65.Системи зовнішніх фінансових відносин домашніх господарств, особливості відносин з державою, роботодавцями, банками та іншими суб’єктами фінансових відносин.

Фінанси домашнього господарства – це сукупність грошових відносин з приводу формування, розподілу та використання цільових фондів грошових коштів, в які вступають учасники домашнього господарства в процесі своєї соціально-економічної діяльності. Специфіка фінансів домашніх господарств визначена тим, що ця сфера фінансових відносин мінімально регламентована державою.

Домашнє господарство в умовах ринкової економіки постійно вступає у фінансові відносини, що виникають як усередині самого домашнього господарства, так і з зовнішніми, по відношенню до нього, ринковими суб’єктами.

Внутрішніми фінансовими відносинами домашнього господарства виступають відносини, що виникають між його учасниками з приводу формування грошових фондів, без формування яких не може обійтися жодне домашнє господарство. Ці фонди мають різне цільове призначення: підтримка рівня поточного споживання; придбання дорогих предметів довгострокового використання, подальше інвестування тощо.

Зовнішні фінансові відносини домашнього господарства є більш

розгалуженими та значущими. До них належать відносини з:

- іншими домашніми господарствами з приводу формування і використання спільних грошових фондів (не належать відносини взаємного обміну, в яких також можуть брати участь домашні господарства);

- підприємствами з приводу участі в їх акціонерному капіталі;

- комерційними банками з приводу поповнення дефіциту бюджету домашнього господарства, а також з приводу розміщення тимчасово вільних грошових коштів домашніх господарств на банківські рахунки з метою зберігання і отримання додаткового доходу;

- іншими фінансово-кредитними установами (ломбарди, кредитні спілки, лізингові компанії та ін.);

- страховими організаціями з приводу формування і використання різного роду страхових фондів;

- державою з приводу освіти та інших соціальних послуг, використання державного бюджету та цільових позабюджетних фондів, придбання державних цінних паперів тощо.

66. А.Сміт на відміну від інших вчених в своїх працях відніс до багатства нації такі джерела: землю, працю та капітал і цим самим створив для фінансової науки економічне підгрунття. Прокоментуйте цю думку.

А. Сміт навіть не застосовує терміна "фінанси", проте включає, на відміну від усіх своїх попередників, до джерел багатства нації три джерела — землю, працю й капітал. Такий підхід дав змогу створити для фінансової науки міцне економічне підґрунтя, оскільки капітал, будучи джерелом багатства, створює фінансові умови функціонування економіки, забезпечуючи її фінансовими ресурсами. Економічні ресурси поділяються на дві великі групи: матеріальні — земля і капітал; людські — праця

Праця здавна вважалась одним з основних економічних ресурсів. Про це йдеться в Арістотеля, середньовічних філософів, у представників економічної школи меркантилістів (XVII ст.). Фізіократи (XVIII ст.) найбільшу роль відводили землі як економічному ресурсові. Адам Сміт у XVIII ст. розглядав взаємодію вже трьох факторів виробництва: землі, праці, капіталу.

Праця — сукупність умінь, навичок, фізичних та інтелектуальних можливостей людини, тобто її робоча сила, яку вона використовує у процесі виробництва.

Земля (природні ресурси) — так називають усі блага природи, які людина використовує у процесі виробництва: земля, надра, водні, лісові, біологічні, агрокліматичні та всі інші види природних ресурсів

Капітал — усі засоби виробництва, створені людиною; приміщення, обладнання, машини, матеріали, інструменти, напівфабрикати, а також кошти, тобто грошовий капітал, призначений для організації виробництва. Процес нагромадження коштів і їх використання для ведення виробництва називається інвестуванням.