К1

Оглавление

ВІДДІЛ БРІОФІТА (BRYOPHYTA) 2

Клас Антоцеротовидні, або Антоцеротопсиди (Anthocerotopsida) 3

Клас Печіночники, або Маршанціопсиди (Marchantiopsida) 3

Підклас Маршанцієві (Marchantiidae) 3

Порядок Маршанцієві (Marchantiales) 3

Підклас Юнгерманієві (Jungermanniidae) 5

Порядок Метцгерієві (Metzgeriales) 5

Порядок Юнгерманієві (Jungermanniales) 6

Клас Листкостеблові мохи, або Мохи, або Бріопсиди (Bryopsida) 6

Підклас Сфагнові, або Сфагніди (Sphagnidae) 7

Порядок Сфагнові мохи (Sphagnales) 7

Підклас Андреєві, або Андреїди (Andreaeidae) 8

Порядок Андреєві мохи (Andreaeales) 8

Підклас Брієві, або Бріїди (Bryidae) 9

Порядок Політрихові (Polytrichales) 10

Порядок Дикранові (Dicranales) 10

Порядок Фунарієві (Funariales) 10

Порядок Гіпнобрієві (Hypnobryales) 11

Спрофітна гілка еволюції судинних рослин 12

ВІДДІЛ РИНІОФІТИ (RHYNIOPHYTA) 12

КЛАС РИНІОПСИДИ (RHYNIOPSIDA) 13

Порядок Ринієві (Rhyniales) 13

ВІДДІЛ ЗОСТЕРОФІЛОФІТИ (ZOSTEROPHYLLOPHYTA 13

ВІДДІЛ ТРИМЕРОФІТИ (TRIMEROPHYTA) 14

ВІДДІЛ ПСИЛОТОФІТИ (PSILOTOPHYTA) 14

ВІДДІЛ ПЛАУНОПОДІБНІ (LYCOPODIOPHYTA) 14

Клас Плауновидні, або Лікоподіопсиди (Lycopodiopsida) 15

Порядок Астероксилові (Asteroxylales) 15

Порядок Протолепідодендрові (Protolepidodendrales) 16

Порядок Плаунові (Lycopodiales) 16

Клас Молодильниковидні, або Ізоетопсиди (Isoetopsida) 17

Порядок Плаункові (Selaginellales) 17

Порядок Лепідодендрові (Lepidodendrales) 19

Порядок Молодильникові (Isoetales) 19

ВІДДІЛ VI. ХВОЩЕПОДІБНІ, АБО ЕКВІЗЕТОФІТИ (EQUISETOPHYTA) 20

КЛАС ГІЕНІЄВИДНІ, АБО ГІЕНІОПСИДИ (Hyeniopsida) 21

Порядок Гіенієві (Hyeniales) 21

КЛАС КЛИНОЛИСТОВИДНІ, АБО СФЕНОФІЛОПСИДИ (SPHENOPHYLLOPSIDA) 21

Порядок Клинолистові, або Сфенофілові (Sphenophyllales) 22

КЛАС ХВОЩЕВИДНІ, АБО ЕКВІЗЕТОПСИДИ (EQUISETOPSIDA) 22

Порядок Каламітові (Calamitales) 22

Порядок Хвощові (Equisetales) 23

ВІДДІЛ VII. ПАПОРОТЕПОДІБНІ, АБО ПОЛІПОДІОФІТА 24

КЛАС АНЕВРОФІТОІПСИДИ (ШЕІЖОРНУТОРБЮА) 25

Порядок Аневрофітові (Апеигорігуіаіез) 25

КЛАС АРХЕОПТЕРИДОПСИДИ (АЕСНАЕОРТЕЕІПОРЧЮЛ) 26

Порядок Археоптерисові (АгскаеоріегісІаІе8) 26

КЛАС КЛАДОКСИЛОПСИДИ (СІАВОХПОРЗЮА) 26

Порядок Кладоксилові (СІайохуІаІе&) 26

КЛАС ЗИГОПГЕРИДОПСИДИ (гУЄОРТЕКЮОРБЮА, АБО С ОЕЇЧОРТЕШО ОРБІПА ) 26

Порядок Зигоптерисові (Zygopteridales) 26

КЛАС ВУЖАЧКОВИДНІ, АБО ОФІОГЛОСОПСИДИ (0РЯ/0ЄІ,05£0Р5/Ш) 27

Порядок Вужачкові (Ophioglossales) 27

КЛАС МАРАШШБВДЩ, АБО МАРАТШПСИДИ ЩТЛШШТРТВЩ 28

Порядок Маратієві: (МагаШаШ) 28

КЛАС ПАПОРОТЕВИДНІ, АБО ПОЛІПОДІОПСИДИ (POLYPODIOPSIDA) 29

ПІДКЛАС ПОЛІПОДІІДИ (РОШЮтЮЛЕ) 29

Порядок Осмундові (Osmundales) 29

Порядок Схизейні (Schizaeales) 30

Порядок Щатейні (Cya.thea.les) 31

ПІДКЛАС МАРСИЛПДИ (.МАШЬЕШАЕ) 35

Порядок Марсилієві (Магвіїваївз) 35

ПІДКЛАС САЛЬВІНІЇДИ (ЗАЬУШЮАЕ) 36

Порядок Сальвінієві (БаШпіаІез) 36

ВІДДІЛ БРІОФІТА (BRYOPHYTA)

