Заказ 37 069

История Украины

Ответы на экз. вопросы

Зміст

Зміст 2

1. Предмет, завдання курсу «Історія України та історія української культури». Періодизація історії України та історії української культури. Основні групи джерел з історії України та історії української культури. 8

2. Основні економічні та соціальні зрушення за часів палеоліту, мезоліту, неоліту, енеоліту та епохи бронзи на території України 8

Пізній палеоліт 9

Мезоліт 9

Неоліт 10

Бронзовий вік 10

3. Основні гіпотези етногенезу слов'ян. 10

4. Соціально-економічні та політичні передумови утворення Давньоруської держави. «Норманська», антинорманська, пантюркістська теорії походження Київської Русі. 11

5. Перші київські князі (Аскольд, Олег, Ігор, княгиня Ольга, Святослав), їх внутрішня та зовнішня політика. 12

6. Реформаторська діяльність Володимира Великого. Християнізація Русі та її наслідки. 13

7. Київська держава за правління Ярослава Мудрого. Впровадження норм писаного права («Руська Правда») 15

8. Причини феодальної роздробленості. Особливості політичного та соціально-економічного розвитку руських земель в умовах децентралізації Русі. 16

9. Утворення Галицько-Волинського князівства. Об'єднавча політика Романа Мстиславича. Данило Галицький та його внутрішня та зовнішня політика. 18

10. Початок литовського та польського володарювання на українських землях (сер. XIV ст. - перша половина XVI ст.). Унії між Литвою та Польщею ХІУ-ХУ ст., їх політичні та соціально-економічні наслідки на українських землях. 19

Литовсько-польські унії та їх наслідки для України 20

11. Соціально-економічні процеси другої половини XIV - першої половини XVII ст.: фільваркова системи господарства, процес закріпачення селян, магдебурзьке право. 20

12. Люблінська унія 1569 р.: передумови прийняття та наслідки для українських земель. 22

13. Реформація і контрреформація в Україні (XVI -ХУІІст.). 22

Люблінська унія 1569 р. створила умови для активної діяльності на українських землях єзуїтів — ченцям католицького ордена, які в умовах Реформації відстоювали позиції католицизму. 23

1571 р. було відкрито єзуїтську колегію в Ярославі (Галичина), а незабаром єзуїтські школи з’явилися у Львові, Кам’янці, Луцьку, Перемишлі, Острозі, Новгороді-Сіверському і в Києві. Вплив єзуїтів на громадсько-культурне життя України однозначно оцінювати не можна. З одного боку, єзуїти сприяли поширенню освіти, прилучали українців до досягнень європейської науки. Єзуїтські колегіуми — найкращі на той час навчальні заклади в Україні — приваблювали дітей православної заможної верхівки українства. Платою ж за навчання в єзуїтських навчальних закладах нерідко ставало зречення батьківської віри, а відтак і національності. Тим паче, що після Берестейської унії діяльність єзуїтів була спрямована проти православної церкви. 23

14. Брестська церковна унія 1596 р. та її наслідки для подальшої долі українського народу. 23

15. Братства як фактор реформації релігійно-церковного життя в Україні та її національно-культурного відродження. 25

16. Зародження українського козацтва: причини, умови, джерела формування, територія розселення, заняття, звичаї. 25

17. Реєстрове козацтво: причини утворення, діяльність. 26

18. Запорізька Січ - особлива форма української державності територія розташування, суспільно-політичний устрій. 27

19. Козацько-селянські повстання кінця XVI ст. - 20-30-х рр. XVII ст.: причини та наслідки. «Ординація Війська Запорізького реєстрового» та її значення. 29

20. Причини, характер, періодизація та рушійні сили національно-визвольної війни середині XVII ст.. 30

21. Основні воєнні дії національно-визвольної війни 1648- 1654 рр., їх наслідки. 32

22. Українсько-російські зв'язки під час національно- визвольної війни. Переяславська Рада та «Березневі статті» 1654 р.: зміст, значення, сучасні оцінки 34

