Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ответы инфекция.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Повторні захворюваннч

Вторинна інфекція – це інфекція, викликана іншим видом мікроорганізмів і розвинулась на фоні первинного, основного захворювання.

 Реінфекція – повторне  зараження організму вже після перенесеного захворювання тим самим або іншим варіантом того самого збудника. 

Рецидивом називають повернення клінічних проявів хвороби без повторного зараження.

Суперінфекція - це: - повторне зараження цим же захворюванням після видужання хворого; [0] - повторне зараження тим самим захворюванням у невилікуванного хворого; [100] - зараження іншим захворюванням на фоні невилікуванної хвороби

НОСІЙСТВО ЗБУДНИКІВ ІНФЕКЦІЇ (інвазії) — одна із форм інфекційного (інва­зійного) процесу, за якої паразитування збудників в організмі хазяїна протікає без зовні виражених клінічних проявів

  • ----- інвазивність — здатність проникати та розповсюджуватися в макроорганізмі, реалізується через ферменти патогенності (гіалуронідаза, фібринолізин, нейрамінідаза тощо.);

Змішані (мікст-) інфекції розвиваються внаслідок інфікування кількома видами мікроорганізмів;

Змішані інфекції характеризуються якісно іншим протіканням, як правило, більш важким, порівняно з моноінфекцією, причому патогенний ефект не носить простого сумарного характеру.

Взаємовідносини мікроорганізмів за змішаних інфекцій досить варіабельні:

у тому випадку, коли мікроорганізми активізують або ускладнюють протікання хвороби, їх позначають як активатори чи синергісти.Наприклад, інфекції, викликані вірусом грипу і стрептококами групи В;

у випадку, коли мікроорганізми взаємно пригнічують патогенну дію один одного, їх позначають як антагоністи. Наприклад, кишкова паличка пригнічує активність патогенних сальмонел, шигел, стрептококів і стафілококів.

  1. Методика обстеження інфекційного хворого. Значення клінічного та епідеміолоогічного анамнезу у діагностиці. Визначення окремих провідних симптомокомплексів у перебігу хвороби.

Методи діагностики інф. Хворих

  1. епід.анамнез – (чи має щеплення? Чи був за кордоном? Де саме відпочивав?)

  2. анамнез хвороби – (коли захв.? Які симптоми? Кал, сеча?)

Огляд інфекційного хворого

  1. Свідомість

  2. Положення в ліжку.

  3. вираз обличчя

  4. Шкірні покриви (гіпертермія, бліді, ціанотичні)

  5. Висипи (плями, папули, везикули)

  6. Стан лімфатичних вузлів (форма квасолини, сливи, горіха)

  7. Перевіряємо НС

  8. Перевіряємо менінгіальні озн. (Симптом Брудзинського, Кергніга)

  9. Регідність мязів потилиці

  10. Перевірка дихальної системи

  11. Пульмс

  12. ЕКГ

  13. Дивимось живіт (форма, болісність, зб. Печінка-селезінка)

  14. Синдром Пастернацького

  15. Стан сечі (колір Нсоломяно-жовтний,питома вага)

Клінічне розпізнавання хвороби грунтується на розпитуванні хворого (збирання анмнезу) або його родичів та на даних обєктивного обстеження.

(ЗЯСОВУЮТЬ: особлив.розвитку хвороби, провідний синдр, час і динаміка проявів окремих симптомів, виникнення ускладнень)

Слід при цьому підкреслити, що в розпізнаванні хвороби винятково велике значення має епідеміологічний анамнез.

В епідеміологічний анамнез повинні входити відомості про наявність інфекційних захворювань в оточенні хворого, приїзд з місць і країн їх розповсюдження.

Змістом його є з'ясування відомостей про що відбулася зіткненні з іншими хворими, що в повсякденній лікарській практиці позначається як встановлення можливого «контакту» з інфекційними хворими, чи мав щеплення, де выдпочивав, чи був за кордоном, чи перебував вын в якомусь певному осередку, чи був у контакты з хворими тваринами, операцыъ, гемотрансфузыъ, умови харчування,)

Симптомокомплекс або синдром – це ряд певних симптомів характерних для певного захворювання, який наявний у хворого у певний проміжок захворювання. Визначення симптомокомплексів, дозволяє встановити попередній або остаточний діагноз хвороби. Тому під ранньою діагностикою інфекційних хвороб розуміється діагностика в початковому періоді, тобто до формування повної клінічної картини хвороби з її типовими проявами.