3.Пункція через заднє склепіння. Показання. Техніка проведення.

В асептичних умовах за допомогою дзеркал оголюють піхвову частину шийки матки й обробляють її розчином антисептика. За задню губу фіксують шийку кульовими щипцями і відтягують наперед і догори. Заднє склепіння піхви обробляють спиртом, у місці зазначеного проколу вводять 0,25 % розчин новокаїну, потім через товщу заднього склепіння вводять товсту пункційну голку завдовжки не менше 12 см на глибину не більше 1,5–2 см. Шприцом витягують вміст черевної порожнини, пунктат виливають у стерильну пробірку для подальшого макроскопічного дослідження. При порушеній позаматковій вагітності, апоплексії яєчника, іншій внутрішньочеревній кровотечі пунктат являє собою кров із мікрозгустками. У разі гнійного перитоніту, піосальпінксу, піовару у пунктаті, як правило, є гній, який підлягає бактеріологічному дослідженню. Виявлену при пункції транссудату асцитичну рідину беруть для цитологічного аналізу.

10.Білет.

1.Методи функціональної діагностики стану яєчників:

А)Лапароскопія - дає можливість оглянути внутрішні органи черевної порожнини, в тому числі органи малого таза. За допомогою лапароскопії можна діагностувати пухлини яєчника і матки, екстрагенітальні пухлини, позаматкову вагітність, склерокістозні яєчники, запальні утвори придатків матки.

Показаннями до лапароскоті у плановому порядку є:

• уточнення прохідності маткових труб одночасно із хромопертубацією;

• діагностика полікістозу яєчників;

• уточнення аномалій розвитку матки;

• виконання малих оперативних втручань.

Б) Кульдоскопію - проводять при необхідності огляду яєчників і наявності ожиріння. Цей метод проводять рідко, його майже повністю витиснула лапароскопія. Втручання проводять під місцевою анестезією 0,25 % розчином новокаїну. Дослідження проводиться у колінно-ліктьовому положенні жінки. У заднє склепіння під контролем дзеркал вводять голку, через неї у черевну порожнину самостійно засмоктується повітря. Петлі кишок при цьому зміщуються до діафрагми. За ходом голки у задньому склепінні роблять розріз довжиною 3-5 мм і через троакар вводять оптичну систему лапароскопа. Ділянка, доступна огляду цим методом, значно менша, ніж при лапароскопії — видно задню поверхню матки, яєчники, труби.

2.Ендометріоз. Етіологія, патогенез, класифікація:

Ендометріоз — це захворювання, за якого клітини ендометрію, тобто внутрішнього шару стінки матки, поширюються за межі цього шару.

Класифікація

І. Генітальний ендометріоз

1. Внутрішній ендометріоз.

- Ендометріоз тіла матки (аденоміоз) (I, II, III стадії):

• залозиста, кістозна, фіброзна форма;

• вогнищева, вузлова, дифузна форма.

- Ендометріоз цервікального каналу.

- Ендометріоз інтрамуральної частини маткових труб.

2. Зовнішній ендометріоз.

- Перитонеальний ендометріоз:

• ендометріоз яєчників;

• ендометріоз маткових труб;

• ендометріоз тазової очеревини.

- Екстраперитонеальний ендометріоз:

• -ендометріоз піхвової частини шийки матки;

  • ендометріоз піхви, вульви;

  • ретроцервікальний ендометріоз;

  • ендометріоз маткових зв’язок;

  • ендометріоз параметральної, паравезикальної, паракольпальної клітковини (без і з проростанням в сечовий міхур, пряму кишку).

3. Зовнішньо-внутрішній ендометріоз.

4. Сполучені форми генітального ендометріозу (геніальний ендометріоз у сполученні з іншою генітальною або екстрагенітальною патологією).

ІІ. Екстрагенітальний ендометріоз (ендометріоз ШКТ, сечовивідних органів, шкіри, пупка, післяопераційних ран, легень,

плеври та ін.).

Теорії походження і розвитку:

1.Ембріональна або дизонтогенетична – із зміщених в процесі ембріогенезу ділянок зародкового матеріалу, які формують статеві органи.

2.Метапластична - метаплазія ембріональної очеревини або целомічного епітелію під впливом гормональних порушень, запалення, травми

3.Транслокаційна ( імплантаційна ) - перенесення клітин ендометрію через маткові труби, гематогенним і лімфогенним шляхами

4.Транслокація ендометрію при хірургічних втручаннях

5.Порушення гормональної регуляції; Порушення імунітету; Генетично обумовлена патологія; Несприятлива екологія ( діоксини )

Фактори ризику:

• наявність в анамнезі патологічних пологів, гінекологічних операцій (аборти, кесарів розтин, вишкрібання порожнини матки, електрокоагуляція, кріодеструкція, електроексцизія шийки матки);

• гормональні порушення;

• тривале носіння ВМС;

• наявність ендометріозу у матері, сестер.