16.Церковні відносини в Україні в контексті Реформації таКонтрреформації. Діяльність братств та єзуїтського ордену на території України.

Реформація, як церковно-релігійна і політично-соціальна течія почалася наприкінці 14 століття і тривала кілька століть у Західній Європі (звідки поширилася й на Україну), пробудивши національну свідомість і розвиток культури окремих народів та створивши низку протестантських церков.Була спрямована однаково як проти догм і устрою, так і проти економічного і політичного становища Католицької церкви (секуляризація церковних земель тощо). Діячі Реформації вводили живі мови у церкві, а тим самим і в літературу багатьох народів, зміцнюючи їхню національну свідомість і культурний розвиток. Реформація охопила різні соціальні верстви і цілі держави, а також спричинила між ними гострі зудари, що виявилися у довготривалих війнах.

Реформація певною мірою активізувала православну шляхту, міщанство, козацтво й духовенство, для яких загрожена католицьким наступом, особливо після Берестейської унії 1596, «руська» віра набрала ознак національної ідентичності. Провідник православної опозиції до унії, князь: Василь-Костянтин Острозький схилявся до зближення з протестантами, що позначилося кількома спільними нарадами у 1595, 1596 та особливо у Вільні 1599.

Чималий відгук Реформація мала у церковно-культурній ділянці.

Реформація посилила традиційну рису української церкви — її соборноправність, що особливо виявилося у діяльності церковних братств (16-17 ст.). Братчики практикували читання св. Письма, не тільки на сходинах, але і вдома, стежили за поведінкою своїх членів, мали нагляд над церковними справами, контролювали діяльність священиків і єпископів, аж до виступів проти декого з них, як «ворога істини» (Статут Львівського Братства, 1588). Єпископи не погоджувалися з такими широкими повноваженнями світського елементу, і їхній перехід на унію з Римом був у деякій мірі спричинений реформаційними впливами у православних громадах.

Але вплив і успіхи Реформації в Україні не були тривалими. Пов'язана з прогресивними релігійними течіями, Реформація опинилася між двох протилежних сил — католицькою Польщею й православною Україною, ворожих між собою, але й ворожих до протестантизму. Успішна боротьба католицької церкви (особливо ордену єзуїтів) і польського уряду проти протестантизму й неґативне ставлення православної церкви до «люторів», зокрема до поширеного в шляхетських колах Правобережжя антитринітаризму та інших радикальних протестантських течій, позбавили Реформацію певної соціальної бази, а перемога української національної визвольної революції у середині 17 ст. відкривала в Україні шлях іншим культурно-політичним течіям та впливам (бароко).

Після Люблінської унії становище православної церкви не змінилося на краще. Слабким і розладнаним залишалося церковне управління. Посилився процес переходу в католицизм української шляхти. Все це свідчило про складне становище, в якому у другій половині XVI ст. опинилася православна церква. Це спонукало українське населення стати на захист православної віри. У 80-х роках XV ст. на українських землях з’являються й активно поширюються громадські організації православного міщанства — братства. Церковні братства — національно-релігійні громадські об’єднання міщан при православних церквах, які стали на захист православ’я. Єзуїти — члени найбільш впливового католицького чернечого ордену.

Заснований у 1534 р. іспанцем Ігнатієм Лойолою у Парижі й затверджений Папою Римським Павлом III під назвою «Товариство Ісуса».

Головна мета ордену:

• проповідування ідей християнства;

• поширення впливу католицької церкви;

• зміцнення влади папи римського.

Організація будувалась на основі суворої дисципліни, безумовного підпорядкування лише генералові ордену («чорному папі») або папі римському. Члени ордену мали право ходити у цивільному одязі, відмовлятися від клятв і здійснювати будь-які дії, що йшли на користь католицькій церкві. Деякі принципи діяльності єзуїтів, якими вони користувалися для досягнення своєї мети, дали підставу приписати їм девіз: «Мета виправдовує засоби». Єзуїти діяли в багатьох країнах світу. У середині XVI ст. вони поширили свій вплив і на Україну.

Тут починають відкривати єзуїтські школи у Львові (1608), Луцьку (1609), Києві (1690) та ін. містах. У 1661 р. грамотою польського короля Яна II Казимира Львівська єзуїтська колегія була перетворена на університет.

На українських землях у складі Російської імперії єзуїти вимушені були припинити свою діяльність у 1820 р., а в Західній Україні у 1939 р. На початку 1990-х ХХ ст. діяльність ордену в Україні була відновлена. На захист православної віри стали братства. Братства в Україні діяли у XV–XVII ст. Спочатку вони виконували релігійно-благодійницькі функції:

• опікування православною церквою;

• турбота про її побудову та обслуговування;

• облаштування громадських богослужінь, місцевих церковних урочистостей, братських обідів;

• допомога бідним і хворим братчикам;

• організація шпиталів та ін.

А ось у XVI ст. братства набувають великого громадсько-політичного і національно культурного значення. Вони відкривали братські школи, друкарні, збирали бібліотеки. Найдавнішим і найбільш відомим було Львівське братство, засноване близько 1453 р. Наприкінці XVI — на поч. XVIІ ст. братства діяли в Києві, Луцьку, Острозі, Перемишлі, Рогатині, Тернополі, Судовій Вишні та ін. містах України. В XVIІ ст. велику роль у національно-культурному житті України відіграло Київське братство, засноване 1615 р. при Богоявленському монастирі. До числа його членів, крім київських міщан і української шляхти, вступило також і Запорозьке Військо на чолі з гетьманом П. Сагайдачним.

1632 р. Київську братську школу було об’єднано з Лаврською школою і створено Києво-Могилянську колегію. У числі провідних діячів братства були видатні вчені, письменники, політичні діячі того часу: Ю. Рогатинець, І. Красовський, С. Зизаній, І. Борецький,

П. Беринда та ін. Характер своєї діяльності братства зберегли до кін. XVIІ ст. На початку XVIІІ ст. братства занепали й перетворилися на виключно церковні організації, які дбали про збереження церков і відправу богослужінь.