- •1. Методика української мови – лінгво-дидактична дисципліна.
- •2. Наукові основи методики української мови.
- •3. Методологічні основи української мови
- •4. Звязок методики з суміжними науками
- •5. Місце та значення вивчення укр.Мови як навчального процесу.
- •6. Корекційна та практична спрямованість навчання укр.Мови.
- •8. Характеритсика сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти, особливості його застосування в сеціальній школі.
- •10.Пропедавтичний харакетер роботи в добукварний період.
- •11 .Види робіт з розвитку мовлення учнів в добукварний період.
- •12.Підготовка учнів до навчання письма. Методи та прийоми роботи в добукварний період: гра, бесіда, вправа.
- •13. Індивідуальний та диференційований підхід до учнів.
- •14. Види уроків.
- •15. Своєрідність формування навичок читання в учнів з вадами інтелекту.
- •16. Труднощі та корекційні прийоми їх подолання в процесі навчання читання.
- •17. Якості повноцінного читання: правильність, свідомість, виразність, плавність і швидкість, методи роботи щодо їх формування.
- •18. Корекційна спрямованість читання вголос і про себе у формуванні навичок повноцінного читання.
- •19. Особливості засвоєння художніх творів учнями спеціальної школи.
- •20. Особливості методики роботи з віршами різного типу, вивчення казки та байки в молодших класах.
- •21. Основні етапи роботи над художніми творами в старших класах.
- •22. Особливості формування читацької активності учнів спеціальної школи.
- •23. Принципи відбору навчального матеріалу та структура підручників з читання для 2-4 і 5-9 класів.
- •24. Структура уроків позакласного читання, їх зв'язок з класним читанням, облік рівня читацької самостійності учнів спеціальної школи. (пит..22)
- •25. Особливості мовленнєвого розвитку учнів спеціальної школи.
- •11. Значення граматичних знань в оволодінні навичками мовлення, грамотного письма та розвитку пізнавальної діяльності учнів спеціальної школи.
- •39. Особливості словникової роботи.
- •40. Специфіка побудови речень учнями з вадами інтелекту.
- •41. Корекційна спрямованість роботи над реченнями.
- •42. Види вправ, вимоги та методика їх проведення в молодших класах.
- •43. Характеристика зв’язного писемного мовлення учнів спеціальної школи.
- •44. Формування уявлень учнів про навколишнє середовище – важлива умова успішного розвитку мовлення учнів спеціальної школи.
- •45. Види робіт щодо розвитку зв’язного мовлення учнів молодших класів.
- •46. Творчі роботи в старших класах.
- •47. Методика проведення переказів і творів.
- •48. Етапи роботи над правилом.
- •49. Види опитувань.
- •50. Особливості обліку знань та умінь в спеціальній школі. Норми оцінок.
- •Об’єктами оцінювання в учня допоміжної школи у процесі вивчення основних навчальних предметів є передусім структурні компоненти його навчальної діяльності (учіння), а саме:
13. Індивідуальний та диференційований підхід до учнів.
Індивідуалізація виховання — система педагогічних відносин і дій, спрямованих на управління формування особистості кожного учня. Педагогічний шлях до учня пролягає від загально-колективних дій через диференціацію до індивідуалізації. Диференціація, може відбуватися за такими ознаками:
Диференційований підхід свідчить про глибину рівня виховної роботи школи, її адміністрації, педагогів. Він дає можливість згуртувати навколо кожного адміністратора, вчителя групи учнів, що тяжіють до нього, додатково працювати з ними на вищому від стандартного рівні, готувати їх до вступу до відповідного навчального закладу. Це далеко не суцільно теоретична проблема, а суто практична робота, яка споконвіку проводиться в школах і не є зайвою зараз, в умовах загальної і стандартної освіти. Історія індивідуального підходу поєднує у собі досягнення американської ("педоцентризм" Дьюї), європейської (система шкіл Ж. Піаже), російської і вітчизняної педагогіки (СТ. Шацький, П.П. Блонський).
Індивідуалізація як система складається з циклів.
1. Вивчення особистості учня до того, як впливати на нього. Матеріали, які допомагають педагогові пізнавати учня, містяться в загальній, віковій та педагогічній психології. Головне для практичного вчителя, класного керівника — вироблення в собі спостережливості, чималу допомогу може надати в цьому практична психологія.
2. Прогнозування виховання учня на основі його пізнання. Зробити оптимістичний прогноз — це виявити, які позитивні риси і якості потрібно розвинути, які недоліки усунути, якими методами діяти. А. С. Макаренко в 30-х роках ввів у науковий обіг термін "проектування особи". Він тісно пов'язував проектування з метою виховання, із засобами впливу колективу: "Від людини треба вимагати, вимагати, вимагати! І кожна людина повинна від себе вимагати... Я повинен вдосконалювати колектив доти, доки не буде недоліків" (Макаренко А. С. Твори: в 7 т. — К., 1954. — Т.5. — С.399). Прогноз виховання залежить від диференційовано-групової чи індивідуальної програми виховання. Диференційовано-групова програма складається для груп чесності (для нечесних), сміливості (для боязких), зосередженості (для неуважних), стриманості (для нестриманих), вольовитості (для безвольних) та ін. Для кожної групи застосовують методи переконання, вимоги, вправи, створення ситуацій.
Індивідуальна програма складається для талановитих хлопчиків або дівчат, яким не вистачає якихось якостей, або для важковиховуваних дітей. Добір методів у таких програмах індивідуальний, не схожий на групові програми. Педагог ставить перед собою питання: яким хоче бачити учня, у який термін цього досягне, як досягти, щоб учень став союзником у самовихованні. У вихователя повинен бути власний оптимізм, упевненість у позитивності наслідку. Після досягнення успіхів у вихованні складається вища програма.
3. Виконання групових та індивідуальних програм — це серцевина виховного процесу в класному колективі.
4. Індивідуальне виховання особистості в класному колективі, який є також суб'єктом виховання і створює умови для підвищення учнів авторитету.
Індивідуальна виховна робота класного керівника за програмою. Тут індивідуальне виховання здійснюється і в колективі, і наодинці. Програма складається з мислительної частини, дійової частини та ведення педагогом обліку наслідку своїх дій.
5. Педагогічне рішення і дія — це словесне попередження (відстрочене і негайне), виставлення оцінки, покарання, схвалення, довіра. Учитель не має права приймати антипедагогічного рішення, яке. ображає гідність учня, показує безпорадність учителя. Вміле розв'язання ситуації свідчить на користь учителя і працює на його авторитет.
