2.2.Організаційна структура підприємства

ПрАТ «Омега» в залежності від масштабів діяльності, виробничо-технологічних особливостей, стратегічних і поточних завдань діяльності відноситься до першого типу організаційних структур управління – лінійної організаційної структури управління.

Процес управління є невід'ємною частиною виробничо-господарської діяльності, одним з важливих чинників зростання ефективності виробництва. Але, для того, щоб грамотно і ефективно працювати, необхідно мати в своєму розпорядженні потрібну інформацію, методи її збору і обробки для аналізу.

Найвищим органом управління на ПрАТ «Омега» є загальні збори акціонерів. До складу правління входить: голова, заступник голови, головний бухгалтер (додаток Б). До його виняткової компетенції ставляться такі питання: внесення зміни й доповнення до статуту суспільства, реорганізація суспільства, ліквідація суспільства, твердження річних звітів, бухгалтерських балансів і збитків суспільства, розподіл його прибутків і збитків, інші запитання, передбачені Законом.

Рада директорів здійснює загальне керівництво діяльністю суспільства, виробляє стратегічних завдань. Члени Ради директорів у кількості осіб обираються річним загальними зборами акціонерів терміном однією рік.

Керівництво поточної діяльністю здійснюється директором. Директор: керує усіма видами діяльності підприємства, організує роботи й ефективну взаємодію структурних підрозділів підприємства, посилає їх діяльність досягнення високих темпів розвитку і вдосконалення виробництва, підвищення продуктивність праці, ефективності виробництва та якості продукції. Забезпечує виконання зобов'язань бюджетам усіх рівнів, постачальниками, замовниками і кредиторами. Організовує виробничо-господарську діяльність. Приймає заходи підприємства кваліфікованими кадрами, створенню безпечних і сприятливих умов їхнього праці, забезпечує розробку, ухвалення й дотримання колективного договору. Вирішує всі питання у межах наданих йому повноважень й доручає виконання окремих функцій іншим посадовим особам.

Перший заступник директора - виробляє технічну політику підприємства, перспективи розвитку та шляху реалізації комплексних програм на усіх напрямах чинного виробництва. Забезпечує підвищення рівня технічної підготовки виробництва, його ефективності та скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат на виробництво продукції, робіт (послуг), високий рівень їхнього якості. Відповідність продукції стандартам, технічних умов та санітарним вимогам. Здійснює контроль над проектною, конструкторською і технологічною дисципліною. Забезпечує своєчасну підготовку проектної документації. Приймає заходи для вдосконаленню організації виробництва, праці та управління на суворо науковій основі. Керує діяльністю технічних служб підприємства, контролює результати його роботи. Є головного інженера підприємства.

Заступник директора із виробництва: забезпечує поточну організацію робіт, ритмічність і підвищення ефективності виробництва, введення на дію потужностей та об'єктів виробництва, у встановлених термінів за високого ролі виконуваних робіт.

Заступник директора з економіки - виробляє економічну політику підприємства, перспективи розвитку й основні економічними інтересами. Здійснює контроль над упорядкуванням кошторисної документації, наданням фінансової звітності органам державного нагляду, наданням керівництву даних про економічний стані фірми. Координує та здійснює керівництво економічними службами підприємства міста і бухгалтерією.

Заступник директора з кадрів - займається питаннями кадровому забезпеченню компанії. Відповідальний за надання різноманітних матеріальних допомогів співробітникам організації.

Виробничий відділ – забезпечує поточну організацію робіт, ритмічність і підвищення ефективності виробництва, набрання нею чинності потужностей та об'єктів в встановлених термінів, підвищення продуктивність праці та зниження собівартості продукції.

Матеріально-технічний відділ - здійснює за своєчасним надходженням, комплектністю і якістю технічної документації і наявністю узгодження й затвердження їх у відповідному порядку. Забезпечує технічну документацією виробничого управління і субпідрядні організації. Розробка плану технічного розвитку підприємства, а як і заходів щодо впровадження нової техніки; контролює дотримання (посадові обов’язки представлені в додатку В).

На відділ контролю за якістю покладається: контроль якості випуску продукції; перевірка відповідності стандартам, технічних умов, технічним паспортами і сертифікатам, вступників виробництва сировини і матеріалів; підготовка актів.

На працівників служби техніки безпеки покладається: здійснення контроль над дотриманням майстрами, виробниками робіт, керівниками ділянок та інших підрозділів інструкцій та інших нормативних актів органів державного нагляду; за правильним використанням коштів, асигнованих на заходи щодо охорони праці; за забезпеченням працюючих спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, за організацією їх збереження, прання і ремонту; підготовка проектів наказів з питань техніки безпеки та виробничої санітарії.

Основні завдання бухгалтерії: організація бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності. Контроль над витрачанням матеріальних, трудових ресурсів. Забезпечення організації обліку та звітності у підприємства і підрозділах. Організовує облік вступників і основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, здійснює над виконанням встановленого порядку оформлення первинних фінансових документів розрахунків і платіжних зобов'язань. Здійснює забезпечення своєчасного складання бухгалтерської звітності, уявлення їх у установленому порядку до відповідних органів; надання методичної допомоги працівникам підприємства з питань бухгалтерського обліку. Також займається нарахуванням зарплати.

Цей тип організаційної структури був в умовах панування планового господарства економіки країни, головним є можливість економії на масштабах виробництва та універсальність. Але така організаційна структура має низку недоліків під час роботи за умов невизначеності ринкової економіки, головне з яких можна назвати високу чутливість до зміни обсягу виробництва: за незначного зниження обсягу виробництва починає зростати частка накладних витрат у структурі собівартості; за її довгостроковому зростанні починає відбуватися зниження керованості. До того ж, через низьку розвиненості економічного блоку під управлінням організацією й відсутності у ній інформації про стан ринку, організація характеризується уповільненою реакцією до зміни ринкової кон'юнктури. Іншими важливими вадами дивизиональной організаційної структури є: низька формалізація бізнес-процесів, низька спроможність до освоєння нових технологій, високий рівень дублювання операцій.