13. Фінанси Київської Русі, Галицько-Волинського князівства (іх-хііі ст.), Польсько-Литовської доби (хіv-хvі cт.), Козацької доби (хv-хvііі ст.).

Щодо бюджетних відносин, то у Київській русі в період раннього феодалізму (IX - XII ст.) основними джерелами доходів казни були данина від населення, торговельна діяльність князя, різні мита, збори, що мали суть податкових платежів, а також плата за надання послуг органами судочинства, надання позик.

Розглянемо ці джерела детальніше:

1) Данина з населення.

2) Торгівельна діяльність князя.

3) Різні мита, збори, що мали суть податкових платежів.

4) Плата за надання послуг органами судочинства, надання позик.

Кредити на той час надавались під 25% - 50% річних. Купці збували товар в кредит. За ці послуги кредитори - купці, сплачували суму, яка іноді дорівнювала 50% боргу. В цих кредитних операціях безпосередню участь брали князі. Якщо купець ставав банкрутом, право передусім захищало інтереси князя, потім іноземних інвесторів і лише потім торговців.

Важливе значення у господарському житті Київської держави мала внутрішня торгівля.

Зовнішня торгівля порівняно з внутрішньою була жвавішою. Через те що господарство мало натуральний характер, зовнішній ринок охоплював незнану частину господарської продукції.

Вплив української торгівлі на Чорному морі був дуже великий. Торгівля з Візантією посідала перше місце в зовнішній торгівлі Київської держави

Давньоруська держава мала свою грошову систему в формі "кунних" грошей, дуже просту і популярну в користуванні. За гроші слугували хутра куниці або білки.

Галицько-Волинське князівство

Основою княжих фінансів була феодальна експлуатація населення, яке платило данину натурою або грішми.

Дань була характерною ознакою платежів до казни. Оброки стягувались з певного предмета. Згодом розвинулась складніша система оподаткування, що включало кожне господарство (яке називалося "дим"). Непрямою податтю було мито, яке сплачували купці.

Основою для торгових розрахунків служили гроші, такого самого вигляду, як і в інших землях Русі. В першу чергу це були «гривні кун». Гривня кун — це одиниця грошової лічби. Крім того, гривнями називали, як і раніше, злитки срібла встановленої ваги і форми.

Польсько-Литовська доба

У “безмонетний період” XІІ–XІV ст. засобами розмінного платежу та обміну часто є різноманітні товаро-гроші.

Високоякісні празькі гроші користувалися значним попитом і в Україні. Вже в першій половині XІV ст. вони расповсюджуются в Західній Україні, а з кінця XІV – початку XV ст. празькі гроші – найбільш уживані монети на абсолютній більшості українських земель. Першими реальними «грошовими монетами», з якими ознайомилося населення західноукраїнських земель у першій половині XІV ст., були празькі гроші Вацлава ІІ та Яна Люксембурзького.

З другої половини XV ст. литовські рублі регулярно згадуються в джерелах у грошовій лічбі в Україні. Широкого вжитку на українських землях набула грошово-лічильна одиниця копа що дорівнювала 60 грошам. Таким чином, абсолютна більшість монет з грошового обігу України XІV–XVст. відносилися до номіналів грошового порядку: гріш, напівгріш та денарій.