9. Київська Русь до прийняття християнства: економіка, соціально-політичний устрій, зовнішня політика

Початок князювання Рюриковичів: Олега (882-912 рр.); Ігоря (912-945 рр.); Ольги (945-969 рр.); Святослава (869-972 рр.)

Основні напрямки політики:

зовнішньої: 1) активне розширення державних кордонів, приєднання – древлян, сіверян, кривичів, радимичів, хорватів, уличів – Олегом; в’ятичів, ятвягів, ясів, косогів – Святославом; 2) походи на Візантію з метою укладення вигідних торговельних угод, витіснення хозарів.

внутрішньої: 1)централізація управління державою; 2) придушення автономістських виступів підкорених народів; 3) упорядкування збору данини; 4) адміністративна реформа; 5) підтримка нових форм феодальної експлуатації (відробітки, грошова рента).

Виникнення та формування (IX ст.- кінець X ст.)Початок формування державності на території України тісно пов'язаний з перетворенням Києва на основний політичний і культурний центр руських племен. Князь Аскольд, проводячи виважену і активну зовнішню політику, зміцнив Київську Русь, поставивши її нарівні з Візантією та Хазарією.Відносять першу спробу введення християнства у Київській Русі. Це стало причиною заколоту, ініціаторами котрого виступили місцеві волхви та бояри. Звернулися до Новгорода, де з 870 р. утвердилося правління запрошеного варяга - Рюрика. Олег 882 році захоплює Київ і вбиває Аскольда. Олег рушив походом на Візантію і змусив її підписати торговельну угоду, яка відкривала широкі можливості для руських купців. Ігор Рюрикович. Посиливши централізовану владу у боротьбі з волелюбними древлянами, він виступив проти печенізьких орд, які нападали на Русь. Здійснив не дуже вдалі походи на Візантію, Русь втрачала контроль на Чорноморському узбережжі та в гирлі Дніпра і до того ж зобов'язувалася надавати військову допомогу Візантії. Влада перейшла до вдови Ігоря - княгині Ольгі. Жорстко помстилася древлянам за смерть чоловіка, спаливши їхню столицю Іскоростень разом з частиною городян. Намагалася обмежити прерогативи місцевої знаті, впорядкувала збір данини і встановила більш суворий порядок управління. Зміцнила економічна могутність Київської держави, піднісся її міжнародний авторитет.Ольга охрестилася. Ольга до самої смерті залишалася радницею свого сина.Святослав ще більше зміцнив позиції Київської держави.Провів адміністративну реформу, посадивши синів намісниками у адміністративних центрах.Святослав посилив позиції Русі на важливих торговельних шляхах, зміцнив кордони і підніс міжнародний авторитет своєї держави. Починається жорстока боротьба за владу.

10.Розквіт Київської Русі за правління Володимира Великого і Ярослава Мудрого.

Правління Володимира Великого Святославич (958 — 15 липня 1015) — рус держ і політ діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (958–980), вел князь Київський (978 (або 980)–1015. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І. Володимир помер 15.07.1015 р. у своїй приміській резиденції Берестові. Останки Володимира були вночі таємно перевезені до Києва і захоронені у збудованій ним Десятинній церкві.

У 981 р. «йде Володимир на Ляхи и взя грады их Перемишль .Успіх Володимира пов'язаний також з тим, що йому вдалося порозумітися з окремими з хорват племінних князів, про це ж свідчить поява серед його дружин двох «чехинь». 982 р. Володимир вдруге пішов походом на вятичів, які повстали проти князя. У 985 р. Володимир Святославич виступив проти Волзької Булгарії. Війна тривала з перемінним успіхом і скоро обидві сторони погодились на мир. Умови його влаштовували більше Булгар.Мир з Булгарією був скріплений черговим шлюбом.Головним же рез-ом Херсонеської війни (осінь 987 — весна 988 рр.) було не тільки прийняття християнства на Русі (988 р.), але й союз з Візантією, скріплений шлюбом з принцесою Анною, дочкою імператора Романа II .

1-им з київських князів став карбувати власні монети. Златник був рівний по вартості візантійській номізмі та мусульманському динару.

