Порядок Лепідодендрові (Lepidodendrales)

Викопні, переважно деревоподібні форми з листками мікрофільного типу, що жили з середини девону до кінця тріасу; максимуму розвитку досягли в карбоні. Різноспорові рослини; мали здебільшого камбій; спорофіли були зібрані в стробіли. Розрізняють п'ять-шість родин, з яких розглянемо дві найважливіші.

Родина Лепідодендрові (Lepidodendraceae)

Охоплює кілька родів; з них найважливішим і найкраще вивченим є рід лепідодендрон (Lepidodendron), до якого належать понад 100 видів, описаних переважно з карбону. Лепідодендрони були здебільшого високими деревами з прямими до 30 м заввишки стовбурами, що дихотомічно галузились; кінцеві пагони були густо вкриті спірально розміщеними вузькими лінійними або шилоподібними листками, довжина яких досягала іноді 50 см. Стовбури і старіші гілки також несли листки, що розміщувались косими рядами і сиділи на ромбічних подушечках, витягнутих у вертикальному напрямку.

Lepidodendron

Спорофіли в лепідодендронів були зібрані на кінцях пагонів у стробіли; вони відомі під назвою Lepidostrobus. Спорофіли мали язичок і несли мікро- і мегаспорангії. Останні розміщувались здебільшого в нижній частині стробіла. До субстрату лепідодендрони прикріплювались особливими органами — стигмаріями, які зовні мали вигляд товстих, дихотомічно розгалужених коренів. Проте справжні корені були тонкими, нерозгалуженими і виникали на кінцях стигмарій. Отже, за своєю морфологічною природою стигмарії подібні до ризофорів, властивих плаункам.

Родина Сигілярієві (Sigillariaceae)

Походить, як вважають, від давніших лепідодендронових і відома переважно з карбону, особливо з середнього і верхнього. Головним родом є сигілярія (Sigillaria), що поділяється на два підроди і налічує кілька видів.

Сигілярії — загалом великі дерева, з прямими стовбурами, на верхівці трохи дихотомічно розгалуженими або й зовсім не розгалуженими, біля основи помітно конічно розширеними; мали стигмарії. Стовбури сигілярій були вкриті здебільшого прямими рядами шестигранних залишків листків (рубців); листкові подушки мало розвинуті; іноді їх не було зовсім. Верхівки стовбурів і гілок були вкриті довгими і вузькими мечоподібними листками. Спорофіли, як і в лепідодендронів, зібрані в стробіли до 15 см завдовжки, але вони були здебільшого одностатевими, тобто несли тільки мікроспорангії з мікроспорами або тільки мегаспорангії, в яких розвивалося до 12 мегаспор.

Родина Сигілярієві (Sigillariaceae)

Sigillaria

Порядок Молодильникові (Isoetales)

Трав'яні різноспорові рослини з багатоджгутиковими сперматозоїдами. Молодильникоиі відомі з періоду нижньої крейди. Мають тільки одну родину Isoetacеае з двома родами молодильник (Іsoetes) та стилітес (Stylіtеs). Рід молодильник налічує близько 70 видів, поширених переважно в позатропічній частині північної півкулі; лише окремі види властиві тропікам. Серед молодильників поряд з рослинами, що ведуть підводний посіб життя на дні неглибоких водойм (Іsoetes lacustris, Іsoetes echinospora ), є чимало видів наземних рослин, властивих флорі Північної Америки і Середземномор'я. З основними рисами будови і розвитком цих рослин ознайомимось на прикладі молодильника озерного (Іsoetes lacustris), який зрідка трапляється в деяких озерах України і значно частіше — в озерах Білорусі та Прибалтики. Молодильник озерний (Іsoetes lacustris) — невеличка підводна рослина, 5-20 см заввишки, з укороченим бульбоподібним кореневищем, що має камбій і здатне до вторинного потовщення. Вниз від кореневища відходить пучок тонких, дихотомічно розгалужених корінців, а вгору — розетка чергових, тісно розташованих листків —вегетативних (трофофілів) і спороносних (спорофілів), однакових за формою; листки з однією жилкою і чотирма повітроносними каналами. Внизу листки дуже розширені і з внутрішнього боку мають заглибину, де містяться мега- або мікроспорангії; над краєм заглибини міститься язичок. Угорі листки звужені в шилоподібне довге вістря. Плідні й неплідні листки в розетці чергуються: зовні розміщені звичайно мегаспорофіли, що несуть мегаспорангії, далі ідуть мікроспорофіли з мікроспорангіями, а всередині розміщені вегетативні листки. Восени, коли листки із спорангіями опадають у воду, стінки спорангіїв через деякий час руйнуються, спори звільняються і проростають.

Із мікроспори, вкритої тонкою гладенькою оболонкою, розвивається дуже редукований чоловічий гаметофіт, який складається з ризоїдальної клітини і антеридію; останній має кілька клітин, що становлять його стінку, і дві великі спермагенні клітини трикутної форми; з кожної з них виникає по два спірально скручених багатоджгутикових сперматозоїди.

Мегаспори (тетраедричної форми) мають товсту буру оболонку. Проростаючи, мегаспора дає початок жіночому гаметофіту, який є багатоклітинним, міститься в мегаспорі і виходить з неї тільки частково; на ньому утворюється звичайно один архегоній. Після запліднення яйцеклітини із зиготи розвивається спорофіт, тобто нова рослина молодильника.

Рід стилітес (Stylites) представлений двома видами — стилітес андський (Stylites andicola) та стилітес бруньконосний (Stylites gemmifera), недавно знайденими на березі високогірного льодовикового озерця в Центральноперуанських Андах. Це невеликі багаторічні трав'яні рослини з дволопатевим каудексом і довгастоланцетовидними листками завдовжки до 5 см, з м'ясистими втягуючими коренями.

Порядок Молодильникові (Isoetales)

Родина Молодильникові (Isoetaceae)

Isoetes lacustris