28. Поведінка тварин за дії стресорів. Метричний облік поведінки тварин.

При дії значних за силою і тривалістю подразників у організмі виникає комплекс неспецифічних реакцій – так званий загальний адаптаційний синдром. Поняття про адаптаційний синдром і вчення стрес (англ. stress – напруження) було розроблене канадським ендокринологом Г. Сельє у 1936 р.

Фактори, які викликають розвиток цих реакцій, можуть бути різними: м'язове і нервове перенапруження, емоційне збудження, травма, інфекція, висока або низька температура. Кожний із цих впливів викликає специфічну відповідь і, крім того, неспецифічну стереотипну відповідь у вигляді стресу.

У розвитку реакції стресу виділяють три стадії: у першу стадію тривоги –підвищується рівень глюкози у крові, підсилюються і частішають скорочення сороченя серця, зростає артеріальний тиск. Все це сприяє підвищенню активних рухових реакцій, дає можливість інтенсивно діяти.

Друга стадія стрес орної реакції – стадія резистентності, відносно стійкого пристосування. активізуються процеси обміну, мобілізується жир із жирових депо, у крові зростає вміст амінокислот і глюкози.

Третя стадія – виснаження –може призвести до смерті. Адаптаційний синдром є фізіологічною мірою проти виникнення хвороби.

29. Форми впливу середовища на поведінку тварин. Способи реагування тварин на дію стресорів.

Поведінку тварин розглядають як таку функцію організму, яка відображає процес адаптації тварин до зовнішнього середовища.

Знання особливостей поведінки тварин є обов’язковим для проведення науково-обґрунтованих заходів профілактики і створення оптимальних умов утримання як здорових, а тим більше хворих тварин, які б відповідали природнім потребам організму.

Етологія (від грецького etos – характер, норов, поведінка, logos – вчення, слово, думка) – це наука про біологічні основи поведінки тварин і вивчення закономірностей взаємовідносин організму із навколишнім середовищем.

Протягом життя тварини постійно піддаються дії факторів зовнішнього середовища і відповідають на їх дії шляхом біохімічних, фізіологічних та поведінкових змін, які допомагають тварині адаптуватися і вижити

За своєю природою основні фактори зовнішнього середовища можуть бути абіотичними (неживими), біотичними (живими) і трофічними (кормовими). Середовищні фактори діють як подразники і як стрес-фактори (стресори), які за своєю силою впливу на організм тварини можуть бути надзвичайними (сильними, екстремальними), середніми (поміркованими) і слабкими (малими). То ж коли тварина, наприклад, зазнає нападу хижаків, зміною її поведінки буде намагання втекти, але при цьому відбувається і фізіологічна відповідь, що характеризується підвищенням серцебиття для нагнітання більшого об’єму крові до м’язів, щоб полегшити втечу.

У відповідь на дію різних і сильних (екстремальних) факторів середовища в організмі виникає ряд неспецифічних змін, які канадський вчений Ганс Сельє (1936) назвав загальним адаптаційним синдромом і запропонував поняття «стрес». Він дав визначення стресу – це стан, який проявляється специфічним синдромом, включаючи всі неспецифічно викликані зміни в біологічній системі, а причини, здатні викликати реакцію організму називають – стресорами або стрес-факторами. Отже, стрес за своїм характером синдром специфічний, а за походженням неспецифічний. Неспецифічність формування стресів визначається тим, що він виникає під час дії на організм різних подразників – механічного, фізичного, хімічного, біологічного та психологічного характеру.