широку амплітуду зростання, задовільно переносять умови ксерофілізації. Найбільш стійкі види мають свої межі стійкості, за якими припиняється розвиток і настає смерть рослини. До цієї групи рослин не належить жодний вид хвойних.

Друга група – включає види середньої стійкості, які повний розвиток отримують в сприятливих умовах, а в найбільш несприятливих умовах виявляють помітні зміни в розвитку. Ці умови впливають на величину органів і зменшують життєздатність рослин. У найбільш несприятливих умовах часто вже в липні спостерігаємо некроз країв листків, які нерівномірно відмирають і опадають протягом літа і ранньої осені. Це пов’язано зі скорочення вегетаційного періоду і веде до зниження біологічних та естетичних функцій рослини. Такі види не підходять для вирощування у несприятливих умовах міського середовища. Водночас їх можна використовувати біля вулиць, у скверах, на ділянках з натуральною плодючою і забезпеченою вологою землею. До них належать: ялина звичайна, ялина колюча, ялівці-козацький, віргінський, звичайний і сибірський, сосна чорна, кримська і гірська, туї – західна і гігантська, всі види барбарису, береза повисла, виноград, вишня звичайна, дуб звичайний, всі види горіха, горобина, різні види тополі, плющ, липи та інші.

Третя група – представлена видами, найбільш уразливими до несприятливих міських умов. Нормально вони розвиваються тільки в умовах, близьких до натуральних. Лише тоді їх розвиток погоджується з ритмікою місцевого клімату, а рослини досягають нормальних розмірів і проходять цикл непорушеного генеративного розвитку. На відміну від попередньої групи рослин тут відсутнє натуральне забарвлення листків. Відмирання листків починається з країв і поступово переходить до середини. Передчасно відмерлі листки не опадають зразу, а тривалий час залишаються на деревах. Їм характерне ослаблення натурального розвитку всіх фаз. Затримка ритміки розвитку має помітний негативний вплив на подальший ріст і життя рослин: рослини входять з недорозвинутою фазою розвитку в зиму, що веде до пошкодження сильними морозами. Відбивається це на рослинах у наступному році, оскільки розвиток починається з ослаблених, а не з добре розвинутих влітку і восени минулорічних пагонів. Якщо це явище повторюється багато разів підряд, веде до сильного ослаблення рослин, поступового всихання пагонів і зниження генеративного розвитку. На кінцевому етапі свого життя рослини виробляють тільки недорозвинуті вегетативні органи. Це призводить до відмирання молодих рослин, часто до досягнення ними віку біологічної зрілості. Ці види не переносять несприятливих умов. До цих рослин належать: ялини - звичайна, енгельмана, сибірська і східна, всі види ялиць, сосни - звичайна, Веймутова і Банкса, ялівець віргінський, береза пухнаста, бук європейський, граб звичайний, дуб північний, гіркокаштан та інші