- •1. Екологічний моніторинг. Активний і пасивний моніторинг.
- •2. Поняття про біоіндикацію, переваги біоіндикації перед фіз.-хім.Методами аналізу.
- •3. Напрямки робіт по біоіндикації.
- •4. Основні принципи застосування біоіндикації, абсолютні і відносні стандарти порівняння. Метод еталонів.
- •5. Рівні біоіндикації і принципи відбору біологічних показників для біоіндикації.
- •6. Поняття про біоіндикатори, вимоги до біоіндикаторів.
- •7. Форми біоіндикації. Типи біоіндикаторів.
- •8. Специфічність і чутливість біоіндикаторів. Типи чутливості організмів.
- •9. Первинна, вторинна і рання біоіндикація, пряма і опосередкована біоіндикація.
- •10. Достовірність біоіндикаторів. Шкала достовірності. Вимоги до біоіндикаторів.
- •11. Стрес, види стресу. Пластичні і пружні навантаження. Абіотичні і біотичні стресори. Пристосування біологічних систем до стресу.
- •12. Фізіологічний діапазон толерантності. Стено- і еврипотентні види. Правило оптимуму.
- •13. Толерантність. Закон мінімуму Лібіха і толерантності Шелфолда.
- •14. Біоіндикація на клітинному і субклітинному рівнях.
- •15. Біоіндикація на організмовому рівні.
- •16. Біоіндикація на популяційному,
- •17. Біоіндикація на біоценотичному
- •18. Біоіндикація на екосистемному рівнях.
- •19. Вплив стресорів на ферменти та динаміку фотосинтезу і флуоресценції. Метод гель-електрофорезу.
- •21. 21. Енергетичний баланс клітин за дії стресорів.
- •22. Зміна окраски листків представляє собою в більшості випадків неспецифічну реакцію на різні стресори.
- •23. Анатомо-морфологічні відхилення у прояву рослин під дією стресорів (мікроскопічні зміни).
- •24. Характеристика стандартних тест-рослин для біоіндикації на морфологічному рівні.
- •25. Чутливість рослин до стресорів за різного внутрішнього стану організму.???
- •26. Характеристика і типи некрозів у рослин.
- •27. Морфологічні та фізіологічні зміни у тварин за дії стресорів.
- •28. Поведінка тварин за дії стресорів. Метричний облік поведінки тварин.
- •29. Форми впливу середовища на поведінку тварин. Способи реагування тварин на дію стресорів.
- •30. Поняття про біоритми, екзогенний та ендогенний біоритми. Хронограма.
- •31. Циркаритми, їх типи. Зовнішня десинхронізація. Вплив припливних і місячних ритмів на тварин.
- •32. Вплив стресорів на біоритми рослин.
- •33. Приклади неспецифічної індикації, основаної на оцінці змін ритмічних параметрів рослин і тварин.
- •34. Вплив стресорів на характер поширення рослинних популяцій.
- •35. Показові ознаки екосистемного рівня.
- •36. Метод комплексної біоіндикації, етапи і переваги.
- •37. Екологічні індекси, які використовуються у біоіндикації (видового різноманіття, подібності, сапробності).
- •38. Методи біотестування, переваги. Біотести, їх основні показники. Гострі і хронічні біотести. Мікроекосистеми як метод біоіндикації.
- •39. Тест-система, тест-функція, порогова, критична, стерпна концентрації, доза, токсичний ефект.
- •40. Тест-об’єкти рослин і тварин. Стандартні і найбільш часто використовувані в Україні, Європі, сша.
- •41. Основні джерела забруднення атмосфери та їх біоіндикація.
- •43. Форми газостійкості. Рослини-індикатори і рослини-монітори.
- •45. Оцінка реакції рослин на забруднення атмосфери. Бріо- і ліхеноіндикація. Індекс полеотолерантності.
- •46. Форми застосування біоіндикації на рівні популяцій хребетних тварин.
- •47. Дія антропогенних стресорів на характер поширення і динаміку популяцій безхребетних тварин.
- •48. Рослини - індикатори кислотності і багатства грунтів, ґрунтової плодючості.
- •49. Біоіндикація засоленості грунтів. Постійні, змінні і негативні індикатори.
- •50. Біоіндикація типів грунтів.
- •52.Основні етапи відгуків водної екосистеми на пошкоджуючий вплив.
- •53.Біологічні індикатори антропогенних змін водного середовища.
- •54.Можливі стани водної екосистеми за умов антропогенного пресу.
