Поняття і пердмет фінансвого права

Галузь права — це відносно самостійний підрозділ си­стеми права, який складається з правових норм, що регулюють якіс­но специфічний вид суспільних відносин. Галузь права становить відокремлену сукупність юридичних норм, інститутів, що регулюють однорідні суспільні відно­сини, відображає більш високий рівень системоутворюючих зв'язків, характеризується певною цілісністю та автономністю.

Фінансове право — публічна галузь права. Саме сфера фінансів потребує проведення складного, однак дуже важливого розмежуван­ня між необхідними державними витратами й визначенням способу належного розподілу податкового тягаря між різними суб'єктами. Закони, що застосовуються у фінансах, відображають державну полі­тику і можуть дещо різнитися від суто «юридичних» законів. Основ­ний акт у сфері фінансів — закон про державний бюджет. Це не викладення правил гідної поведінки, а план дій певної організації (держави), яка надає повноваження конкретним учасникам фінан­сових відносин на мобілізацію, розподіл або використання фондів коштів.

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що вини­кають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави. У відносинах, пов'язаних з формуванням і витрачан­ням коштів централізованих і децентралізованих фондів, необхідних державі для виконання її функцій, завжди виявляється владно-організуюча роль держави в розподілі й перерозподілі національного доходу та ВВП. Саме тому такі відносини мають владно-майновий (гро­шовий) характер.

Метод фінансово-правового регулювання — це сукупність за­собів впливу з боку держави на учасників фінансово-правових відно­син. Основним методом фінансового права є метод владних при­писів, який за своєю структурою є органічно цілісною системою без­перервного впливу на учасників фінансово-правових відносин з ме­тою реалізації ними своїх функцій.

Фінансова норма

Фінансово-правові норми — це загальнообов'язкові приписи компетентних органів державної влади та місцевого самоврядуван­ня з приводу мобілізації, розподілу й використання коштів цент­ралізованих та децентралізованих фондів, що виражені у катего­ричній формі й забезпечені силою державного примусу.

Фінансово-правові норми визначають права та обов'язки учас­ників фінансових відносин, обставини, за наявності яких вони ста­ють носіями прав та обов'язків, і передбачають відповідальність за невиконання приписів держави.

Структура:

Гіпотеза визначає умови, за яких можуть виникати передбачені нормою юридичні права та обов'язки учасників фінансових відносин у галузі фінансової діяльності. Такі умови повинні мати конкретний вираз.

Диспозиція є основою норми й містить саме правило поведінки учасників фінансових відносин за наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин. Диспозиція виражена у безумовно визначеній формі і, як правило, є достатньо обтяженою за змістом.

Санкція фінансово-правової норми містить вказівки на невигідні для її порушника наслідки. Саме у санкції виражається імператив­ний характер приписів у сфері фінансової діяльності. За порушення встановлених умов законодавство передбачає можливість застосування фінансових, адміністративних, дисциплінарних та кримінальних заходів. Тривала наукова дискусія щодо наявності фінансової відповідальності (яка не передбачається Конституцією України) не може не брати до уваги, що фінансові санкції у вигляді штрафів, пені або припинення бюджетного фінансування є обов'язковим наслідком порушення встановлених фінансовою нормою правил поведінки.