3.2.2. Когнітивно-афективна модель особистості

Мішель і Шода [21] обґрунтували соціально-когнітивну перспективу дослідження особистості. У своїй моделі когнітивно-афективної системи переробки інформації вони не розглядають серію особистісних змінних, які незалежні одна від одної (як фактори у структурних моделях), а конструюють особистість в термінах набору когнітивних і афективних процесів, які настільки взаємопов’язані, що у цілому функціонують як когерентна (цілісна) система [20]. Одним із провідних припущень у їх теорії є твердження, що внутрішня динаміка обробки когнітивно-афективної інформації особистістю функціонує взаємопов’язано і активується зазвичай паралельно. Цікавим слідством моделі когнітивно-афективної переробки інформації є те, що когнітивно-афективна система переробки визначає постійно повторювальні (рекурентні) прояви профілів особистості. Дослідження дозволили авторам виявити ці когнітивно-афективні профілі, які, зокрема, впливають на благополуччя людини. Патерни афектів і очікувань майбутніх подій, наприклад, у романтичних відносинах, створюють профіль, який відомий як чутливість до відкидання імпліцитних уявлень, що орієнтовані на отримання позитивних оцінок від інших. Такі уявлення створюють паттерн так званої безпорадної поведінки. Досліджуючи когнітивно-афективну динаміку, ці автори зуміли не тільки виявити основні особистісні профілі і описати їх, але і пояснити їх в термінах динаміки соцільно-когнітивної переробки інформації, яка лежить в їх основі.

У моделі когнітивно-афективної системи переробки інформації внутрішні процеси функціонують у взаємодії з ознаками соціального оточення. Як цілком слушно підкреслює Д. Цервоне у його огляді основних ознак пояснювальних моделей особистості [9], інтраіндивідуальна структура особистості та її функціонування є внутрішньо контекстуалізованими, а різні ситуаційні ознаки активують різні патерни мислення, які, у свою чергу, мають різні афективні і мотиваційні імплікації.

Когнітивна система в динаміці функціонування особистості виконує дуже важливу роль у розумінні і адекватній інтерпретації певних аспектів зовнішнього виявлення особистісних властивостей. Це Д. Цервоне проілюстрував досить простим прикладом. Уявимо собі, що суб’єкт поводиться в окремій ситуації сміливо, наполегливо, впевнено і доброзичливо, але виявляє сором’язливість і скутість - в інших ситуаціях. Як це може характеризувати особистість даного індивідуума? Можливі інтерпретації базуються на тому, щоб приписати всі аспекти поведінки, що містять як акти виявлення рішучості, так і тенденції до виявлення сором’язливості, впливу загальної риси більш високого рівня, наприклад, інтроверсії. Але в цьому прикладі поєднання «плюсів» і «мінусів» може свідчити про те, що суб’єкт поєднує в собі риси інтроверта і екстраверта (середня оцінка). Завдання пояснювальної моделі особистості – пояснити тенденції поведінки окремої людини. Однак у цій процедурі є два очевидні обмеження. Середня оцінка є статистичною – це математична абстракція, яка абсолютно не відображає конкретні дії особи. Особа в цьому прикладі не є помірно інтровертованою. Друге обмеження стає очевидним, якщо уявити, що інша особа також діє наполегливо в одних ситуаціях та скута в інших, але ці ситуації повністю відрізняються від тих, які характеризують першу особу. Ці дві особи є різними, але середній підрахунок зрівнює їх.

Зміст прикладу полягає у тому, щоб привернути увагу до феномену мінливості поведінки. Мінливість поведінки необхідно пояснити. Якщо індивідуум – це динамічна когнітивно-афективна система, яка функціонує у взаємодії із соціальним контекстом, тоді маємо всі підстави очікувати , що важливі поведінкові вираження індивідуальності включатимуть систематичні варіації поведінки, коли особа потраплятиме у різні несподівані ситуації. Таку мінливість необхідно оцінити і, якщо вона має місце, вважати критичним ключовим явищем, яке необхідно враховувати у будь-якій пояснювальній моделі особистості. За останні роки багато досліджень підтвердили, що моделі мінливості поведінки є стійкими, характерними «змістовними профілями» особистості. Численні дослідження вслід за Мішелем, Шодою та їх колегами підтверджують існування стійких, важливих моделей мінливості у відповідь на зміни контексту. Вони вказують, що параметри особистості, які відрізняються від середніх, необхідно враховувати у пояснювальних моделях особистості.

Отже, за допомогою розглянутої моделі наочно проілюстровано важливість контекстуалізації особистісних рис як провідної ознаки пояснювальних моделей особистості.

Соціально-когнітивні моделі, розроблені Бандурою, Мішелем та іншими авторами, мають значущість для з’ясування того, як необхідно конструювати завдання для оцінювання особистості. Мета оцінювання вже не розглядається як завдання порівняння людей в термінах того, як вони поводяться зазвичай. Замість цього поставлено завдання виявляти патерни стабільності і варіативності поведінки через доступне зовнішньому спостереженню функціонування особистості, рівно як і дослідження контекстуалізованої персональної структури і процесів, які з’ясовують сутність зовнішніх параметрів поведінки.