2. Міжнародна класифікація інфекційних хвороб. Адаптована до міжнародних вимог класифікація за л.В.Громашевським

Міжнаро́дна статисти́чна класифіка́ція хворо́б та пробле́м, пов'я́заних зі здоро́в'ям (англ. International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems) — документ, який використовується як провідна статистична та класифікаційна основа в системі Охорони здоров'я. Періодично переглядається під керівництвом ВООЗ. МКХ є нормативним документом, що забезпечує єдність методичних підходів та міжнародну верифікацію матеріалів.

Всього 21 клас.

1) Кишкові – фек.-ор., мухи, руді мурашки, таргани. гепатити А, Е, рота вірусна інфекція, ентеровірусна інфекція, черевний тиф , паратифи,шигельоз, холера , ешерихіози ,харчові бактеріальні отруєння. (При дизентерії – сигмовидна кишка, сальмонельоз – пряма кишка)

2) Дихальних шляхів- ров.-кап., грип,парагрип,аденовірусна інфекція,герпетична інфекція,кір ,краснуха, інфекційний мононуклеоз,кашлюк,лепра,туберкульоз,пневмоцистоз,гарячка Марбурга.

3) Кров’яні- (збудник циркулює в крові, а передється через укус комах) гарячка папатачі, поворотний тиф,малярія,висипний тиф,жовта гарячка,Ку-гарячка,туляремія

4) Зовнішніх покривів- (контактний, через травмат. Шкіру чи слизові) гепатити В,С,Д,СНІД,цитомегаловірусна хвороба, ганорея,сифіліс,трахома,фрамбезія, хламідіоз ,сказ,сап, сибірка, првець

Класифікація запропонована Жанною Іванівною Візанововю

1. Інф. З переваж. Фек-ор. Мех..передачі

2. Інф. Переважно з пов.-кап. Мех..передачі

3. Інф. Переважно з трансмісивним мех..пер.

4. Інф. Переважно з рановим мех..передачі

5. Інф. З множинним меха.передачі (бруцельоз, токсоплазмоз, туляремія)

3. Значення чинника патогенності микроорганізмів. Значення імунітету та вікової реактивності організму в інфекційному процесі. Значення чинників навколишнього середовища, попередніх і супутніх захворювань, умов харчування, професійних чинників, симптомокомплексів у виникненні та клінічному перебігу інфекційних хвороб.

Патогенність (від грец. πάθος — біль, хвороба та грец. γένεσις — виникнення) — потенційна здатність мікроорганізму спричинятизахворювання. Ця властивість характеризує видові генетичні особливості мікроорганізму, його взаємовідносини з певним видом або видами інших організмів. Патогенність характеризується вираженою специфічністю, тобто здатністю одного виду мікроорганізму викликати певні клінічні та патоморфологічні зміни. Це обумовлюється біологічними та генетичними факторами. Патогенність залежить як від агресивності мікроорганізму (здатності проникати у клітини та органи, а також продукувати токсини), так і від виду та фізіологічного стану організму хазяїна. Для характеристики різних ступеней патогенності та її кількісного вираження застосовують термін вірулентність.

Біологічні агенти, яким властива патогенність, називаються патогенами. Це можуть бути еукаріоти (гриби, найпростіші), прокаріоти (бактерії), неклітинні форми життя (віруси, віроїди), а також білки (пріони).

4. Періоди гострих інфекційних хвороб, їх значення в діагностиці, лікуванні та епідеміології. Приклади циклічного та ациклічного перебігу інфекційних хвороб. Зв’язок періодів хвороби з їх діаг­ностикою і лікуванням.

5. Клінічні форми інфекційної хвороби. Гострий, підгострий, затяжний і хронічний перебіг інфекційних хвороб. Загострення, рецидиви, ускладнення. Повторні захворювання, носійство. Змішані інфекції.

Форми інфекції

Регіональні (місцеві, осередкові або вогнищеві) інфекції – це такі інфекції, під час яких інфекційний процес протікає у обмеженому, місцевому вогнищі (осередку) і мікроорганізми,локалізовані у даному вогнищі, не поширюються в організмі.

Генералізовані (загальні) інфекції - за умови порушення рівноваги між макро- і мікроорганізмами місцеві інфекції можуть переростати у загальні.

Генералізовані інфекційні захворювання розвиваються внаслідок дисемінування збудника в організмі лімфогенним або гематогенним шляхом.

         Залежно від того чи виступає кров лише механічним переносником збудника чи збудник розмножується в крові у межах генералізованої інфекції відповідно розрізняють дві форми:

бактеріємія (чи вірусемія)

сепсис.

За умови масового проникнення у кров бактерій та їхніх токсинів розвивається бактеріальний або токсико-септичний шок.

 Хвороба не завжди проявляється вираженими клінічними симпто­мами з самого початку.

Розрізняють такі періоди в розвитку хвороби:

–   прихований (латентний, інкубаційний);

–   продромальний (проміжок між першими симптомами захворю­вання і повним розвитком хвороби);

–   період виражених проявів (розпалу хвороби);

–  кінець хвороби (видужання, рецидив, хронічна форма, смерть).

Гострий – розпочин. Швидко. Хронічний – недовилікований гострий. Підгострий - це перехідний період між гострою і хроніч­ною формою, наприклад, перехід гострого нефриту (запалення нирок) у хронічний.

У період згасання проявів інфекційної хвороби іноді спостерігається загострення, а в період видужання − рецидиви (повернення майже повного симптомокомплексу хвороби).