55. Боротьба проти фашистських загарбників. Визволення України і завершення об’єднання її земель.

Особливістю українського руху Опору стала наявність 2х напрямків боротьби. В Україні діяли: прибічники Рад. Союзу, які боролися проти вермахту; українські націоналісти, що намагалися воювати на 2 фронти – як проти нацистів, так і проти рад. влади.

Радянська течія опору оформилась влітку 1942р утворенням штабу партизанського руху (УШПР) який очолив Строкач. Штаб керував рейдами великих парти­занських з'єднань по тилах ворога, зокрема С. Ков­пака — від Путивля до Карпат. О Сабурова — на Житомирщину, О. Федорова — на Волинь. За відомо­стями УШПР, на окупованій території України діяло понад 330 тис. партизанів. У 1943 р. на окупованій території України підпіль­ний і партизанський рух досяг найвищого розмаху. Під час Курської битви партизани здійснювали «рейкову війну». В Україні діяло понад 30 великих зєднань та понад 80 окремих загонів.

Найбільш відомим стали рейди Ковпака, Федорова, Сабурова. Вони пройшли 750км тилами ворога. Велась активна розвідницька діяльність.

В лісистій північній частині України були сприятливі умови для партизанського руху, який на Волині та Поліссі набув організованого характеру 1942, коли був створений Український штаб партизанського руху (УШПР), який очолив Тимофій Строкач. У русі опору брали участь партійні і безпартійні, дорослі та діти. Директива рад. уряду від 29 червня 1941 закликала до всенародного руху опору нацистам, створення партизанських загонів та підпільної групи. Для розвідувальної й підпільної роботи в німецькому тилу залишалося чимало співпрацівників НКВС. Восени 1941 в Україні формувалися підпільні обколи, райкоми, первинні організації й групи ВКП(б). У лісах з'явилися партизанські загони і почали здійснювати бойові операції. Однією з форм укр. опору гітлерівцями було рятування євреїв. Людей, які рятували чуже життя, наражаючись на небезпеку, називають праведниками.

Частина населення західних районів України воювала на стороні Німеччини проти СРСР у таких збройних формуваннях, як Українська Національна Армія (УНА) і дивізія СС «Галичина». УНА була створена на завершальному етапі війни, вела бойові дії з 1944 р. Командуючий УНА - генерал П. Шандрук.

ОУН-Бандери та УПА, незважаючи на те, що воювали проти німецьких окупантів, сприймалися радянською владою як вороги.

Коли Червона армія почала здобувати вирішальні перемоги, у радянського керівництва з'явилася можливість ліквідувати ОУН-Бандери та УПА. Дивізії НКВС і прикордонні війська з лютого 1944 по липень 1945 р. знищили переважну більшість бійців УПА - 92,8 тис. чоловік.

Військові дії 1942-1943рр

19 листопада 1942 — 2 лютого 1943 р. — Сталінградська битва, яка поклала початок корінному перелому в війні на користь СРСР.

18 грудня 1942 р. — звільнення першого населеного пункту УРСР — с. Півнівки.

Наступальні операції радянських військ, у ході яких було звільнено значну частину Донбасу, 16 лютого вперше звільнено Харків.

Контрнаступ німецько-фашистських військ із району Краснограда та Красноармійська Харківської області; знову втративши Харків та Бєлгород, радянські війська героїчними зусиллями зупинили ворога.

Курська битва, в ході якої було визволено Лівобережну Україну та Донбас (23 серпня 1943 р. остаточно звільнено Харків(маршал Конєв)).

Вересень — листопад 1943 р. — героїчна битва за Дніпро.

6 листопада 1943 р. — визволення Києва (Ворошилов).

Грудень-лютий - Житомирсько-Бердичівська, Кіровоградська, Корсунь-Шевченківська (найбільша), Рівненсько-Луцька, Нікопольсько-Криворізька операції.

У результаті цих наступальних операцій було звільнено Правобережну й Південну Україну. 26 березня 1944 р. радянські війська вийшли на кордон із Румунією, 8 квітня 1944 р. — на кордон із Чехословаччиною.

