34. Фінансове планування необхідність суть етапи та методі.

Фінансове планування — елемент фінансового механізму, діяльність пов'язана з управлінням фінансами; є процесом формування і використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. Основна мета фінансового планування — найточніше визначення майбутніх витрат і доходів, які б забезпечували нормальну діяльність держави і підприємницьких структур. Принципи фінансового планування: 1. Наукова обґрунтованість — проведення розрахунків фін. показників на основі певних методик з урахування передового досвіду.

2. Єдність фінансових планів — проявляється в єдності фін. політики, єдиному розподілі ВВП, єдиній методології фін. розрахунків. 3. Безперервність — взаємозв'язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів. 4. Стабільність — незмінність показників фінансових планів. Об'єктом фінансового планування виступають фін. ресурси, головними з яких є: прибуток, амортизаційні відрахування, податки. Суб'єктами фінансового планування виступають окремі підприємства, міністерства, відомства, державні комітети, фінансові органи, органи державного управління на місцевому рівні та інші. методи планування: 1. Метод коефіцієнтів  — перенесення на майбутні періоди встановлених у минулому тенденцій або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об'єктів, які самі не були досліджені. Перевага — простота у використанні. Недоліки — разом з коефіцієнтами механічно переносяться на майбутнє недоліки попереднього періоду та не вишукуються внутрішні резерви. 2. Нормативний метод — базується на розрахунку фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів. 3. Балансовий метод — передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття, ув'язує всі розділи фінансового плану, внаслідок чого досягається збалансованість плану. Етапи фінансового планування  Основним документом фінансового планування є фінансовий план — план формування і використання фінансових ресурсів. Види фінансових планів і порядок оформлення його результатів Поточне фінансове планування має на меті реалізацію фінансової стратегії підприємства в більш короткостроковому періоді. Поточне фінансове планування охоплює складання таких фінансових планів: 1) прогноз обсягів реалізації; 2) баланс доходів і видатків; 3) прогнозний баланс активів і пасивів підприємства; 4) план формування і використання фінансових ресурсів; 5) розрахунок точки беззбитковості (межі рентабельності); 6) план надходження і використання грошових коштів.

35. Міжнародні фінансові потоки, міжнародні фінансові відносини і міжнародні фінанси

Міжнародні фінансові відносини являють собою досить складну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згруповані за такими напрямами:

- взаємовідносини між суб’єктами господарювання різних країн;

- взаємовідносини держави з юридичними і фізичними особами інших країн;

- взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організаціями;

- взаємовідносини держави і суб’єктів господарювання з міжнародними фінансовими інституціями.

У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб’єктів — держави, підприємств і громадян, виділяються наднаціональні суб’єкти — міжнародні організації і міжнародні фінансові інституції.

У зв’язку з цим міжнародні фінанси розглядаються у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вони охоплюють усі міжнародні грошові потоки, а у вузькому — міжнародну централізацію коштів і фінансових ресурсів. Розглядаючи міжнародні фінанси у широкому розумінні, у них виокремлюють міжнародні фінансові відносини та дві ланки міжнародних фінансів у їх вузькому розумінні, фінанси міжнародних організацій та міжнародні фінансові інституції.

Міжнародні фінанси — це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, що виникають у зв’язку з рухом вартості між окремими країнами та у процесі формування і використання на світовому та регіональному рівнях централізованих грошових фондів.

Відносини обміну пов’язані з міжнародною торгівлею. Вони характеризують валютні надходження та валютні платежі, які відображаються у торговельному балансі, стан якого характеризує взаємозв’язку міжнародних грошових потоків.

Відносини перерозподілу виникають у процесі формування і використання централізованих грошових фондів світових та регіональних міжнародних організацій і фінансових інституцій.

Міжнародні фінансові відносини виникають у зв’язку з рухом грошових потоків - між національними суб’єктами різних країн:

- між підприємствами; - між урядами країн;

- між підприємствами й урядами; - між громадянами й урядами.

Міжнародні фінанси (у вузькому розумінні) відображають діяльність міжнародних організацій і фінансових інституцій. Це наднаціональна надбудова, сутність якої полягає в концентрації доходів і фінансових ресурсів у певних узагальнених чи цільових фондах.

Міжнародні організації вступають у взаємовідносини з урядами окремих країн з приводу формування бюджету чи інших фондів цих організацій.

Отже, кожна країна може отримувати кошти від міжнародних організацій як у вигляді прямого фінансування (як правило, тільки в окремих випадках), так і в опосередкованій формі через різні централізовані заходи, проекти і програми, які стосуються даної країни чи поширюються на неї.

Міжнародні фінансові інституції мають взаємовідносини як з урядами, так і з суб’єктами господарювання окремих країн. Взаємовідносини з урядами складаються за двома напрямами. Перший відображає процес формування статутного капіталу за рахунок внес­ків окремих країн. Другий характеризує кредитні взаємовідносини — надання кредитів окремим країнам та їх погашення і сплату процентів.