2. Трофобластичні захворювання. Діагностика і лікування

Трофобластича хвороба – хвороба, зумовлена порушенням розвитку і росту трофобласта – зовн клітинної маси ембріона, з якої формується епітеліальний покрив ворсин хоріона.

Класифікація:

-міхуровий занос (розвивається під час вагітності і характер набряком усіх або частини ворсин хоріона (повний або чатковий), гіперплазією трофобласта);

- хоріонепітеліома (здоякісна пухлина, що походить із клітин трофобласта, найчастіше локаліз в матці. Виділ 4 стадії розвитку хоріонепітеліоми матки: І – ураження обмежується маткою; ІІ – пухлина пошир за межі матки в ділянку геніталій; ІІІ – є метастази в легені; IV – з’являються метастази в інші органи).

Діагностика міхорового заносу:

Встановлюється головним чином на підставі клін симптомів, результатів лабораторних досліджень сечі і ультразвукового сканування матки. Сеча, навть при розведенні у 50 чи 100 раз дає позит реакц на хоріонічний гонадотропін. При узд виявляють типовий пористий малюнок матки. Рідше викор рентгенографію матки після введення у неї рентгенконтрасних речовин, трансабдомінальної біопсії плаценти.

Лікування МЗ:

Вишкрібання матки або видалення її вмісту за допом вакуум-апарата (ваукуум-екскохлеація) на фоні впливу препаратів, що викликають і посил скорочення матки – окситоцин, простогландини. Для розширення каналу шийки матки застосов розширювачі Хегара. Іноді в процесі видалення змінених ворсин хоріона використ вікончасті щипці. При профузній матковій кровотечі і непідготовленій шийці матки необхідно проводити кесарів розтин, у разі інвазивного міхурового заносу – екстирпацію матки.

Прогноз: ретельне спостереження упродовж 3 років після видалення МЗ. Досліджують екскрецію хоріонічного гонадотропіну із сечею.

Діагностика хоріонепітеліоми (Х):

На підставі анамнезу, клін проявів, даних гістологічного дослідження тканин, отриманих при вишкрібанні слизової оболонки матки, виявлення метастазів в інших органах.

Рання діагностика – виязначення в сечі і крові хоріонічного гонадотропіну виявлення або наростання титру хоріонічного гормону після оперативного лікування міхурового заносу свідчить про розвиток Х.

Діагноз Х підтверджується також виявленням в сироватці крові трофобластичного β-глобуліну.

Діагностичне значення цитологічного дослідження обмежене у зв’язку з частим некрозом клітинних елементів при Х. Вузли Х внаслідок їх значної васкуляризації добре виявляються при тазовій ангіографії. При метросальпінгографії виявляються збільшення матки. Нерівність її внутр поверхні і дефекти наповнення. Інформативним є і узд, що дозволяє визначити ураження матки і виявити текалютеїнові кісти яєчників. При підозрі на перфорацію матки викон лапароскопію.

Лікування хоріонепітеліоми:

Комбіноване – протипухлинні засоби + оперативне втручання, рідше променева терапія.

Протипухлинні препарати використ антиметаболіти (метотрексат, меркаптопурин), антибіотики (рубоміцину гідрохлорид, дактиноміцин. Олівоміцин, адріаміцин, блеоміцин), препарати рослинного походження (розевін, вінкристин).

Один із препаратів (метотрексат, дактиноміцин, вінкристин) призначають на І стадії розвитку пухлини при невеликих розмірах матки та тривалістю захвор 6 міс. В інших випадках хіміотерапія комбінована – метотрексат з дактиноміцином і розевін або метотрексат з рубоміцину гідрохлоридом і вінкристином. Лікування продовж 2 тижнів, потім його повторюють з перервами у 2-3 тижні до зникнення проявів захворювання. Під наглядом лікаря не менше 2 років.

При значному збільшенні матки (˃12 тижнів вагітності) і безуспішна хіміотерапія – екстирпація матки.

При ІІ стадії + макс видалення її вузлів, перев’язка підчеревних артерій і променева терапія.

На ІІІ стадії при солітарних метастазах в легеню – її резекція або лобектомія.

На IV стадії – комбінована хіміотерапія, іноді в поєднанні з променевим впливом.