53. Умови виникнення православної церкви.

54. Дайте характеристику проблеми історії у філософії.

55. Організація та управління православними церквами.

Кожну з православних церков очолює патріарх. Усі вони вважаються рівними серед рівних, однак шаноблива перевага надається патріарху Константинопольської церкви, оскільки вона — родоначальниця православ'я. Він визнається вселенським патріархом, проте не має права втручатись у діяльність інших православних церков.

Згідно з так званим порядком честі, у православ'ї на початок XXI ст. діють такі православні церкви:• Константинопольська; • Александрійська; • Антіохійська; • Єрусалимська; • Руська; • Грузинська; • Сербська; • Румунська; • Болгарська; • Кіпрська; • Елладська; • Албанська; • Польська; • Православна церква Чеських земель і Словаччини; • Православна церква в Америці.

До складу Руської православної церкви входять Українська православна церква (із самостійним управлінням) і автономна Японська православна церква. Обидві вони є екзархатами (від гр. — глава, начальник), тобто церковними округами зі своїми єпархіями на чолі з єпископом — патріаршим екзархом, підпорядкованим патріарху Руської православної церкви. Остання має екзархати також у Західній і Центральній Європі, Центральній і Південній Америці. Екзархати є і в деяких інших православних церквах.

56. Дайте характеристику проблеми суспільного прогресу.

Суспільний прогрес - це перехід від менш досконалих форм організації людської діяльності до більш досконалим, це поступальний розвиток усієї світової історії.

Проблеми суспільного прогресу є найважливішими проблемами соціальної філософії

З часом життя налагоджується, зявляються продукти, одяг, виникають міста і, таким чином, людство постійно і безперервно удосконалюється.

Особливу увагу проблемам суспільного прогресу стали приділяти в Новий час, коли на історичну арену вийшла буржуазія і устами своїх представників проповідувала ідею нескінченного прогресу. Так, французький економіст і соціолог Тюрго всесвітню історію розглядає як послідовність успішних дій людського роду. У звязку з цим він говорить про початок історії людства, виникнення народів, створення урядів, освіті мов, досягнення наук і т.д. Не дивлячись на війни, перевороти і труднощі, відзначає Тюрго, людство постійно розвивається по висхідній лінії, оскільки прогрес носить безперервний характер.

У період Середньовіччя ідея суспільного прогресу заперечувалась. Вважалося, що Бог створив світ (природу, суспільство, людину) у досконалій формі. Тому розвиватися й удосконалюватися їм немає куди. Оскільки людина - егоїстична істота і її бажанням немає меж, вона своїми діями втратила надію на рай, і їй залишається лише надіятися на месію, його пришестя.

Оригінальну теорію прогресу сформулював Ж.-А.Кондорсе. Для нього прогрес, перш за все, був удосконаленням людського розуму та його здібностей Він стверджував, що від епохи до епохи прослідковується розвиток людських здібностей, умінь, навичок, який розглядався ним "як картина прогресу людського розуму".

Слід зазначити, що теорії прогресу на етапах становлення капіталізму відігравали позитивну роль, але з утвердженням буржуазії ідеї суспільного прогресу суттєво змінилися. Вже у філософії О.Конта, прогрес розглядався як "поліпшення, удосконалення існуючого порядку".