23. Формування української козацької держави в ході національно-визвольної війни:територія, адміністративний устрій, органи влади, збройні сили. 35

24. Б.Хмельницький - видатний державний, військовий та політичний діяч. 36

25. Руїна (60-80-ті роки XVII ст.) та її значення для долі українських земель. 38

26. Перша політична еміграція українців. П.Орлик та його «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорізького» 39

27. Гайдамацький рух на Правобережній Україні: мета, рушійні сили, основні повстання (XVIII ст.). 40

Коріння гайдамацьких рухів треба шукати в тих політичних умовах, в яких перебувала правобережна Україна від самого початку XVIII ст. Як знаємо, польський уряд, утвердившись знову на Правобережжі, розпочав наново колонізацію. Як тільки заспокоїлася воєнна буря й край офіціально перейшов під польську владу, почали появлятися пани, сини й онуки колишніх власників маєтків. Вони розшукували по архівах старі документи, і свідчили про їх власницькі права й на законній основі вступали у володіння своїми землями. 40

Посилення польсько-шляхетського гноблення на Правобережжі й західноукраїнських землях викликало величезне незадоволення й протест широких народних мас. Цей протест виливався у різні форми: втечі селян на Запоріжжя, Лівобережжя та інші місця, розгром і підпали поміщицьких маєтків, убивства поміщиків, орендарів, лихварів, масові народні повстання. Багато загонів-повстанців у XVIII ст. дістали назву гайдамацьких, їх учасників називали гайдамаками, а повстання гайдамацькими 40

28. Соціально-економічний розвиток Лівобережної, Слобідської України та Запоріжжя в XVIII ст. 41

29. Обмеження й поступова ліквідація царизмом автономії України в XVIII ст. 43

30. Запоріжжя за часів Нової Січі. Ліквідація царизмом Запорізької Січі. Роль Запорізької Січі в історії українського народу. 45

31. Соціально-економічний розвиток та політичне становище правобережних та західноукраїнських земель в другій половині XVII- XVIII ст. 46

32. Українські землі в складі Російської імперії в першій половині XIX ст.: адміністративний устрій, соціально- економічний розвиток. 47

33. Західноукраїнські землі наприкінці XVIII - в першій половині XIX ст.: адміністративний устрій, соціально- економічний розвиток. 48

34. Національне відродження в Україні (кінець XVIII - першій пол. XIX ст.): причини, прояви та наслідки. 50

35. Кирило-Мефодіївське товариство: програмні документи, діяльність, політичні портрети засновників. 51

36. Реформи 60-70-х років XIX ст.: причини проведення, основні положення та зміст, значення для подальшого розвитку держави. 52

37. Пореформений соціально-економічний розвиток України (друга половина XIX ст.). 53

38. Суспільно-політичні течії та рухи в Україні в другої половини XIX ст.:загальні тенденції розвитку. Народницький рух. Громади. М.Драгоманов. 54

39. Революція 1848-1849 рр. та її вплив на економічний та політичний розвиток західноукраїнських земель. 55

40. Основні тенденції соціально-економічного розвитку українських земель на початку XX ст. 58

41. Виникнення та діяльність політичних партій на початку XX ст. 59

42. Події Першої світової війни на українських землях. Українські січові стрільці. 60

43. Центральна Рада та її діяльність. 61

44. Українська гетьманська держава П. Скоропадського. 63

45. Нова економічна політика:суть, особливості її запровадження в Україні та наслідки. 64

46. Особливості індустріалізації в Україні (кінець 1920- 1930 рр.). 65

47. Суспільно-політичне життя 1930-х років в Україні та протиріччя його розвитку 67

48. Насильницька колективізація сільського господарства. Голодомор 1932 -1933 рр. в Україні: причини та наслідки 68

49. Західноукраїнські землі між двома світовими війнами. Створення та діяльність ОУН 70

50. Початок Другої світової війни. Україна в планах Німеччини. «Новий порядок» в Україні. 71

