67.Економічні та соціальні наслідки бюджетного дефіциту,управління дефіцитом.
Бюджетний дефіцит як економ.категорія – співвідношення видатків і доходів,у якому перевищують видатки
Управління бюдж. дефіцитом вкл.(вибір показників держ. дефіц, розроблення методології їх розрахунку,планування абсолютного розміру бюдж.дефіц, розрах.відношення показників дедж. дефіциту..
Доходи Д/Б 362.8млд.грн, Видатки Д/Б 412.1млд.грн, Дефіцит 50млд.грн.
Встановлення дж.фін.дефіциту( оцінка альтернативних дж.,розробка інструментів мінімізації дефіциту.
Зменшення бюджет.дефіциту(збільшення дохідної частини,зменш видаткової частини,здійснення внутріш.та зовніш.позик,емісія грошей)
Держ.кредит-сукупність кредитних відносин,в яких позичальником виступає держава в особі міністерства фінансів,республіканських та місцевих органів влади,а кредитор-юр,фіз..особа,міжнародні організації та уряди інших країн. Держ.кредит має 2 форми:
1.Ощатна справа-належить до держ.кредиту.якщо залучені кошти спрямовані в доходи бедж.2.Держ.позики
Наслідки бюджетного дефіциту можуть бути позитивні, негативні
Позитивний вплив бюджетного дефіциту досліджували ще у час Великої французької революції, пізніше це відстоював Дж. Кейнс (дефіцит активізує суспільство, стимулюючи законотворчу діяльність, змушуючи економити кошти, попереджувати і викривати зловживання). Дефіцит стане позитивним, якщо він спонукатиме до пошуку ефективних шляхів використання бюджетних коштів, посилення бюджетної дисципліни, збільшення доходів бюджету в майбутньому. Теоретики дефіцитного фінансування вважали, що бюджетний дефіцит перетворюється на вагомий інструмент фінансової політики, використовується під час вирішення різнопланових завдань. Проте не контрольованість бюджетного дефіциту призводить до економічних криз, що заперечує позитивність цього явища.
Негативні наслідки дефіциту проявляються у марнотратстві уряду, макрофінансовій нестабільності, підвищенні ризиків економічної діяльності держави, посиленні інфляційних процесів, кризі державних фінансів, грошової системи, поглиблюванні диференціації у доходах громадян. Всі ці негативні явища ще більше посилюються, якщо бюджетний дефіцит набуває хронічного характеру. Як наслідок це зумовлює неконтрольованість дефіциту, погіршує фінансову дисципліну, поглиблює фінансову безвідповідальність уряду і несе потенційний ризик дефолту.
Сутність, зміст та специфіка категорії “фінанси домашнього господарства” як сукупності відносин, як складової фінансової системи.
фінанси домогосподарств — сукупність економічних відносин, що виникають при утворенні, розподілі та використанні грошових доходів, заощаджень і грошових фондів громадян та їх сімей з метою задоволення особистих потреб домогосподарств.
Фінанси домогосподарств функціонують у грошовій формі, тому що грошові доходи у вигляді заробітної плати, пенсій та допомог, а також натуральні доходи, оцінюються у національній грошовій одиниці. фінанси домогосподарств мають всі ознаки фінансових відносин.
Соціально-економічна сутність фінансів домогосподарств виявляється через розподільну, регулюючу, контрольну та інвестиційну функції.
Фінансові ресурси домогосподарства — грошові кошти (власні і залучені), що перебувають у його розпорядженні та призначені для виконання фінансових зобов'язань і здійснення різного роду витрат (виробничих і споживчих). Вони включають грошові доходи, вартість продукції з особистого підсобного господарства, пільги та субсидії, а також інші надходження.
Як зазначалося вище, функціонування домогосподарства в умовах ринкової економіки неможливе без використання грошових коштів, рух яких здійснюється у формі грошових потоків.
Внутрішніми грошовими потоками домогосподарства є потоки, які виникають між його учасниками з приводу формування і використання сімейних грошових фондів, що мають різне цільове призначення. Система зовнішніх грошових потоків домогосподарства включає рух грошових коштів між домогосподарством та:
— іншими домогосподарствами з приводу формування і використання спільних грошових фондів;
— підприємствами — роботодавцями з приводу розподілу частини виробленого валового внутрішнього продукту в його вартісній формі;
— комерційними банками;— страховими організаціями;
— державою з приводу формування і використання бюджетних та позабюджетних фондів.
Грошовий потік характеризує ступінь фінансової стійкості домогосподарства, його фінансову силу та фінансовий потенціал. Загалом фінансовий добробут домогосподарства багато в чому залежить від притоку грошових коштів, які забезпечують покриття його зобов'язань.
Отже, успішність адаптації домогосподарства до швидкозмінних умов ринку залежить від уміння обирати найдоцільнішу стратегію поведінки. Однак при цьому необхідно враховувати, що не завжди сім'я або людина має змогу зробити вільний вибір з усього окресленого спектра дій через брак або недостатність освіти, здоров'я, кваліфікації, досвіду та ін.
69. Д. Рікардо у своїх працях робить висновок, що податки – це «велике зло», бо із збільшенням оподаткування зменшується споживання населення, що, в свою чергу, відображається на виробництві. Прокоментуйте цю думку вченого.
Найвідомішим учнем А. Сміта був Д. Рікардо (1772—1823), який у головній праці "Початки політичної економії і податкового обкладання" (1817) розвинув та доповнив ідеї свого вчителя. З огляду на трудову теорію вартості Д. Рікардо вважав, що всі податки у будь-якому разі впливають або на капітал, або на дохід. Він дійшов такого висновку: податки — це "велике зло". Зі збільшенням оподаткування або урядових витрат зменшується споживання населення, що відображається на виробництві. Основною метою уряду, на думку вченого, має бути заохочення щодо накопичення капіталу, а всі податки повинні сплачуватися з прибутку капіталіста.
Він аналізує податкову систему Англії, починаючи від податків на хліб до податків на користь бідних. Д. Рікардо виступав проти податків, які впливають на підвищення цін споживчих продовольчих товарів, передусім хліба. Ціна хліба регулюється витратами його виробництва. Збільшення цих витрат спричиняє зростання цін. До них він відносив також виплачувані податки: поземельний, десятину, а також податок на отриманий продукт землі. На його думку, підвищення ціни хліба є для землероба єдиним способом отримати середній прибуток після сплати податків. Фактичним платником податків, як зазначає Д. Рікардо, є споживачі хліба. Оскільки ціна на хліб значною мірою формує «кошик», тобто набір товарів, необхідних для підтримки життя і здатності до праці робітника і його сім’ ї, то податки підвищують заробітну плату і в такий спосіб скорочують прибуток, утруднюючи накопичення капіталу.