22. Дотримання правил роботи з інфекційним матеріалом

Правила безпеки для працівників лабораторій

Правила передбачають вжиття заходів, спрямованих на уникнення небезпеки, пов’язаної з особливостями роботи в лабораторіях:

• можливості зараження персоналу при дослідженні матеріалів, які містять збудники інфекційних і паразитарних хвороб;

• можливості отруєнь, алергізації, опіків та інших уражень, пов’язаних із застосуванням отруйних і вогненебезпечних речовин, сильних кислот, лугів тощо;

• шкідливості, що виникає при роботі з апаратами, обладнанням і скляним посудом.

Заходи у разі аварії в мікробіологічній (бактеріологічній) лабораторії У разі аварії під час роботи з інфекційним матеріалом (бій посуду, розбризкування зі шприца або піпетки, розбризкування при зараженні або розтині тварин, а також у випадках, що ведуть до забруднення одя гу або окремих ділянок тіла працівників)

присутній при цьому персонал зобов’язаний негайно повідомити завідувача лабораторії та

провести знезараження приміщення, обладнання і предметів, які могли бути ін- фіковані.

Усі заходи щодо знезараження при аварії виконують з допомогою інструментів (пінцети, корнцанги та ін.).

Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу

Кожен медичний працівник під час виконання професійних обов’язків може мати ризик контакту з ВІЛ-інфікованими хворими. Тому є обов’язковим дотримання усіма медичними працівниками правил техніки безпеки під час роботи з інфікованим матеріалом та його знезараження, застосування засобів захисту персоналу під час контакту з ВІЛ-інфікованими пацієнтами.

Контакти, пов’язані з ризиком інфікування ВІЛ на робочому місці, — це:

• ушкодження шкіри інструментом, що міг бути інфікований (на- приклад, укол голкою чи поріз гострим інструментом);

• контакт слизових оболонок або ушкоджених шкірних покривів із тканинами, кров’ю й іншими біологічними рідинами інфікованого;

• тривалий (кілька хвилин і більше) або великий за площею контакт неушкодженої шкіри з тканинами, кров’ю й іншими біологічними рідинами інфікованого.

До групи високого професійного ризику інфікування ВІЛ належать медичні працівники, які безпосередньо надають медичну допомогу ВІЛ-інфікованим під час виконання інвазивних маніпуляцій, та праців- ники діагностичних лабораторій, які здійснюють дослідження крові, біологічних рідин та іншого біоматеріалу, що містять ВІЛ. Заходи інфекцій- ної безпеки під час роботи з ВІЛ-інфікованим матеріалом можна розділити на універсальні й індивідуальні.

Універсальні заходи інфекційної безпеки

Необхідно вживати універсальних запобіжних заходів під час контакту на робочому місці з кров’ю та іншими біологічними рідинами, зокрема, зі спермою, вагінальними виділеннями, будь-якою рідиною з видимою домішкою крові, культурами або середовищами, що містять ВІЛ.

Універсальні запобіжні заходи не стосуються: калових мас, виді- лень з носа, мокротиння, поту, слізної рідини, сечі, блювоти, слини (за винятком стоматологічних маніпуляцій, під час яких до слини часто до- мішується кров).

Усі медичні заклади і всі особи, що піддаються ризику інфікування на робочому місці, повинні дотримуватися цих правил. Щоб запобігти інфікуванню збудниками інфекцій, слід:

• уникати випадкових травм інфікованими голками або іншими го- стрими інструментами;

• не припускати контакту слизової оболонки ротової порожнини, очей чи носа, ушкоджених ділянок шкіри (порізи, подряпини, дерматит, вугрі) з інфікованою кров’ю та іншими біологічними рідинами;

• не торкатися забрудненої інфікованим матеріалом поверхні, ді- лянки ушкодженої шкіри чи слизових оболонок очей, носа або рота. Під час виконання професійних обов’язків необхідно дотри- муватися техніки безпеки, зокрема використовувати на робочому місці різні засоби захисту та захисні пристосування;