Жителі міст змушені були переїхати в сільську місцевість (населення Києва скоротилося на 60%). Окупанти прагнули знищити партизанський рух, ліквідувати підпільні організації, за допомогою політичних провокацій послабити волю українського народу до боротьби за звільнення. Розгортається партизанська боротьба. Координував її український штаб партизанського руху — філія НКВД. Із самого початку окупації починається Рух Опору в Україні. Виникають різні течії та групи що чинили опір: підпільні організації та партизанські загони, на Західній Україні — польські організації, сили ОУН 71

51. Рух Опору в Україні під час Другої світової війни: форми та прояви 72

52. Визволення України від нацистських загарбників. 73

53. Особливості відбудови народного господарства України (1944 – 1950 рр.). Повоєнні адміністративно-територіальні зміни в Україні. 74

54. Демократичні процеси в Україні під час «відлиги» (1953-1964 рр.). XX з'їзд КПРС, його рішення та значення для політичного життя України. 76

55. Наростання застійних тенденцій та кризових явищ у суспільно-політичному житті та економіці УРСР в середині 1960-х - першій половині 1980-х років. 78

56. Перебудова в Україні: наміри, зміст, реалізація планів, наслідки. 79

57. Проголошення незалежності України. Національна символіка. 80

58. Основні напрями економічної політики України в умовах незалежності. 82

59. Державотворення в Україні: проблема становлення владних структур, особливості державотворчих процесів (1990-2000 роки). Прийняття Конституцій України. 83

60. Основні напрями зовнішньої політики України (кінець XX - поч. XXI ст.). 84

1. Предмет, завдання курсу «Історія України та історія української культури». Періодизація історії України та історії української культури. Основні групи джерел з історії України та історії української культури.

Історія України — одна зі складових історичної науки, що досліджує генезис і закономірності становлення та розвитку українського народу, його боротьбу за національно-державну незалежність та пов'язані з нею подвиги, тріумфи, драми, трагедії.

Предметом вивчення історії України є закономірності соціально-економічного та політичного розвитку суспільства на всіх українських землях, а також безпосередній розвиток її культурної сфери.

Основні завдання вивчення даного предмета полягають в наступному.

Пізнавальне завдання -- вивчення історії України як процесу, як історичного шляху, виявлення передумов, суті та наслідків історичного поступу, тобто пізнання історичної вертикалі.

Практично-політичне завдання -- це, насамперед, з'ясування зв'язку між історією та сучасністю на засадах аналізу і синтезу, поєднання минулого, сучасного і майбутнього як послідовних ступенів єдиного Історичного процесу.

Пропонуєься така періодизація:

• Стародавня історія - до VI ст.

• Середньовіччя - Київська Русь, Галицько- Волинська держава,

• Русько-Литовське князівство. VII-XV ст.

• Ранньоновітня історія - Українська козацька держава XVI-XVIII ст.

• Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій -XIX ст.

• Українська революція. 1917-1921 рр.

• Радянська Україна. 1921-1991.

• Україна незалежна. 1991-2011.

Сукупність історичних джерел класифікують на п'ять основних типів:

1) речові джерела — пам'ятки матеріальної культури, тобто археологічні знахідки: засоби виробництва, предмети побуту, монети та архітектурні пам'ятки;

2) етнографічні джерела — пам'ятки, які містять дані про особливості буття, культури, звичаї певного народу;

3) лінгвістичні джерела — дані з історії розвитку мови;

4) усні джерела — народні пісні, історичні думи, перекази, легенди, народні прислів'я, приказки та ін.;

5) писемні джерела — літописи, документи тощо, які є основою історичних знань.

2. Основні економічні та соціальні зрушення за часів палеоліту, мезоліту, неоліту, енеоліту та епохи бронзи на території України

Розвиток людського суспільства в первісні часи проходив на українських землях ті самі стадії, що й в інших регіонах Землі. В основі визначення часових меж періодів прадавньої історії людства лежить переважаюча роль того чи іншого матеріалу у виготовленні знарядь праці. Відомості про дописемні часи історії людства надає головним чином археологія — наука, яка вивчає минуле за речовими пам’ятками. Джерелом цінної інформації про фізичну будову й розвиток прадавньої людини є відкриття науки антропології.

