2.3. Варіанти скорочення психометричної 16-факторної моделі Кеттелла

Первинний варіант психометричної моделі Кеттелла був надмірно складним. Він включав 92 первинні фактори, що набагато перевищувало необхідність їх практичного застосування. Тому спрощення об’ємної таксономії психологічних конструктів Кеттелла вважається завданням більше ніж необхідним. Відповідно з цим була проведена значна кількість пошукових, підтверджуючих факторно-аналітичних досліджень протягом декількох років із метою виокремити скорочений перелік факторів, які знайшли б більш широке застосування для практики психологічного вимірювання, створення тестів і професійної практики. В результаті проведених досліджень 92 первинні фактори були зведені до 29 широких факторів. Отже, модель було скорочено на 68 %. Це було зроблено Бойлом (1983–1989). Створена у такий спосіб психометрична модель Бойла є не тільки більш компактною, а й такою, що зберігає достатній рівень деталізованості, необхідний для комплексного вимірювання властивостей особистості в декількох психологічних сферах, включаючи сфери нормальної і патологічної поведінки (Бойл та ін., 2001; Бойл і Смарі, 2002). Основне скорочення кількості таксономічних психологічних конструктів було досягнуте шляхом систематичного факторного аналізу взаємокореляцій первинних факторів, виміряних за допомогою психометричного інструментарію Кеттелла.

Застосування пошукових факторно-аналітичних процедур при конструюванні інструментарію для оцінювання особистості дало певною мірою конфліктні результати. Наприклад, Айзенк, як згадувалось у розділі 2.1, запропонував три аспекти виміру вищих особистісних рівнів: «Екстраверсія–нейротизм–психотизм». Кеттелл же пропонував, як відомо, 16 особистісних факторних рис нормальної особистості. Незважаючи на величезну продуктивність Кеттелла, складність його всеохопного психометричного підходу стала джерелом фрустрації для багатьох дослідників у галузі психології, а також практичних психологів. Справді, як згадувалося вище, Кеттелл спочатку виявив 92 первинні фактори, що включали 20 факторів для вимірювання когнітивних здібностей, 16 факторів для вимірювання нормальних рис особистості, 12 факторів для дослідження патологічних рис, 20 факторів інтегрованих таксономічних рис, 12 факторів для вимірювання нормальних станів настрою, і 12 факторів для вимірювання патологічних станів настрою. На противагу цьому, відома модель Айзенка була занадто мінімалістською, включаючи лише невелику частину відомої варіативності особистості людини. Таким чином, фактори Айзенка створювали неадекватне уявлення про аспекти вимірювання структури особистості, яка має відхилення від норми.

Бойл у 1989 році, і Фішер і Бойл у 1997-му повідомляли про можливість виділити факторну структуру нормальної особистості більш високого рівня узагальнення, виміряну в межах 16-факторного опитувальника Кеттелла, і довели можливість забезпечити у такий спосіб підтримку спрощеної і більш зручної для практичних досліджень п’ятифакторної особистісної моделі. Отримана на основі 16-факторної моделі Кеттелла скорочена модель корелює статистично значуще з іншими моделями особистісної структури, зокрема, з п’ятифакторною моделлю, яка зараз стала дуже популярною (Бойл, 2006). Дослідники довели, зокрема, що другий рівень широких факторів, виокремлених на основі 16-факторної моделі, надає більш задовільну структуру рис нормальної особистості, ніж популярна п’ятифакторна модель.

Бойл і Робертсон рекомендували, щоб попередні дослідження, які містили розрахунки другого рівня 16-факторної моделі, були проаналізовані у світлі нового скоректованого алгоритму. За допомогою скорочення 16-факторної моделі Кеттелла Бойл продемонстрував, що особистісні риси зазнають модифікації під впливом життєвого досвіду, яка пов’язана з накопиченням досвіду пізнання. Цей результат дослідження структурних моделей стимулює появу сумнівів відносно адекватності статичних моделей структури особистості, таких, як, наприклад, п’ятифакторна модель. Нове знання відносно того, що риси особистості не є фіксованими, незмінними диспозиціями, а скоріше тільки відносно стабільними диспозиціями, які підлягають структурним змінам, змусило дослідників порушити питання про необхідність розробки динамічних моделей особистості. Наприклад, результат навчання й акультурація, без будь-яких сумнівів, вплинуть значною мірою на наступну побудову інструментарію для вимірювання особистості.

У 1987 році Бойл також повідомив про наявність у моделі Кеттелла ряду факторів другого порядку, які описують патологічну особистість. Дванадцять психопатологічних рис, які вимірюються за допомогою опитувальника для клінічного аналізу СІQ (Крюг, 1980), були також скорочені до шестифакторної структури, тобто на 50 %. Ці шість факторів отримали такі назви: депресивна шизотимія, психопатична домінантність, психотична неадекватність, параноїдна депресія, депресія безпорадності і тривожна депресія. У такий спосіб за допомогою цієї моделі забезпечується більша економічність процедури вимірювання.

Опитувальник факторів депресії був скорочений до чотирьох широких факторів депресії, які вважаються більш зручними для практичного застосування, мають процесуальну і вимірювальну корисність для дослідників і професійних психологів.

Звертаючись до галузі динамічних мотиваційних рис, необхідно зазначити, що модель вимірювання таких рис була скорочена з 20 до семи факторів, які включають такі широкі фактори як орієнтація на приватне життя, нарцисизм, орієнтація на досягнення успіхів у кар’єрі, страх, переживання з приводу себе і супер-его.

