59. Державотворення в Україні: проблема становлення владних структур, особливості державотворчих процесів (1990-2000 роки). Прийняття Конституцій України.

Сучасна Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року, — найважливіший нормативно-правовий акт новітньої Української держави. Конституція 1996 року закріпила статус незалежної України — рівноправного учасника міжнародних відносин.

Ст. 1 Конституції України проголошує: “Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна і правова держава”.

Ст. 2 Конституції проголошує Україну унітарною державою. Це означає, що в її межах немає інших утворень з ознаками суверенітету і правами вступати у відносини з іншими державами або вийти зі складу України.

Ст. 5 Конституції України проголошує республіканську форму правління в Україні. У цій статті також зазначено: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування».

Розділ I Конституції закінчується описом державних символів.

КУ має найвищу Юридичну силу, тобто всі закони спираються лише на КУ.Звідси ми маємо висновок що народ має дотримуватись КУ.

В КУ зазначено що державною мовою є Українська мова .Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Ця стаття говорить про те, що, людина є незалежною, і вона має це усвідомлювати.

Одним з найперших державотворчих кроків було запровадження атрибутів державності. Важливими віхами на цьому шляху стали:

1. Фіксація кордонів. 4 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про державний кордон України», який проголошував недоторканність кордонів, визначав порядок  їх охорони та правила переходу.

2. Визначення громадянства. 8 жовтня 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про громадянство України». Відповідно до цього Закону громадянство надавалось усім, хто проживав на території республіки, незалежно від соціального стану, статі, політичних та релігійних поглядів, хто не був на момент набуття чинності Закону громадянином інших держав і не заперечував проти отримання громадянства України.

3. Визначення національної символіки. У січні–лютому 1992 р. постановами Верховної Ради затверджено як Державний Гімн мелодію М. Вербицького «Ще не вмерла Україна», синьо-жовтезнамено — Державним Прапором, а тризуб — Малим Державним Гербом України.

4. Запровадження власної грошової одиниці. Із метою виходу з рубльової зони в 1992 р. на території республіки були запроваджені купони багаторазового використання, а 2 вересня 1996 р. відповідно до Указу Президента на зміну купону прийшла справжня національна валюта — гривня.

5. Створення власних збройних сил. Власні збройні сили — гарант захисту державної незалежності, територіальної цілісності та суверенітету країни. 11 жовтня 1991 р. Верховна Рада затвердила концепцію оборони та розбудови Збройних сил України.