Антихелікобактерні засоби.

Бактерія Helicobacter pylori – S – подібний мікроб, що добре себе почуває в дуже кислому шлунковому соці. Мікроб заселяє слизову шлунка та 12-палої кишки, у більшості у пілоричній ділянці. Біля 20% людей 30-літнього віку заражені цими бактеріями; по мірі старіння інфікованість зростає. Вони виділяють фермент муциназу, що руйнує слизову та фермент уреазу, що розщеплює сечовину з утворенням аміаку, підсилюють секрецію HCl і пепсину. Helicobacter pylori відповідальні за розвиток хронічного запального процесу (гастрити, дуоденти), гастродуоденальних пептичних виразок, аденокарциноми та лімфоми шлунка.

Бактерії цього виду виявилися вельми чутливими до антибіотиків широкого спектра дії, препаратів нітроімідазолів і вісмуту.

Комбінації цих хіміотерапевтичних засобів в тих чи інших комбінаціях (разом з інгібіторами секреції HCl) складають основу комплексної терапії виразкової хвороби:

1. Кислотостійкі пеніциліни широкого спектру дії – препарат вибору – амоксицилін (Amoxicillin) – капс., таб. 0,25 і 0,5; суспензія 60 мл. (0,125 і 0,25 в 5 мл).

2. Нові представники групи макролідів з сильною дією на анаеробну мікрофлору:

   • Рокситроміцин (Roxithromycin) – таб. по 0,05; 0,15 і 0,3;

   • Кларитроміцин (Klarithromycin);

   • Азитроміцин (Azithromycin) – таб. по 0,125 і 0,5.

3. Антибіотики тетрациклінового ряду – препаратом вибору вважають тетрациклін (Tetracyclinum) – таб. по 0,1 і 0,25.

4. Синтетичні хіміотерапевтичні засоби із групи нітроімідазолів – метронідазол (Metronidazolum) – таб. по 0,25 і 0,5; 0,5% - 10 і 20 мл в амп. і по 100 мл у фл.; тінідазол (Tinidazole) – таб. по 0,15; 0,3 і 0,5.

5. Препарати колоїдного вісмуту – де-нол, сукралфат.

Засоби, що застосовують при порушенні функції підшлункової залози.

На процесах травлення більше всього відбувається порушення зовнішньосекреторної функції підшлункової залози. В ній виробляються ферменти, які забезпечують розпад білків, жирів і вуглеводів у кишечнику. Її недостатність виникає в результаті перенесених гострих і хронічних панкреатитів, виразкової хвороби, на фоні гепатитів і холангітів. Виникає необхідність у використанні лікарських препаратів, які містять ферменти цієї залози.

Панкреатин (Panereatinum) – містить ферменти амілазу і трипсин. Трипсин у тонкій кишці розщеплює білки, а амілаза гідралізує крохмаль.

Випускають у порошку і таблетках по 0,25.

Ораза (Orazum) – містить амілазу, мальтозу, протеазу і ліпазу, що сприяють перетравленню основних харчових речовин. Не руйнується у шлунковому соці, зберігає активність у кишківнику.

Солізим (Solizymum) – отримують у культури Penicillium solitum, є ліполітичним ферментом, сприяє травленню та засвоєнню жирів. Застосовують при хронічних панкреатитах з пониженою ліполітичною активністю.

Випускають у таблетках по 20 000 ЛО.

Панзинорм-форте (Panzynormforte) – містить екстракт слизової оболонки шлунка, екстракт жовчі, панкреатин і амінокислоти.

Подібною дією володіють фестал (Festal), ензистал (Enzystal), мезим-форте (Mezym forte). Їх призначають при недостатності секреторної та травної здатності шлунка, при хронічних панкреатитах, гепатитах, холециститах.

Контрикал (Contrykal) – антиферментний препарат усуває само перетравлювання тканин підшлункової залози, крововиливи та набряк в ній.

Він є інгібітором активності трипсину, хімотрипсину, плазміну.

Застосовують при гострому і хронічному панкреатиті, при панкреанекрозі, для попередження післяопераційного панкреатиту.