8 квітня — 12 травня 1944 р. — Кримська наступальна операція, яка завершилася визволенням Криму. Ця перемога затьмарилася черговим злочином сталінського режиму. У травні 1944 р. за звинуваченням у зраді з півострова було депортовано у віддалені райони СРСР 191 тис. татар, 15 тис. греків, 12,4 тис. болгар, 10 тис. вірмен.

Липень - Львівсько-Сандомирська операція (27 липня звільнено Львів, Перемишль; форсуванням річки Вісли закінчився розгром німецької групи армій «Північна Україна»).

Яссько-Кишинівська операція, в ході якої визволено Молдавську PCP та Ізмаїльську область України, розгромлено групу армій «Південна Україна».

8 жовтня 1944 р. — визволення останнього окупованого фашистами населеного пункту УРСР — с. Лавочне Дрогобицької області.

28 жовтня 1944 р. — завершилося визволення Закарпаття, остаточне вигнання фашистських окупантів з українських земель (Сх-Карпатська операція).

9 травня 1945 року – завершення ВВВ.

Після завершення війни Україна уклала 60 міжнародних договорів в яких зокрема були встановлені чіткі кордони між Укр та Чехословаччиною, Польщею, Румунією.

55. ОУН–УПА в роки Другої світової війни.

Напередодні вторгнення німецьких військ у СРСР націоналістичний рух вже був суттєво розколотий. Власне внутрішній конфлікт в ОУН існував протягом тривалого часу, але міжфракційна боротьба особливо загострилася після вбивства у травні 1938 р. лідера організації Є.Коновальця. Саме з цього періоду почали виявлятися розходження між ветеранами - членами Організації Українських Націоналістів (ОУН) (Мельник, Барановський, Сушко, Сціборський та ін), що здебільшого перебували в еміграції, і молоддю - радикальними бойовиками, які очолювали підпільну боротьбу в західноукраїнських землях (Бандера, Стецько, Шухевич та ін.) В основі конфлікту лежала боротьба за владу і вплив у організації, його загостренню сприяли вікова різниця, напружені особисті стосунки, суттєві розходження в питаннях тактики боротьби.

Молоді радикали вимагали від лідерів ПУН переглянути політику ОУН стосовно орієнтації лише на одну держава (зокрема, Німеччину), налагодити контакти з західними країнами, зосередити всі зусилля на боротьбі власне в Україні, розгортати революційну діяльність, незважаючи на втрати від репресій радянської влади. Стара ж група об’єднувалась навколо Мельника, який розглядав співпрацю з гітлерівцями як необхідну умову і можливість для віднов укр. Держави чи автономії.

30 червня 1941 року у Львові ОУН Бандери проголосили Акт відновлення Української держави на чолі з Стецьком. Та Гітлер був проти самостійності Укр і тому ново створ уряд був розігнаний, а Бандера і Стецько заарештовані.

Восени 41-го року поч. репресії проти оунівців в рез чого відбув перехід ОУН Мельника також до дій проти німців.

Німеччина заборонила існув Поліської Січі і вона розформувалась на невеликі похідні групи.

Таким чинов всі укр. Нац. Сили були антигітлерівського напрямку і це дало поштовх до створ УПА в 1943р..

Діяльність ОУН-УПА в 1943-1944 роки

* Остаточне оформлення структури УПА, об’єднання окремих загонів під загальним керівництвом (головний командир — Р. Шухевич).

* Визволення значної території Полісся, Волині. Галичини, створення тут української адміністрації («українських республік»),

* Конфлікт із польською адміністрацією, який вилився у взаємні «етнічні чистки».

* Липень 1944 р. — проведення установчих зборів представників політичних сил, метою яких було проголошення самостійної України та обрання Української головної визвольної ради (УГВР) — вищого керівного органу національно-визвольної боротьби українського народу — та Генерального секретаріату, який очолив Р. Шухевич.

* Перетворення УПА на серйозну військову силу (на 1944 р. її кількість складала 60-90 тис. бійців).