1. Методика української мови – лінгво-дидактична дисципліна.

2. Наукові основи методики української мови.

3. Методологічні основи української мови.

4. Зв'язок методики з суміжними науками.

5. Місце та значення вивчення української мови як навчального предмету.

6. Корекційна та практична спрямованість навчання української мови.

7. Завдання української мови у спеціальній школі.

8. Характеристика сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти, особливості його застосування в спеціальній школі.

9. Організація та використання прийомів навчання грамоти учнів з різними пізнавальними можливостями.

10. Пропедевтичний характер роботи в добукварний період.

11. Види робіт з розвитку мовлення учнів в добукварний період.

12. Підготовка учнів до навчання письма. Методи та прийоми роботи в добукварний період: гра, бесіда, вправа та ін..

13. Індивідуальний та диференційований підхід до учнів.

14. Види уроків.

15. Своєрідність формування навичок читання в учнів з вадами інтелекту.

16. Труднощі та корекційні прийоми їх подолання в процесі навчання читання.

17. Якості повноцінного читання: правильність, свідомість, виразність, плавність і швидкість, методи роботи щодо їх формування.

18. Корекційна спрямованість читання вголос і про себе у формуванні навичок повноцінного читання.

19. Особливості засвоєння художніх творів учнями спеціальної школи.

20. Особливості методики роботи з віршами різного типу, вивчення казки та байки в молодших класах.

21. Основні етапи роботи над художніми творами в старших класах.

22. Особливості формування читацької активності учнів спеціальної школи.

23. Принципи відбору навчального матеріалу та структура підручників з читання для 2-4 і 5-9 класів.

24. Структура уроків позакласного читання, їх зв'язок з класним читанням, облік рівня читацької самостійності учнів спеціальної школи.

25. Особливості мовленнєвого розвитку учнів спеціальної школи.

26. Значення граматичних знань в оволодінні навичками мовлення, грамотного письма та розвитку пізнавальної діяльності учнів спеціальної школи.

27. Специфіка навчання мови в спеціальній школі. Труднощі в засвоєнні граматики та правопису в спеціальній школі.

28. Методика вивчення розділів слів-назв предметів, їх дій та ознак.

29. Види вправ при роботі над звуками, складами, словами і реченнями.

30. Види зв’язного писемного мовлення учнів.

31. Особливості засвоєння граматичних понять учнями спеціальної школи.

32. Етапи роботи з формування граматичних понять в учнів.

33. Освітнє і корекційне значення вивчення морфологічної будови слова.

34. Система вивчення частин мови.

35. Особливості роботи над реченням в старших класах.

36. Корекційна спрямованість вправ у засвоєнні граматичних знань та у формуванні орфографічних навичок.

37. Основні види граматико-орфографічних вправ та методика їх проведення.

38. Методика проведення диктантів.

39. Особливості словникової роботи.

40. Специфіка побудови речень учнями з вадами інтелекту.

41. Корекційна спрямованість роботи над реченнями.

42. Види вправ, вимоги та методика їх проведення в молодших класах.

43. Характеристика зв’язного писемного мовлення учнів спеціальної школи.

44. Формування уявлень учнів про навколишнє середовище – важлива умова успішного розвитку мовлення учнів спеціальної школи.

45. Види робіт щодо розвитку зв’язного мовлення учнів молодших класів.

46. Творчі роботи в старших класах.

47. Методика проведення переказів і творів.

48. Етапи роботи над правилом.

49. Види опитувань.

50. Особливості обліку знань та умінь в спеціальній школі. Норми оцінок.

1. Методика української мови – лінгво-дидактична дисципліна.

Методика української мови належить до педагогічних дисциплін. Вона вивчає процеси навчання рідної (державної) мови, засвоєння мовної системи, розвиток мовних і мовленнєвих умінь і навичок, формування мовної особистості та її комунікативної компетентності.

Методика навчання мови — наука, що досліджує і визначає зміст, форми організації, технологію проведення уроків, застосування методів, прийомів і засобів навчання мови в різних закладах освіти. Методика забезпечує реалізацію принципів навчання в умовах викладання української мови з усім її комплексом складних завдань: розуміння суспільної ролі мови, засвоєння необхідного мінімуму мовних понять, засвоєння рівнів і закономірностей функціонування мови, реалізації світоглядних функцій рідної мови, оволодіння усіма видами мовленнєвої діяльності, культурою усного й писемного мовлення.

Методика забезпечує таку систему навчання мови, що відповідає сучасній теорії мовознавства про сутність мови та її суспільні функції, роль мови в історії народу та збереженні його менталітету. Особлива роль належить методиці навчання рідної мови, що служить інструментом пізнавальної і творчої діяльності мовної особистості.

Методика навчання української (рідної і державної) мови — теоретична і практична наука. З одного боку, вона має теоретичну частину (зміст, загальні підходи, закономірності, принципи, методи, прийоми, форми і засоби навчання), а з другого - практичні рекомендації з навчання конкретних мовних явищ, рівнів мовної системи, формування мовних і мовленнєвих умінь і навичок.

Розрізняють методику загальну — методику мови (лінгводидактику) і часткову, конкретну (методику фонетики, синтаксису, стилістики тощо).

Термін лінгводидактика в 70-х рр. минулого століття ввів російський учений М.Шанський на означення теоретичних основ методики, в яких розглядають загальні закономірності навчання мови. За цим терміном закріпилося значення теоретичної методики навчання мови.

Лінгводидактика — термін, що вживається на позначення функціональної частини методики, в якій досліджуються закономірності засвоєння мови, розв'язуються питання змісту курсу на основі лінгвістичних досліджень, вивчаються труднощі засвоєння матеріалу з мови та їх причини, визначаються принципи і методи навчання, шляхи і засоби формування комунікативної компетенції.

2. Наукові основи методики української мови.

Методика української мови ґрунтується на наукових засадах — особливих правилах взаємодії вчителя й учнів. Ці засади можна поділити на дві групи — загальнодидактичні і специфічні.

Загальнодидактичиі засади — науковість, систематичність, спадкоємність, перспективність, зв'язок теорії з практикою, наочність, свідомість, доступність, міжпредметні зв'язки та ін.

Специфічні — етнопедагогічний, комунікативно-діяльнісний аспекти, взаємозв'язок у навчанні споріднених і неспоріднених мов, зв'язок у вивченні розділів шкільного курсу, функціонально-стилістичне спрямування, комплексний підхід до формування різних видів мовленнєвої діяльності тощо.

Методологічні основи методики викладання української мови. Кожна наука, в тому числі й методика мови, керується філософським, інакше кажучи, найбільш загальним, підходом до пізнання предмета дослідження. Такий підхід становить методологію науки, тобто філо­софську базу вивчення предмета науки. Методологічною основою процесу оволодіння мовою є основоположні принципи: діалектико-матеріалістичне розуміння суб'єктно-об'єкт­них відношень, учення про пізнаваність світу, теорія пізнання.

Психолого-педагогічні основи методики навчання української мови. У формуванні теоретичних основ методика мови спирається на психолого-педагогічні науки. І це за кономірно, бо, запроваджуючи, наприклад, ті чи ті конкретні ме­тоди або прийоми, треба зважати на психологічну підго­товку до навчання дітей певного віку.