Класифікація хвороби

Правець класифікують в залежності від характеру вхідних воріт інфекції (посттравматичний, постівоспалітельний і криптогенний правець), а також від поширеності процесу (генералізований і місцевий).

Місцевий правець є вкрай рідкісне формою захворювання.

Симптоми правця

Інкубаційний період правця може становити від кількох днів до місяця. Іноді захворювання починається з продромальних явищ (напруга і тремор м'язів в області проникнення інфекції, головний біль, пітливість, дратівливість), але, як правило, першою ознакою правця є біль тупого, що тягне характеру в місці попадання в організм збудника, навіть якщо рана повністю загоїлася . Потім розвиваються характерні симптоми правця: тризм (судорожне скорочення і напруга жувальної мускулатури, що утрудняє відривання рота), дисфагія (утруднення ковтання), ригідність потиличних м'язів (не супроводжується другий менінгеальними симптомами), «сардонічна посмішка» (специфічне напруження мімічної мускулатури: наморщений лоб, звужені Очні щілини, губи розтягнуті, куточки рота опущені).

Поєднання тризму, дисфагії, «сардонічною усмішки» та напруженості потиличних м'язів є специфічним Виключно для правця симптомокомплексом.

Розпал захворювання характеризується тонічними, досить болючими судомами м'язів тулуба і кінцівок. Напруга мускулатури стає постійним (навіть у сні). На третій-четвертий день захворювання відбувається здерев'яніння м'язів черевної стінки, рух в кінцівках обмежене (ноги витягнуті), дихання прискорене, набуває поверхневий характер за рахунок спазму міжреберних м'язів і діафрагми. Дефекації і сечовипускання утруднені, що також пов'язано з напругою м'язів тазового дна, кишечника і сечовивідних шляхів.

В результаті тотального хворобливого напруги м'язів спини розвивається опістотонус: хворий вигинається в положенні на спині з закинутою головою, поперек вигинається таким чином, що між нею і постіллю можна просунуть руку.

Діагностика правця

Клінічна картина правця досить специфічна для постановки діагнозу. Дослідженню на предмет виявлення збудника можуть піддаватися матеріали розтину трупа, перев'язувальний та шовний матеріал, змиви з хірургічного інструментарію, пил, грунт, повітря.

Виділення збудника зазвичай можливо з місця попадання інфекції (зіскрібки або відокремлюване в місці пошкодження шкіри). Іноді виникає необхідність мазків з носа і слизової глотки, піхви і матки (при післяпологовому або послеабортной правці).

Досліджуючи отриманий біологічний матеріал, виробляють виділення правцевого екзотоксину і біологічну пробу на мишах.

Лікування правця

Етіологічне лікування має на увазі максимально раннє ведення внутрішньом'язово протиправцевої сироватки або специфічного імуноглобуліну, після Попередньо виробленого тесту на чутливість.

Симптоматичне лікування полягає у застосуванні міорелаксантів, нейролептиків, наркотичних та седативних препаратів. Зокрема, останнім часом широке застосування знайшов діазепам, Який при важкому перебігу призначають внутрішньовенно.

Хороший ефект надає суміш аміназину з промедолом і димедролом (іноді з додавання розчину скополаміну гідроброміду). Крім того застосовують барбітурати, седуксен, оксибутират натрію. При тяжкому перебігу – фентаніл, дроперидол, периферичні міорелаксанти курареподібних дією (панкуроній, d-тубокурарин), а при лабільний нервовій системі – а-і?-Блокатори.