11

ТЕМА: «Засоби, що регулюють діяльність шлунково-кишкового тракту

та травних залоз».

У системі травлення відбувається перетравлення їжі до кінцевих речовин, всмоктування їх у кров, знезараження лікарських речовин. В шлунково-кишковий тракт виділяються із крові лікарські речовини, частина яких знову всмоктується у кров, а частина виводиться з калом. Для регулювання діяльності шлунково-кишкового тракту застосовують різноманітні групи речовин.

Класифікація лікарських засобів, що регулюють функцію системи травлення:

1. Засоби, що впливають на апетит:

а) поліпшують апетит: гіркоти (гіркі настойки);

б) знижують апетит (анорексигенні).

2. Засоби замінної терапії при захворюваннях шлунка.

3. Засоби, що пригнічують секрецію залоз шлунка (противиразкові засоби):

а) селективні холіноблокатори (холінолітики) - гастроцепін;

б) Н₂ – блокатори – ранітидин, фамотідин;

в) блокатори Н⁺, К⁺ - АТ Фази - омепразол;

г) антацидні засоби;

д) антихелікобактерні засоби.

4. Засоби, що застосовуються при порушенні секреції підшлункової залози.

5. Засоби, що впливають на функцію печінки:

а) жовчогінні засоби;

б) гепатопротекторні препарати.

6. Блювотні та протиблювотні засоби.

7. Засоби, що впливають на моторику шлунка:

а) проносні засоби (послаблюючі);

б) протипроносні засоби;

в) вітрогінні засоби.

1. Порушення апетиту і розлади травлення зустрічаються дуже часто, особливо при захворюваннях органів травлення (виразковій хворобі шлунка і 12-палої кишки, гастритах, гепатитах, цирозах печінки тощо), головного мозку (пухлинах, енцефалітах, істерії, психозах), ендокринних залоз (цукровому діабеті, гіперінсулізмі, тиреотоксикозі, гіпотиреозі), системи крові (анеміях, лейкозах), злоякісних новоутвореннях, інфекціях.

Розрізняють три види розладу апетиту: 1) зниження його до повної втрати (анорексіяі);

2) підвищення (булімія); 3) порушення, яке проявляється бажанням вживати в їжу неїстівні речі – крейду, вапно, попіл, землю, металічні предмети.

Корекція порушення апетиту здійснюється гіркотами і анорексигенними засобами.

Гіркоти (amara). Всі лікарські рослинні засоби, що мають гіркий смак, виявляють стимулюючий вплив на травлення. Ароматичні гіркоти також мають позитивний вплив на травлення. Тому перевага надається ароматичним травам і настойкам, що виготовлені з них. Їх доцільно застосовувати по 20 крапель безпосередньо перед їжею і додатково під час їжі в 15 мл води, затримуючи їх на деякий час в роті.

Завдяки подразненню смакових рецепторів ротової порожнини і язика вони поліпшують апетит, збуджують секрецію травних залоз, покращують травлення.

За даними І.П. Павлова і його школи, цей вплив гіркот здійснюється завдяки рефлекторному підвищенню збудливості центру голоду.

Сировиною для виготовлення гіркот є трава полину гіркого (herba Absintnii), трава золототисячника (herba Centhidis), коріння кульбаби (radix Taraxaci). У цих рослинах містяться глікозиди абсинтин і анабсинтин, ефірні олії, які мають антимікробний ефект, а всмоктуючись у кров, вони тонізують ЦНС, вітамін С, дубильні речовини.

Так як смакові подразники відіграють вирішальну роль у регулюванні апетиту, травлення і підтримці благоприємного стану, то цілком закономірно постійне удосконалення кулінарного мистецтва і збагачення його даними фармакологічної науки. З точки зору фармакології корисне застосування харчових ароматичних трав, гірких овочів, кислих фруктових і овочевих соків в якості стимуляторів апетиту, травлення.

Засоби, що підвищують апетит застосовують при виснажливих захворюваннях, схудненні та відсутності апетиту.

ПРЕПАРАТИ:

1. Настойка полину (Finctura Absinthii) фл. 25 ml.

2. Настойка гірка (Тinctura amara) фл. 50 ml.

3. Збір для збудження апетиту (Spesies amarac) 100,0.

Крім гіркот, стимулюють апетит деякі інші препарати, зокрема інсулін (викликає почуття голоду, завдяки гіпоглікемії), ряд психотропних засобів (аміназин, амітриптилін), а також клофелін, анаболічні стероїди.

Анорексигенні засоби (від латинського слова anorexia – відсутність апетиту).

Їх застосовують для зниження апетиту у випадках надлишкової маси тіла і ожирінні. Вони заторможують харчовий центр гіпоталамуса за рахунок збудження центру насичення, збільшують обмін речовин. Їх застосовують разом з низькокалорійною дієтою. Вони можуть викликати симптоми збудження симпатичної системи (безсоння, збудження, підвищення АТ, тахікардія).

При цих і інших небажаних явищах зменшують дозу анорексигенів або відміняють їх повністю.

ПРЕПАРАТИ:

1. Дезопімон (Desopimon) – таб. по 0,025.

2. Мазиндол (Mazindol) – таб. по 0,001.