Таблиця 1

Археологічна періодизація прадавньої історії (датується відповідно до особливостей українського регіону)

Кам’яний вік	Палеоліт	ранній	1 млн — 150 тис. рр. Тому
		середній	150 — 40 тис. рр. тому
		пізній	40—11 тис. рр. тому
	Мезоліт		11—9 тис. рр. тому або ІХ—VII тис. до н. е.
	Неоліт		VII—IV тис. до н. е.
Мідно-кам’яний вік або неоліт			IV—III тис. до н. е.
Бронзовий вік			III—I тис. до н. е.
Залізний вік			від I тис. до н. е.

Первісну епоху розпочинає доба появи первісних людей і завершують часи формування перших держав. Первісна організація життя людей існувала на українських землях до початку нової ери, а на півдні України — до I тис. до н. е. Вона характеризується низьким рівнем розвитку виробництва й дуже повільними темпами його вдосконалення, рівноправним користуванням природними багатствами і результатами праці в колективі (з певною перевагою сильніших, старших і мудріших людей), відсутністю приватної власності й пригнічення основної маси населення певними групами людей.

Пізній палеоліт

У період пізнього палеоліту похолодання посилюється. Пік похолодання настав близько 20 тисяч років тому. Формується близький до сучасного фізичний тип людини - кроманьйонець.

Наприкінці пізнього палеоліту первісне людське стадо поступається місцем більш високій формі організації людей - матріархальній родовій громаді зі спільною власністю на засоби виробництва. У цей період вдосконалюється знаряддя праці. З високоякісного кременю виробляли найрізноманітніші вироби: вістря, різці, скребла, ножі тощо. Основним джерелом існування людей було полювання на великого стадного звіра.

Мезоліт

Мезолітична доба припадає на перші тисячоліття після останнього зледеніння. Встановлюється клімат, близький до сучасного, формується сучасна фауна.

Найважливішими серед досягнень людського суспільства доби мезоліту стали винайдення лука і стріли, початок приручення тварин, перші кроки до зародження землеробства.

Населення цієї доби жило переважно полюванням з лука на дрібних тварин та птахів і рибальством. Відповідно змінився і характер кам'яних знарядь, їх виготовляли дуже малими-"мікролітами" - для насадки на стріли, для вставки у списи, гарпуни.

Неоліт

. На цю добу припадає розквіт родового ладу. У цей період здійснилась так звана "неолітична революція", головним змістом якої був перехід від привласнюючого господарства до відтворюючого. Люди перейшли до осідлості, навчилися ткати, виробляти керамічний посуд, навчилися свердлити камінь. У період неоліту люди опанували технологію виробництва й обробки міді. У землеробстві на зміну мотичній обробці землі прийшла значно продуктивніша - з використанням рала та тяглової сили (волів і коней).

Не тільки техніка кам'яних знарядь дає підстави відокремити нову добу від попередньої. Зміни полягали в зовнішніх умовах життя. Льодовики відступили на Північ, змінився клімат в Україні, став м'якший, тепліший. Північна флора наблизилася до сучасної. Змінилася й фауна. Мамугів, тригонтеріїв, печерних левів, бізонів замінили ведмеді, вовки, лисиці, олені, тури, дикі коні, дикі кабани, кози, зайці, ховрахи.

У зв'язку зі зміною зовнішніх умов змінився побут людини. З'являються наземні будівлі - халупи. Здебільшого вони не стояли окремо, а з них складалися села.

Очевидно, що прямими нащадками українського народу трипільські племена не були, адже чимало ще племен і народів протягом чотирьох тисячоліть мали відношення до нашого етногенезу. Але основи українського родоводу були закладені в той час.