15. Лікувальне харчування. Режим харчування інфекційних хворих. Значення лікувального харчування згідно з дієтою в лікуванні інфекційних хворох

Раціональне харчування інфекційного хворого становить невід'ємну частину загального комплексного лікування і є важливою умовою для його одужання. Воно має бути повноцінним, включати всі необхідні компоненти харчування (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мікроелементи та ін) для підтримання сил хворого і створювати найбільш сприятливі можливості для відновлення функцій ураженого органу і, в першу чергу, сприятливих умов для органів системи травлення.

Харчуванняінфекційного хворого має бути суто індивідуальним як щодо характеру захворювання, його перебігу та періоду, так і особистих звичок хворого і його матеріальних можливостей.

З позицій наукового обгрунтування лікувального харчування інфекційного хворого залишаються незмінними принципи, сформульовані Г.П. Руднєвим. Лікувальне харчування повинно бути:

1) фізіологічно спрямованим,

2) нозологически диференційованим,

3) патогенетично обгрунтованим,

4) клінічно показаним і динамічним,

5) індивідуально конкретизованим.

Лікувальне харчування

Правильно організоване харчування хворого не лише за­довольняє потреби організму, але й активно впливає на перебіг захворювання. З огляду на це розроблено систему лікувального харчування, принципи якої широко застосову­ють у лікувальній практиці. Велике значення має кількість вживаної їжі, а також її температура. Остання не повинна перевищувати 60°С і бути нижчою ніж 15°С за винятком спеціальних холодних страв, наприклад холодне молоко або сметана при шлункових кровотечах. Частота прийому їжі не менше ніж 4 рази, а при деяких захворюваннях, зокрема - при виразковій хворобі шлунка та дванадцяти­палої кишки, до 5—6 разів на день.

Таким чином, при організації харчування має значення не лише якісний склад їжі, але й її кількість та режим харчування. Лікувальне харчування побудоване на трьох основних принципах: щадний, коригуючий та заміщуючий.

Щадний режим передбачає оберігання хворого органа чи системи від механічних, хімічних та термічних чинників.

Коригуючий принцип базується на зменшенні або збіль­шенні у харчовому раціоні того чи іншого продукту.

Заміщуючий принцип полягає в тому, що у харчовий раціон вводять речовини, в яких організм відчуває нестачу, наприклад, при авітамінозах, білковому голодуванні тощо.

 

ДІЄТИЧНІ СТОЛИ

У всіх лікувальних закладах хворим призначають від­повідні дієти (дієтичні столи) залежно від характеру їхнього захворювання. У багатопрофільних лікарнях постійно кори­стуються 15 дієтичними столами (за Певзнером).

• Дієта №0 – після операції

• Дієта № 1, № 1а, № 1б - виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки  • Дієта № 2 - хронічний гастрит, гострі гастрити, ентерити і коліти, хр. ентероколіти  • Дієта № 3 - запори  • Дієта № 4, № 4а, № 4б, 4в № - захворювання кишечника з проносами  • Дієта № 5, № 5а - захворювання печінки та жовчних шляхів  • Дієта № 6 - подагра, сечокам'яна хвороба з утворенням каменів з солей сечової кислоти  • Дієта № 7, № 7а, № 7б - гострий і хронічний нефрит (пієлонефрит, гломерулонефрит)  • Дієта № 8 - ожиріння  • Дієта № 9 - цукровий діабет  • Дієта № 10 - захворювання серцево-судинної системи з недостатністю кровообігу  • Дієта № 11 - туберкульоз  • Дієта № 12 - функціональні захворювання нервової системи  • Дієта № 13 - гострі інфекційні захворювання  • Дієта № 14 - нирковокам'яна хвороба з відходженням каменів, що складаються переважно з оксалатів  • Дієта № 15 - різні захворювання, які не потребують спеціальних дієт