11. Існує два важливих джерела наповнення Державного бюджету – податки та державний кредит. Що у них спільного і чим вони відрізняються?

Державний кредит – це сукупність економічних відносин, що виникають між державою та фізичними, юридичними особами, іншими державами в процесі формування та використання загальнодержавних грошових фондів. Реальним джерелом погашення кредиту та відсотків є податки. Саме з цієї причини державний кредит порівнюють з податками, взятими наперед, авансом. Але між податками та позиками існують суттєві відмінності: — податок – це дохід держави, а позика підлягає поверненню; — позика обумовлює додаткові витрати, наприклад сплату відсотків. У податку цей елемент відсутній; — позика на відміну від податку має добровільний характер. Існує дві основні форми державного кредиту: товарна і грошова. Сутність товарної форми полягає в тому, що держава взяті на себе боргові зобов’язання погашає товарами. Ця форма використовується в період економічної кризи, коли спостерігаються високі темпи інфляції. Цивілізованою формою державного кредиту є грошова. Її основні різновиди: — державні позики; — ощадна справа; — використання державою коштів позикового фонду; — гарантовані позики; — міжнародний кредит.

До позитивних рис державного кредиту можна віднести такі: 1) За рахунок запозичень стимулюються додаткові інвестиції в економіку держави. 2) Державний кредит є безінфляційним джерелом покриття бюджетного дефіциту. 3) Державний кредит дає можливість здійснювати антициклічну податкову політику. Так, в умовах економічного спаду податкові надходження скорочуються, а додаткова потреба у фінансових ресурсах для стабілізації економіки та соціальної сфери може бути забезпечена за рахунок зовнішніх і внутрішніх запозичень. 4) Акумулювання вільних коштів на ринку державних боргових зобов’язань сприяє стримуванню інфляції. 5) Низькі відсоткові ставки за кредитами міжнародних фінансово-кредитних організацій (МВФ, Світовий банк). 6) Надходження коштів від міжнародних фінансових організацій свідчить про достатній рейтинг держави-боржника, що є важливою обставиною для іноземних інвесторів. Негативні риси державного кредиту: 1) Ефект зниження видатків держави, оскільки частина національного продукту у вигляді відсотків та основної суми боргу передається іншим державам. 2) Використання міжнародних кредитів дає можливість іноземним державам втручатися в економіку держави-боржника та підвищує її чутливість до стану на світових фінансових ринках. 3) Відбувається витіснення приватних інвестицій, оскільки держава вилучає частину вільних фінансових ресурсів підприємств у державні боргові зобов’язання.

11. Грошові надходження підприємств, їх склад, економічна характеристика. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг), його розподіл.

Доходи бюджету – частина централізованих ресурсів держави, які необхідні для виконання нею відповідних функцій.

Видатки бюджету – це економічні відносини, які виникають у зв’язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використанням на здійснення програм та заходів, передбачених бюджетом.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед державою, банками та іншими суб’єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. У країнах з розвинутою ринковою економікою 60–70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включали. 1) виручку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

2) виручку від іншої реалізації; 3) доходи від фінансових інвестицій;

4) доходи від інших позареалізаційних операцій.

За командно-адміністративної економіки, коли ще не було реального фінансового ринку, уведення в класифікацію грошових надходжень доходу від позареалізаційних операцій було цілком виправданим. Тоді підприємства майже не мали доходів від цінних паперів, крім державних облігацій, котрі мали зовсім незначну питому вагу в загальних грошових надходженнях.

В основному доходи від позареалізаційних надходжень формувались за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленого у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, яка вважалася безнадійною, але котру, проте, було погашено у звітному періоді.

Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато підприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом.

Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках підприємств і є мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть.

Відповідно грошові надходження підприємств тепер включають.

— Доходи від основної діяльності (виручка від реалізації продукції, товарів, послуг).

— Доходи від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів; одержані пені, штрафи, неустойки; субсидії).

— Доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, одержані дивіденди, одержані відсотки за облігаціями.

— Доходи від іншої звичайної діяльності: реалізації фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів.

— Доходи від надзвичайних подій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.