Оточена сусідами-християнами Руська держава стояла на порозі перелому, який мав остаточно ввести її до кола християнської цивілізації, однак безпосереднім поштовхом стали причини політико-династичні. Восени 987 р. головнокомандувач сх візантійської армії Варда Фока проголосив себе імператором; невдовзі узурпатора визнали Мала Азія, Вірменія та Грузія. Законному імператорові Василю ІІ Македонянину (976–1025) загрожувала катастрофа, і він звернувся за допомогою до київського князя, пославши до нього посольство взимку 987–988 р. Той погодився, але за умови, що Василь ІІ віддасть йому руку своєї сестри Анни; до угоди був внесений ще один пункт — Володимир зобов'язувався охреститися разом з усім народом своєї країни. Навесні 988 р. 6-тисячна армія русів разом з військом імператора розбила збройні сили Фоки. Трон був таким чином врятований, але Василь ІІ не квапився віддавати багрянородну, тобто царственну від народження сестру за варвара. Однак збройний похід Володимира на Херсонес (Корсунь), коли місто було здобуте й сплюндроване, а до Константинополя надіслана погроза вчинити зі столицею імперії те саме, зробили візантійського володаря поступливішим. Тож, отримавши обіцяну багрянородну Анну, Володимир відбув з нею до Києва.

Майже через сто років літопис фіксує спалахи язичницької реакції у Новгороді, Ростовській землі та Києві. Найконсервативніший з обрядів — поховальний — зберігав елементи язичництва аж до рубежа ХІІ-ХІІІ ст. Яскравим феноменом поверхового закорінення християнського світосприйняття є язичницькі ремінісценції знаменитого «Слова о полку Ігоревім» (кінець ХІІ ст..

Правління Яросла́ва Мудрого I Володи́мирович— Ростовський князь (987–1010), Новгородський князь (1010–1034), Великий князь Київський (1016–1018, 1019–1054), святий. Був 2-им сином хрестителя Русі князя Володимира .

Після смерті свого батька в 1015 році Ярослав I Мудрий в жорстокій боротьбі за київський престол розбив війська Святополка I біля Любеча і посів київський престол, але 1018 під натиском польських військ короля Болеслава І, яких взяв собі на допомогу Святополк, мусив покинути Київ і утік до Новгорода. Після остаточної перемоги в битві над річкою Альтою 1019 Ярослав Мудрий став київським Великим князем.Прагнучи об'єднати всі руські землі під своєю владою, Ярослав вів боротьбу проти свого брата, князя тмутороканського і чернігівського. Після битви, яку Ярослав програв, під Лиственом біля Чернігова 1024 р. Ярослав мусив відступити Мстиславові Чернігівщину і всі землі на схід від Дніпра, крім Переяславщини. У 1029 р., поширивши свої володіння до Кавказьких гір; а Мстислав — у скріпленні й пош держави Ярослава I Мудрого на зх від Дніпра. у 1030 — 1031 війська Ярослава і Мстислава відвоювали Червенські городи, які 1018 захопив Болеслав І. Тоді ж Ярослав здобув від королівства Польського смугу землі між ріками Сяном і Бугом; там збудовано міста Ярослав і Белз. Після смерті Мстислава у 1036 р Ярослав об'єднав під своєю владою лівобережні землі. 1036, за літописом, Ярослав Мудрий розгромив біля Києва печенігів і нібито,, на місці перемоги над ними почав будувати у 1037 Софійський собор. 1038–1042 Ярослав вів успішні походи проти литовських племен ,проти прибалтицько-фінських племен. 1043 він підготував під проводом свого сина Володимира і воєводи Вишати похід на Візантію, який закінчився поразкою. Щоб охороняти свою державу проти нападів кочовиків, Ярослав укріплював пд кордон, будуючи міста над ріками Россю і Трубежем: Корсунь, Канів, Переяслав;

Під час його правління Київська Русь перетворилася на могутню європ державу. Звершено розпочате Володимиром розширення меж столиці Русі — Києва, насипано нові оборонні вали .Збудовано Золоті ворота, Лядську браму, Жидівські ворота, Георгіївський та Ірининський собори, Софійський собор, в якому згодом поховали в саркофазі Ярослава Мудрого та його дружину Ірину . Створив бібліотеку Софійського собору. За часів його правління засновано міста Корсунь,Біла Церква), розбудовано Чернігів, Переяслав, Володимир-Волинський, Турів, встановлено династичні зв'язки з королівськими дворами Швеції, Норвегії та Франції. Продовжувалося карбування срібних монет.

Для скріплення влади в державі та впорядкування правових та соціальних відносин громадян за князювання Ярослава Мудрого було укладено збірник законів, так звану Правду Ярослава, що становить найдавнішу частину законів руського права — Руської Правди.За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія: Ярослав устійнив церковний устав, яким визначалися права церкви і духівництва. ініціативи Ярослава собор місцевих єпископів обрав русина Іларіона митрополитом київським. За цього часу засновано також 1ші монастирі на Русі: св. Юрія, св. Ірини і славний Києво-Печерський 1051 р., які стали важливими культурними осередками, в яких писалися літописи, були школи іконописання.