- •55.Сапробність водойм. Оцінка стану водних екосистем за допомогою індексів сапробності.
- •56.Характеристика якості води та гідробіонтів у різних зонах сапробності. Характеристика якості води за гідробіологічними показниками.
- •57.Директиви єс щодо охорони водного довкілля. Українські класифікації якості води за гідрохімічними та гідробіологічними показниками.
- •58.Організми, які є найкращими індикаторами забруднення довкілля важкими металами, радіонуклідами, хлорорганічними сполуками.
- •59. Джерела і види забруднення океану.
- •60. Вплив забруднювальних речовин на морську біоту.
- •61. Процеси самоочищення морського середовища від забруднювальних речовин.
- •62. Організація спостережень за станом вод морів і океанів (пункти і програма спостережень, пасивні і активні методи).
- •63. Особливості екологічного стану Чорного та Азовського морів.
- •65. Основні завдання і організація системи моніторингу поверхневих вод та його суб’єкти.
- •66. Організація спостережень за станом поверхневих вод (пункти і програма спостережень, встановлення контрольних створів).
28. Поведінка тварин за дії стресорів. Метричний облік поведінки тварин.
При дії значних за силою і тривалістю подразників у організмі виникає комплекс неспецифічних реакцій – так званий загальний адаптаційний синдром. Поняття про адаптаційний синдром і вчення стрес (англ. stress – напруження) було розроблене канадським ендокринологом Г. Сельє у 1936 р.
Фактори, які викликають розвиток цих реакцій, можуть бути різними: м'язове і нервове перенапруження, емоційне збудження, травма, інфекція, висока або низька температура. Кожний із цих впливів викликає специфічну відповідь і, крім того, неспецифічну стереотипну відповідь у вигляді стресу.
У розвитку реакції стресу виділяють три стадії: у першу стадію тривоги –підвищується рівень глюкози у крові, підсилюються і частішають скорочення сороченя серця, зростає артеріальний тиск. Все це сприяє підвищенню активних рухових реакцій, дає можливість інтенсивно діяти.
Друга стадія стрес орної реакції – стадія резистентності, відносно стійкого пристосування. активізуються процеси обміну, мобілізується жир із жирових депо, у крові зростає вміст амінокислот і глюкози.
Третя стадія – виснаження –може призвести до смерті. Адаптаційний синдром є фізіологічною мірою проти виникнення хвороби.
29. Форми впливу середовища на поведінку тварин. Способи реагування тварин на дію стресорів.
Поведінку тварин розглядають як таку функцію організму, яка відображає процес адаптації тварин до зовнішнього середовища.
Знання особливостей поведінки тварин є обов’язковим для проведення науково-обґрунтованих заходів профілактики і створення оптимальних умов утримання як здорових, а тим більше хворих тварин, які б відповідали природнім потребам організму.
Етологія (від грецького etos – характер, норов, поведінка, logos – вчення, слово, думка) – це наука про біологічні основи поведінки тварин і вивчення закономірностей взаємовідносин організму із навколишнім середовищем.
Протягом життя тварини постійно піддаються дії факторів зовнішнього середовища і відповідають на їх дії шляхом біохімічних, фізіологічних та поведінкових змін, які допомагають тварині адаптуватися і вижити
За своєю природою основні фактори зовнішнього середовища можуть бути абіотичними (неживими), біотичними (живими) і трофічними (кормовими). Середовищні фактори діють як подразники і як стрес-фактори (стресори), які за своєю силою впливу на організм тварини можуть бути надзвичайними (сильними, екстремальними), середніми (поміркованими) і слабкими (малими). То ж коли тварина, наприклад, зазнає нападу хижаків, зміною її поведінки буде намагання втекти, але при цьому відбувається і фізіологічна відповідь, що характеризується підвищенням серцебиття для нагнітання більшого об’єму крові до м’язів, щоб полегшити втечу.
У відповідь на дію різних і сильних (екстремальних) факторів середовища в організмі виникає ряд неспецифічних змін, які канадський вчений Ганс Сельє (1936) назвав загальним адаптаційним синдромом і запропонував поняття «стрес». Він дав визначення стресу – це стан, який проявляється специфічним синдромом, включаючи всі неспецифічно викликані зміни в біологічній системі, а причини, здатні викликати реакцію організму називають – стресорами або стрес-факторами. Отже, стрес за своїм характером синдром специфічний, а за походженням неспецифічний. Неспецифічність формування стресів визначається тим, що він виникає під час дії на організм різних подразників – механічного, фізичного, хімічного, біологічного та психологічного характеру.