Мохоподібні це невеликі наземні, рідше водяні рослини, досить простої будови, з чітко виявленою зміною поколінь, або ядерних фаз і на відміну від решти вищих рослин з домінуванням у циклі розвитку гаплоїдного, або статевого, покоління (гаметофіта) над диплоїдним, або нестатевим (спорофітом). Гаметофіт являє собою слань (талом) або більш-менш вертикальне стебельце – каулідій з дрібними листками-філідіями і ризоїдами, але без справжніх коренів. Провідна система мохоподібних досить простої будови: без судин і навіть без трахеїд. На гаметофіті розвиваються статеві органи — чоловічі (антеридії) і жіночі ї (архегонії). Запліднення відбувається у вологому середовищі за допомогою рухливих сперматозоїдів.

Спорофіт (у мохоподібних він називається спорогоном) дуже редукований. Він складається із спороносної коробочки і ніжки з гаусторією, якою присмоктується до гаметофіта, і веде напівпаразитичний спосіб життя. У коробочці з клітин археспорія після редукційного поділу утворюються спори, якими мохоподібні розмножуються, із спори розвивається статеве покоління, або гаметофіт.

Усі мохоподібні поділяють на три класи: Антоцеротовидні, або Антоцеротопсиди; Печіночники, або Маршанціопсиди, і Листкостеблові мохи, або Мохи, або Бріопсиди.

Клас Антоцеротовидні, або Антоцеротопсиди (Anthocerotopsida)

Сланеві рослини мають просто побудований пластинчастий талом, дихотомічно розгалужений. Клітини талома майже всі однакові, тобто не диференційовані на окремі тканини і органи. Вони містять по одному пластинчастому хлоропласту з піреноїдом. Гаметофіт двостатевий з антеридіями і архегоніями, зануреними в тіло талома, ризоїди прості. Спорофіт складається з довгого стручкоподібного спорогона, що розкривається двома поздовжніми щілинами, і бульбоподібного присоска. Над присоском міститься зона меристематичної тканини, клітини якої, постійно поділяючись, зумовлюють ріст спорогона в довжину. Всередині спорогона є довга неплідна колонка, оточена спорогенною тканиною, з клітин якої утворюються спори з елатерами. Спори довгий час лишаються в тетрадах. В епідермісі спорогона є типові продихи з двома замикаючими клітинами. Клас включає один порядок Антоцеротові (Anthocerotales), який має одну родину Антоцеротові (Anthocerotaceae), до складу якої входять п'ять родів і понад 300 видів, поширених майже по всій земній кулі, особливо в тропіках. У флорі України є лише 2 види. Вони ростуть на вогких глинистих грунтах, у канавах, по схилах і біля доріг.

Клас Печіночники, або Маршанціопсиди (Marchantiopsida)

Сланеві або листкостеблові рослини, в яких гаметофіт майже завжди має дорзовентрапьну будову, верхня (спинна) і нижня (черевна) поверхні побудовані по-різному. Ризоїди прості, одноклітинні, нерозгалужені. Філідії (у листкостеблових форм), різноманітні за формою, розміщені на каулідії в два або три ряди, без середньої жилки, здебільшого одношарові. На поверхні слані або на стебельці розвиваються антеридії і архегонії на одній або на різних рослинах; вони в одних випадках заглиблені в тканину талома, в інших — містяться на його поверхні чи на стебельці або підносяться над таломом на особливих підставках. У коробочці спорогона, крім спор, часто утворюються ще особливі пружинки (елатери), які сприяють розсіюванню спор. Коробочка розтріскується здебільшого поздовжніми щілинами на чотири і більше стулок. Стадія протонеми під час проростання спор слабко виражена. Поширені печіночники майже по всій земній кулі, від тропіків до полярних областей. Найбільша різноманітність їх спостерігається регіонах з вологотропічним кліматом. Тут у дощових тропічних лісах вони ростуть здебільшого як епіфіти на стовбурах, гілках і листках дерев або на вологих скелях, камінні. В областях з помірним і холодним кліматом печіночники є здебільшого наземними рослинами, що ростуть переважно на сирих і вологих грунтах, у тінистих лісах, рідше в сухих місцях; епіфітів небагато.

У викопному стані печіночники достовірно відомі, починаючи з верхнього карбону. В сучасній флорі світу їх налічується близько 8500, що входять до складу більш як 235 родів і п'яти-семи порядків. У флорі України, за даними Д.К. Зерова, є 165 видів печіночників. Д.К. Зеров запропонував поділити клас Печіночники на два підкласи: Маршанцієві (Marchantiidae) і Юнгерманієві (Jungermanniidae).