• використовувати пристосування, за допомогою яких можна ізолю- вати предмети, що є джерелом інфекцій, які передаються з кров’ю (наприклад, міцні герметичні контейнери для гострих інструментів, які розташовують поруч з місцем їх використання і вчасно заміню- ють, щоб запобігти їх переповненню), чи виключити зіткнення з ними під час маніпуляцій (наприклад, використовувати безпечні голки і безголкові системи для внутрішньовенних інфузій);

• удосконалювати правила техніки безпеки для медичних працівни- ків (наприклад, заборонити надягати ковпачки на використані гол- ки, згинати чи ламати їх тощо);

• застосовувати індивідуальні засоби захисту, в тому числі рукавич- ки, непромокальні халати, засоби захисту обличчя й очей (захисні екрани, окуляри).

Технічні засоби захисту та дотримання інфекційної безпеки

За допомогою технічних засобів захисту (наприклад, контейнерів для утилізації гострих інструментів) ізолюють предмети, що становлять небезпеку як джерела інфекції, чи виключають зіткнення з інфікованими інструментами в процесі лікувально-діагностичних маніпуляцій. Вони належать до першої лінії захисту від інфікування на робочому місці.

Обов’язки медичного персоналу щодо інфекційної безпеки стосовно інфекцій, які передаються з кров’ю Усі використані одноразові матеріали слід складати у вологонепро- никні контейнери, що закриваються. Необхідно звести до мінімуму кон- такт із забрудненою білизною, вміщуючи її в марковані мішки або кон- тейнери. Вологу білизну варто перевозити в непромокальних мішках або контейнерах. Крім того, не можна: • їсти, курити, накладати макіяж, знімати (надягати) контактні лінзи на робочому місці, де ймовірний контакт з інфікованою кров’ю або іншими біологічними рідинами;

• зберігати їжу і напої в холодильниках або інших місцях, де зберіга- ються зразки крові й інших потенційно інфікованих біологічних рідин;

• насмоктувати у піпетки кров та інші потенційно інфіковані біологіч- ні рідини ротом;

• піднімати руками осколки скла, що можуть бути забруднені біоло- гічними рідинами;

• надягати ковпачки на використані голки, згинати чи ламати, пере- міщати використані голки й інші використані колючі чи різальні ін- струменти, якщо можна цього не робити чи це не обумовлено необхідністю проведення медичної маніпуляції;

• вручну відкривати чи спорожняти, мити багаторазові контейнери для колючих і різальних інструментів.

Індивідуальні засоби захисту

Рукавички. Дуже важливо, щоб медичний працівник завжди надягав рукавички (включаючи рукавички з особливих матеріалів, якщо у ме- дичного працівника алергія на матеріал, з якого зроблені звичайні ме- дичні рукавички) перед контактом із кров’ю й іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами або забрудненими ними поверхнями.

Халати, захисний одяг для персоналу лабораторій. В умовах небезпеки інфікування на робочому місці необхідно на повсякденний одяг надягати медичний. Н

Захисні екрани, що прикривають обличчя до підборіддя, чи маски в поєднанні із захисними окулярами для очей з бічними щитками слід надягати у всіх випадках, коли існує небезпека появи бризок крові й інших потенційно небезпечних біологічних рідин під час маніпуляцій.

23. Черевний тиф. Паратиф А і В. Етіологія черевного тифу. Епідеміологія. Основні положення патогенезу. Патологічні зміни у тонкій кишці. Клінічна картина. Основні клінічні прояви початкового періоду хвороби. Типи температурної кривої. Симптоматика з боку окремих органів і систем. Лабораторна діагностика. Ускладнення: кишкова кровотеча і перфорація виразки кишки. Невідкладна допомога фельдшера в цих випадках. Рецидиви і загострення черевного тифу. Режим, дієта. Особливості догляду за хворими. Принципи лікування. Профілактика. Умови виписування.