На підставі моделі Кеттелла було створено і версію для підлітків – 20 первинних факторів були скорочені до п’яти факторів другого порядку. На додаток до цього Бойл і Стат (1988) повідомили про виявлення широких факторів другого порядку в моделі для дітей початкового шкільного віку. Чотири фактори, які були сформовані після скорочення моделі на 80 %, отримали такі назви: супер-его, нарцисизм, грайливість і самочутливість, або чутливість до власної особистості. Було відмічено, що фактори другого порядку моделі для підлітків не присутні в моделі для дітей початкового шкільного віку, оскільки ці фактори не сформувались як сильні мотиваційні фактори, що визначають навчальну діяльність. Цей результат підтверджується спостереженнями відносно змін мотиваційної структури особистості в процесі диференційного навчання, у той час як переживання відносно власної особистості набувають культурно зумовлених особливостей.

При порівнянні гендерних розбіжностей в мотивації Бойл і Стат (1989) установили для хлопців початкової школи серед факторів другого порядку закономірність появи суттєвих гендерних відмінностей порівняно з дівчатами; це дає підстави вважати, що загальні розбіжності в інтересах і мотиваційній структурі пов’язані зі статевим дозріванням. Дівчата мають суттєво більш високі бали за шкалами страху, допитливості, у той час як у хлопчиків значно більш вищі показники зафіксовано за шкалою грайливості. Принаймні теоретично, якщо ці спостереження за гендерними розбіжностями у мотивації взяти до уваги і чітко орієнтуватись на них при визначенні цілей навчання, вони можуть суттєво допомогти забезпеченню гендерної індивідуалізації навчання.

У дослідженнях, в яких маніпулювали рівнем показників станів допитливості і нудьги, Бойл зі співавторами (1993) висловили припущення відносно прогностичної валідності цього інструментарію: в чотирьох із двадцяти факторів мотиваційної моделі для дітей початкової школи можна знайти значні зміни в середніх показниках. Наприклад, спостерігалось зменшення впевненості, асертивності (фактор І), зменшення страху (фактор А), підвищення нарцисизму. Ці дані стимулювали подальшу увагу до важливості урахування ситуаційних чинників при вивченні динамічних диспозиційних факторів.

Отже, в результаті досліджень, проведених Бойлом та іншими сучасними фахівцями, виявилось доцільним і можливим скоротити мотиваційну модель для підлітків з 20 до 5 широких факторів. З 20 до 4 широких факторів скорочена модель для початкового шкільного віку. Було встановлено, що фактори супер-его та переживання відносно власного образу виникають як провідні переживання для всіх трьох моделей мотиваційних факторів, а саме, для дорослих, підлітків і дітей початкової школи. Скорочення також здійснені у моделях для вивчення особистості з патологічними відхиленнями.

Підводячи загальні підсумки значного обсягу емпіричних досліджень, проведених Бойлом (2006), необхідно підкреслити ряд обмежень психометричного оцінювання особистості та індивідуальних розбіжностей за допомогою психометричної моделі Кеттелла, які зумовили пошук шляхів скорочення і спрощення її з метою отримання більш зручних у практичному застосуванні варіантів моделі.

Завданнями майбутніх пошуків у дослідженні особистісних рис, які відбивають мотиваційну динаміку, може бути розробка об’єктивних (на відміну від суб’єктивних) інтерактивних тестів особистості із застосуванням комп’ютерних технологій, індивідуалізованих для кожного респондента. Як відомо, Кеттелл і Варбуртон (1967) фактично розробили компендіум, який включає понад 2 000 об’єктивних тестових завдань для особистісних вимірювань, декілька з яких у подальшому були включені до моделі об’єктивного вимірювання особистості (Кеттелл і Шургерт, 1978).

Отже, на основі моделі Кеттелла виокремлено п’ятифакторну модель для дослідження нормальної особистості, яка включає такі фактори: екстраверсію, нейротизм, рішучість, незалежність і контроль.

Шість факторів виокремлено для дослідження особистості, що має патологічні відхилення. Вони включають, як згадувалось вище, депресивну шизофренію, психопатичну домінантність, психотичну неадекватність, параноїдну депресію, депресію безпорадності і тривожну депресію.

Модель мотиваційних динамічних факторів для дорослих включає такі фактори: орієнтація на приватне життя, нарцисизм, кар’єрну орієнтацію, страх, переживання з приводу власної особистості і супер-его.

Модель нормальних станів настрою для підлітків включає: стан екстравертованості, стан нейротизму, ворожості, допитливості, стан піднесення / втомлення. Патологічні стани настрою включають два стани: параноїдний і психопатично-домінантний.

П’ять факторів для вимірювання когнітивних здібностей включають: обсяг пам’яті, швидкість сприйняття, швидкість пригадування інформації, обсяг поля візуалізації і слухову організацію.

Можна сподіватись, що неокеттелліанський інструментарій, розроблений для вимірювання факторів більш високого порядку, які виокремлені в психометричній моделі Бойла, забезпечить суттєву економію часу на психометричні вимірювання. Розглянута у даному підрозділі праця дає можливість висувати велику кількість гіпотез і створює підстави для подальших плідних досліджень у напрямі розробки тестових засобів контролю.