62. Економічна необхідність і роль страхування в безперервності суспільного виробництва.

Страхува́ння — одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які сплачують внески (премії) до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещасних випадків .

За формою проведення страхування буває:

— добровільне страхування ;  

— обов'язкове - це страхування, яке здійснюється відповідно до законодавчих норм, згідно з яким страховик зобов'язується страхувати відповідні об'єкти, а страхувальники вносити належні страхові платежі

Видами добровільного страхування можуть бути:

— страхування життя;— страхування від нещасних випадків;— медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);— страхування здоров'я на випадок хвороби;— страхування залізничного транспорту;— страхування наземного транспорту (крім залізничного);— страхування повітряного транспорту;

Залежно від об'єкту страхування:

• майнове (обов'язкове і добровільне),

• особисте (добровільне)

• страхування відповідальності.

Майнове страхування. Об'єктами цієї галузі є матеріальні цінності у широкому понятті - майно громадян, основні й оборотні засоби підприємств, організацій та установ, транспортні засоби тощо.

Особове страхування. Об'єктом є життя, здоров'я і працездатність населення. Його призначення - виплата громадянам обумовленої грошової суми при настанні визначеної події в їхньому житті.

Страхування відповідальності. При страхуванні відповідальності об'єктом виступають зобов'язання страхувальників виконувати договірні умови з поставок продукції, погашення заборгованості кредиторам чи відшкодування матеріального або іншого збитку, якщо він був заподіяний іншим особам. При страхуванні відповідальності необхідне відшкодування за винного виплачує, згідно із законодавством, організація. У страхуванні відповідальності виділяються підгалузі:- страхування заборгованості;- страхування на випадок відшкодування збитку.

63. Дж.Кейнс, розкриваючи теорію ефективного попиту, стверджував, що критерієм зростання ефективного попиту є збільшення інвестицій порівняно із заощадженнями

Однією з найголовніших складових теорії Дж. Кейнса були інвестиції. Дж. Кейнс сформулював правило, яке зводиться до того, що " в будь-якому новому прирості сукупних доходів частка заощаджень зростає випереджальними темпами стосовно частки, яка споживається, а отже, забезпечується основа майбутніх інвестицій" По відношенню до збережень та інвестицій кейнсіанці вважають, що суб'єкти заощаджень та інвестицій являють собою різні групи і керуються різними мотивами. Якщо підприємства всіх видів діяльності приймають величезну кількість інвестиційних рішень, то рішення про збереження приймають домогосподарства і зовсім інші корпорації, які мають їх в надлишку у вигляді нерозподіленого прибутку, тобто по суті рішення про заощадження й інвестиції приймаються зовсім різними групами людей. Основним чинником, що визначає рівень збережень та інвестицій, на думку кейнсіанців є національний дохід. Вони стверджують, що рівень інвестицій залежить від норми прибутку, яку очікують отримати інвестори від реалізації інвестиційних проектів. Інвестиційні витрати в кейнсіанській моделі залежать від суб'єктивного чинника – очікуваної прибутковості інвестицій – і об'єктивних факторів – процентної ставки, рівня зміни випуску продукції, запасів капіталу і ряду інших чинників. Фактор очікуваної прибутковості Кейнс назвав граничною ефективністю капіталу.