Черевний тиф TYPHUS ABDOMIMALIS), – гостре інфекційне захворювання, типовий антропоноз із ентеральним механізмом зараження, що викликається черевнотифозними паличками і характеризується переважним ураженням лімфатичного апарату тонкої кишки, високою гарячкою, вираженою інтоксикацією і бактеріємією, розеольозною висипкою, гепатоспленомегалією, нерідко – хвилеподібним перебігом і тривалим бактеріовиділенням Особливості збудника: Salmonella typhi-  Джерело інфекції: хворі та бактеріоносії Механізм зараження: фекально-оральний Шлях зараження: харчовий, водний, контактний Вікові категорії, що вражаються найчастіше: індекс контагіозності 40 %, частіше хворіють дорослі. Мають місце мех..переносники – мухи, мурашки, таргани ПАТОГЕНЕЗ – уражається слизоваобологка нижнього відділу кишечника та сліпа кишка. Черевнотифозна паличка - рот – ШКТ – ураж.слиз.обол. нижнього відділу тонкої кишки та сліпа кишка – дрібні, малі лімфатичні вузлики, які носять назву пеєрові бляшки та салітарні фолікули – лімфатичні капіляри – збуднк попадає в кров, де викликає бактеріємію та токсиємію – потім паличка повертається в кишечник. КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ:  (виразки на тонкій кишці) Періоди захворювання: 1. Інкубаційний період (3-30 діб). 2. Період наростання симптомів (5-7 діб). 3. Період розпалу (7-14 доба). 4. Період згасання (14-21 доба 5. Період реконвалесценції (після 21-28 доби). Захв.прогресує поступово – слабкість, в’ялість, різко виражена інтоксикація. Статус тифозус( запаморочення, висока Тт, слухові/зорові галюцинації) - У хворого можуть бути рідкий стул та закрепи - Рожевий розеольозний висип 1) з'являється на 7-10-й день хвороби; 2) розеольозна; 3) спостерігається у половини хворих; 4) розташована переважно на животі і бокових поверхнях тулуба; 5) розеол мало – 5-15; 6) підсипає; 7) інколи зберігається довше від гарячки. - ЗБ. Підпаховіта пахові вузли, - В зіві може бути ангіна - Гепатолієнальний синдром - Брадикардія, рідкий пульс - Екстрасистолія – випадіння пульсу

- ч"орний крест " тифозний” язик: обкладений брудно-сірим нальотом, чистий по периферії із відбитками зубів по краях; - зміни у гемограмі: лейкопенія, нейтропенія зі зсувом вліво до промієлоцитів, анеозинофілія, лімфоцитоз, збільшення ШОЕ; - розвиток рецидивів та ускладнень: кишкова кровотеча, перфорація (ранні ускладнення на 3-4 тиждень хв.) інфекційно-токсичний шок. Лабораторна діагностика  1) Лаб.діагностика при вступі в стаціонар  • Кров з вени на гемо культуру з засівом на жовчний бульйон • На 5-6 день кров з вени на серологію • Визначається копроуринокультура с засівом на жив.середов • ЗАК (сечі), БХ,  2) Аналізи при виписці:  • До виписки готують на 21 день нормальної Тт • 2 аналізи кала(2 засіва з інтервалом через 2 дні) • Дуоденальне зондування із засівом жовчі ЛІКУВАННЯ:  Хворі госпіталізуються в бокс.

1. Етіотропне лікування. Антибіотикик широкого спектру дії (левоміцетин, офлоксацин) Якккщо статус тифозус ампіцилін в/м, сульфаніламідні (бісептол)

2. Деінтоксикаційна терапія – (за типом регідратації)

3. Їжа – молочно-рослинна (каші, творог, парові котлети, стіл 1,1а, сухарики.

4. Після виписки над хворим ведуть патронаж.

ПАРАТИФ А

Сальмонела партифі – нерухома, факультативна, анаеробна пальчика

- трапляєтмя рідше ніж черевний тиф, середньої тяжкості.

- симптоми: Тт ремітую чого характеру, озноб, пітливість. .ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД: гіперемія обличчя, висипка на губах, нежить, кашель

- метод дослідження – бактеріологічний

ПАРАТИФ Б

Сальмонела шотмурелі

Джерело: хвора людина

Механізм – фекально-оральний

Шлях передачі: харчовий

Протікає значно легше, спочатку схожа на гастроентерит – гепатолієнальний синдром(брадикардія)