Засоби, що впливають на моторику шлунка.

Перистальтика підсилюється і прискорюється подразненням слизової оболонки та механічним розтягненням стінок кишечника. Парасимпатичний нерв підсилює перистальтику, а симпатичний її затримує. В регуляції перистальтики приймають участь гіпоталамус, кора великого мозку. Наприклад, при страху може спостерігатися бурхлива перистальтика, що супроводжується проносом. Підсилюють перистальтику гістамін, серотонін, окситоцин, брадикінін, простагландини.

Проносні засоби – засоби, які підсилюють рухову активність кишечника при місцевій дії на його стінки. Їх застосовують при закрепах і отруєннях. За механізмом дії послаблюючі засоби ділять на три групи:

1. Викликають хімічне подразнення рецепторів слизової оболонки кишечника.

2. Збільшують об’єм кишечника і розріджують калові маси.

3. Полегшують просування калових мас.

Рицинова олія – при прийомі всередину розщеплюється ліпазою у тонкому кишечнику з

утворенням рицинової кислоти, яка викликає подразнення рецепторів кишечника і внаслідок цього виникає рефлекторне підсилення перистальтики. Послаблюючий ефект наступає через 5-6 годин.

Застосування рицинової олії протипоказане при отруєннях жиророзчинними речовинами (фосфор, бензол).

Препарати рослинних послаблюючих із кореня ревеня, кори крушини, плодів жостера, листя сени містять антраглікозиди, які в кінці тонкої і на початку товстої кишки розщеплюються з вивільненням агліконів, які називають емодинами. Емодини викликають збудження рецепторів слизової оболонки товстої кишки.

ПРЕПАРАТИ:

1. Рицинова олія (Oleum Ricini) – фл. 25,0; капс. по 1,0.

2. Екстракт кришини сухий (Extractum Frangulac siccum) – таб. по 0,2.

3. Плоди жостера (Fructus Rhamni catharticae).

4. Листя сени (Folium Sennae) 50,0.

5. Таблетки екстракту сени сухого (Тав. Extracti Sennae sicci) 0,3.

6. Антрасенін (Antrasenninum) – таб. по 0,07.

7. Таблетки «Сенадексин» (Тав. “Senadexinum”).

8. Сенаде (Senade) – таблетки.

9. Глаксена (Glaxena) – таблетки.

10. Кафіол (Cafiolum) – брикети по 6 штук.

11. Регулакс (Regulax).

12. Агіолакс (Agiolax) – комбінований препарат (подорожник блошиний, плоди сени, екстракт ромашки).

Синтетичні препарати – фенолфталеїн, ізафенін, бісакодил, гуталакс крім подразнення

товстої кишки, викликають помірне подразнення тонкої кишки, тому вони іноді діють сильніше вказаних рослинних послаблюючих. У зв’язку з цим можуть виникати болі у животі. При тривалому прийомі одного препарату дія послаблюється через толерантність (звикання), тому різні препарати чередують.

Сольові послаблюючі - магнію сульфат, натрію сульфат, сіль карловарська натуральна, моршинська сіль та гіркі мінеральні води, що містять сульфати. Вони не всмоктуються із кишківника і утримують воду. Вони підвищують осмотичний тиск у просвіті кишок і збільшують об’єм рідини в кишечнику. За рахунок цього збільшується об’єм калових мас, які подразнюють барорецептори стінок товстої кишки.

Застосовують їх при отруєннях, при підготовці кишечника до операції або його інструментальному обстеженню. У товстій кишці відбувається всмоктування у кров і згущення калових мас. При сповільненій перистальтиці або спастичних скороченнях кишечника (спастичний коліт) відбувається значне згущення калових мас, що представляє велике затруднення для їх просування і може викликати кровотечу із подряпаної слизової оболонки або гемороїдальних вузлів. При таких станах призначають вазелінову олію, яка не розчиняється у воді і не всмоктується із кишечника. Вона створює гарну змазку для кишківника і виділяється з нього у незміненому вигляді.

Протипроносні засоби.

Пронос є клінічним проявом багатьох захворювань і інтоксикацій (дизентерії, холери, туберкульозу, септичних процесів, отруєнь миш’яком, солями важких металів). Нерідко причиною його можуть бути недостатня секреторна функція шлунка (ахілія), підшлункової залози, захворювання ендокринних залоз.

Усунення проносу при цих захворюваннях базується на точному діагнозі, раціональному харчуванні і науково обґрунтованому підборі лікарських препаратів. При наявності проносу у хворих з недостатньою секреторною функцією шлунка або підшлункової залози слід застосовувати препарати замінної терапії (пепсин, шлунковий сік натуральний, панкреатин). У тих випадках, коли причиною проносу є інфекційне захворювання слід використовувати специфічні антибактеріальні засоби.

Крім цих засобів, при наявності у хворих проносу застосовують:

1. В’яжучі препарати – вісмуту нітрат основний, настої трави звіробою (Herba Hyperici), плоди чорниць (Fructus Myrtili), кореневище перстачу (Rhizoma Formentillae) та інші.

2. Обволікаючі засоби (крохмаль, насіння льону, алтейний корінь).

   • Mucilago Amyli

   • Radix Althaeae

   • Sirupus Althaeae

   • Semen Zini

Як протипроносний засіб при діареї неінфекційного походження застосовують лоперамід або

імодіум (Loperamide) (Imodium) – капс. 0,002.

За хімічною будовою він близький до наркотичного анальгетика фентанілу, але не має анальгезуючої дії, не викликає лікарської залежності. Імодіум активно гальмує перистальтику кишечника, у зв’язку з чим застосовується як симптоматичний засіб при гострій та хронічній діареї.

При тривалому застосуванні препарату можливі закреп, нудота головокружіння.

Не рекомендують призначати лоперамід разом з атропіном і іншими холіноблокаторами (взаємне підсилення ефекту).

Вітроuінні засоби – здійснюють відходження газів із кишківника, послаблюючи тим самим біль і розпирання у животі (метеоризм). Традиційними вітрогінними засобами є плоди тмину, фенхелю. Із ефірного масла плодів фенхеля готують укропну воду (Aqua Foeniculi). Застосовують збір вітрогінний (Spesies carminative), в склад якого входять листя м’яти, плоди фенхеля, кореневище валеріани.

Вітрогінний ефект мають харчові ароматичні трави: петрушка, салера, кріп, чебрець, полин та інші, а також кожура цитрусових.

Всі перелічені речовини, що містять ефірні олії, виявляють пригнічувальний вплив на мікрофлору кишечника, стимулюють його рухову активність, збільшують секрецію жовчі і травних залоз. А в додаток цього ефірні олії покращують кровообіг, тонізують нервову систему.

Чорнослив, вишня, абрикоси, інжир, курага, морква, буряк, цибуля, часник сприяють регулюванню стільця і травлення.

Таким чином можна сказати, що вітрогінний ефект і зменшення метеоризму відбувається за рахунок синергізму багатьох фізіологічних механізмів.